Справа № 2-1858/2010 рік
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 грудня 2010 року
Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:
Головуючого – судді: Войтуна О.Б.,
при секретарі: Костинян І.М.
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Приватна фірма «Інтервал» про стягнення заборгованості та компенсацію моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства Приватна фірма «Інтервал» про стягнення заборгованості та компенсацію моральної шкоди, посилаючись на те, що 07 жовтня 2008 р. відповідач взяв у нього в борг 24000 доларів США, про що між ними був укладений договір позики від 07.10.2008 р. На підтвердження факту отримання цієї суми відповідачем була надана розписка у присутності трьох свідків.
Відповідно до п. 4.1. Договору позичальник зобов'язувався повернути одержану суму коштів та відсотки по ній у строк до 07.10.2009, що є кінцевим строком для належного виконання умов договору. Однак, станом на день подачі даного позову позичальник лише частково повернув свій борг у сумі 4675 доларів США. Таким чином сума простроченої основної заборгованості становила 19325 доларів США, що за курсом НБУ станом на 21.06.2010 становить 152860,75грн.
Позивач в позові зазначає, за один рік користування позичковими коштами згідно з п. 3. цього Договору позичальник повинен сплатити 14 % річних, що становить 3360 доларів США за курсом НБУ станом на 21.06.2010 становить 26577,6 грн.
Вважає, що загальна сума заборгованості позичальника станом на день кінцевого терміну виконання договору становила 179438,35грн.
Зазначає, що позичальник своєчасно не повернув суму позики, а тому він, у відповідності з ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 ЦК України, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.
Таким чином, з урахуванням зазначених норм вважає, що відповідач зобов'язаний сплатити на його користь, станом на 21 червня 2010 року (179438,35 грн. х 1,009 (індекс інфляції за жовтень 2009 р.) х 1,011 (індекс інфляції за листопад 2009 р.) х 1,009 (індекс інфляції за грудень 2009р.) х 1,018 (індекс інфляції за січень 2010 р.) х 1,019 (індекс інфляції за лютий 2010 р.) х 1,009 (індекс інфляції за березень 2010 р.) х 0,997 (індекс інфляції за квітень 2010 р.) х 0,994 (індекс інфляції за травень 2010р.) = 191577,03 грн., та три процента річних від простроченої суми за 256 днів прострочення: 179438,35 грн. : 365 : 100 % х 3% х 256 = 3775,58грн.
Також позивач в позові зазначає, що крім того, згідно п. 5.2. Договору за прострочення виконання зобов'язання позичальником передбачена відповідальність у вигляді фіксованої штрафної неустойки у розмірі 0,8% від простроченої суми: 179438,35 грн. : 100 х 0.8% = 1435,51 грн.
Вважає, що таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за неналежне виконання умов договору становить: 191577,03 грн. + 3775,58 грн. + 1435,51 грн. = 196788,12грн.
Зазначає, що протиправна бездіяльність відповідача щодо неповернення йому боргу заподіяла також моральну шкоду, що виражається у моральних переживаннях, неможливістю розпоряджатися своїми коштами, які йому були вкрай необхідні для погашення іпотечного кредиту на купівлю помешкання, завдану моральну шкоду оцінює у 10000 гривень.
У зв’язку з вищевикладеним просить суд стягнути з Приватного підприємства Приватна фірма „Інтервал" на його користь заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у сумі 191577,03 грн., три процента річних від
простроченої суми за весь час прострочення в сумі 3775,58грн. та штрафу за
прострочення у сумі 1435,51грн., а всього 196788,12грн., а також моральну шкоду в сумі 10000грн. Також стягнути судові витрати у розмірі 2700 грн. державного мита, 120 грн. витрат на ІТЗ і 4500 грн. витрат за надану правову допомогу.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та надали пояснення аналогічні позовні заяві просили суд позов задовольнити.
В судове засідання відповідач не з’явився, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, а саме опублікуванням в регіональній газеті по місцю реєстрації відповідача оголошення про виклик до суду, суд про причини неявки не повідомив. В наслідок чого суд вважає, що можливо розглянути справу в його відсутності, оскільки у справі наявні достатні матеріали про права та взаємовідносини сторін. Зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст..224 ЦПК України.
Розглядаючи позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованість за договором позики, три відсотки річних та неустойки за неналежне виконання зобов’язання, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач та його представник частково надали суду докази на підтвердження своїх доводів щодо позовних вимог.
Судом встановлено, що 07 жовтня 2008 року відповідач уклав з позивачем договір позики, за яким позивач передав йому грошові кошти у сумі, 24 000 доларів США /а.с.9/.
Між сторонами був укладений договір позики, згідно з яким відповідно до ст.1046 ЦК України одна сторона (позичкодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а друга сторона зобов'язується повернути позичальникові таку ж суму грошових коштів. Відповідно до зазначеної норми закону, договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей. Таким чином, між сторонами укладено договір позики 07 жовтня 2008р. в письмовій формі, який зафіксований письмовою розпискою /а.с.10/.
