Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц- 4741/2010р. Головуючий у першій
інстанції Пузіна В.І.
Категорія 52 Доповідач у апеляційній
інстанції Сундуков В.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Клочка В.П.
суддів: Сундукова В.М., Зотова В.С.
при секретарі: Одажиу Л.І.
за участю: представника відповідача військової частини 45702 Російської Федерації – Громової Анжели Володимирівни, представника Міністерства оборони Російської Федерації - Кононова Миколи Григоровича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 15 листопада 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до військової частини 45702 РФ, Міністерства оборони Російської Федерації про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди ,-
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2010 року ОСОБА_6 звернулвся до суду з вказаним позовом до військової частини 45702 РФ, Міністерства оборони Російської Федерації у якому, вточнивши позовні вимоги, просив: поновити строк для звернення до суду, поновити на роботі в військовій частині 45702, стягнути з відповідача за час вимушеного прогулу середній заробіток в сумі 44160грн. та 7200грн. пайкових, стягнути з відповідача заподіяну моральну шкоду у розмірі 3000грн.
Вимоги позову мотивував тим, що позивач працював мотористом 1-го класу військової частини 45702 Міністерства оборони Російської Федерації, з 01.06.2009 року він був звільнений по п.1 ст.40КЗпП України. На думку позивача, звільнення відбулося незаконно, оскільки було порушено ст.42 КЗпП України щодо переважного права позивача на залишення на роботі, тому що він, в порівнянні з ОСОБА_7 має більш непреривний стаж роботи, також він є головою первинної профспілкової організації і профком не надав згоду на звільнення його з посади.
Завдання моральної шкоди мотивував тим, що незаконне звільнення вплинуло на взаємовідносини позивача з оточуючими та порушило нормальний уклад його життя і примусило докласти зусиль для його організації.
Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 15 листопада 2010 року у позові ОСОБА_6 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк для звернення до суду за захистом своїх порушених права.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, як з такими, що зроблені відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 12.07.1999р. працював у в/ч 45702 МО РФ мотористом 1 класу «РК-340». Відповідно до директиви штабу ОСОБА_8 №52/1/074 від 25.03.2009р. командиром в/ч 45702 МО РФ був виданий наказ щодо скорочення цивільного персоналу частини з 01.06.2009р. (а.с. 24). Позивач під підпис був ознайомлений з попередженням