Відповідно до ч.1 ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позичкодавцем визначеної грошової суми.
Відповідно до ст.509 ЦК України, на підставі укладеного між сторонами договору позики, у відповідача виникло зобов'язання повернути позичкодавцю, в даному випадку позивачу зазначені у розписці грошові кошти в обумовлений термін, а саме до 07 жовтня 2009 року. В статті 1049 цього Кодексу зазначено, що позичальник зобов'язаний повернути позичкодавцеві позику у строк та порядку, що встановлені договором.
Статтею 526 ЦК України, передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок невиконання взятих на себе зобов’язань в повному обсязі, відповідач заборгував позивачу 19325 доларів США, що за курсом НБУ становить 152860,75грн., докази, що свідчили б протилежне в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.612 ЦК України, - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно ч.3 ст.549 цього Кодексу, - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Згідно п.5.2. Договору за прострочення виконання зобов'язання позичальником передбачена відповідальність у вигляді фіксованої штрафної неустойки у розмірі 0,8% від простроченої суми.
Як вищевстановлено судом відповідач порушив взяті на себе зобов’язання, внаслідок чого він повинен сплатити позивачу фіксовану штрафну неустойку у розмірі 0,8% від простроченої суми, що становить 1222грн. 89коп. (152860,75грн.# 0,8% = 1222грн. 89коп.).
Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник вчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України, причому незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України. При цьому нормою ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу .…., а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання, внаслідок чого він повинен сплатити позивачу три процента річних від простроченої суми за 256 днів прострочення, що становить 3217грн. 92коп.
Заслухавши доводи позивача та його представника, дослідивши матеріали справи в судовому засідання суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи те, що відповідач не виконує свої грошові зобов’язання за договором позики, внаслідок чого порушуються цивільні права та інтереси позивача, а тому суд вважає, що необхідно відновити порушенні права та інтереси позивача, при цьому не порушуючи цивільне законодавство, шляхом часткового задоволення позовних вимог, а саме необхідно стягнути з Приватного підприємства Приватна фірма «Інтервал» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 152860грн. 75коп., три відсотки річних 3217грн. 92коп. та неустойку за неналежне виконання зобов’язання в сумі 1222грн. 89коп.
Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди то суд вважає, що дана вимога підлягає частковому задоволенню, при цьому суд виходить з наступного.
У п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України ”Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 13.03.1995р. з подальшими змінами роз’яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з якими діяв заподіювач шкоди тощо).
Суд встановлено, що протиправна бездіяльність відповідача щодо неповернення боргу заподіяли позивачу моральних переживаннях, неможливістю розпоряджатися моїми коштами, які йому були необхідні для погашення іпотечного кредиту. Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позивачу було спричинено моральну /немайнову/ шкоду, яку враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд оцінює у сумі 500грн. і цю суму моральної шкоди належить стягнути з відповідача.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства Приватна фірма «Інтервал» про стягнення індексу інфляції за весь час прострочення заборгованості, а також проценти за користування грошовими коштами, що обумовленні в договорі то суд вважає, що дані вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в України встановлюються в національній валюті - гривні, то норми ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов’язання, яке визначене договором у гривні. Як вищевстановлено судом, між сторонами по справі, був укладений саме договір позики, що стверджено розпискою, з якої убачається, що відповідач взяв борг у позивача 24000 доларів США. Тому, суд вважає, що підстав, для стягнення індексу інфляції немає.
Частиною 1 ст.1048 ЦК України, передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Пунктом 5 розділу VІІІ «Прикінцевих положень» Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону, якщо інше не передбачено цим законом.
Відповідно до положень зазначеного Закону надання коштів (грошових) у позику є фінансовою послугою (п.6 ст.4 Закону); фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти (п.5 ч.1 ст.1 Закону). Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом. Отже, в інших випадках надання грошових коштів на умовах позики за сплатою процентів не допускається.
Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, так як позивач документально підтвердив понесені ним судові витрати, тому підлягають стягненню з відповідач, витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1700грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Щодо стягнення з відповідача 4500грн. витрат за правовому допомогу, то суд вважає, що дані витрати не підлягають стягненню оскільки позивач не надав суду доказів що він поніс дані витрати.
Встановлені судом обставини повністю підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.
На підставі наведеного та керуючись Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст.11,15 16,509,524,525,526,530,533,536,625,1046-1050 ЦК України ст.ст.212-215,218,223,294-295 ЦПК України суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства Приватна фірма «Інтервал» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 152860грн. 75коп., три відсотки річних 3217грн. 92коп., неустойку за неналежне виконання зобов’язання в сумі 1222грн. 89коп. та 500грн. моральної шкоди.
Стягнути з Приватного підприємства Приватна фірма «Інтервал» на користь ОСОБА_1 сплачених 120грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1700грн. судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою ним протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Першотравневий районний суд м. Чернівці шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: /підпис/ О.Б. Войтун
Копія вірно:
Суддя:
Секретар: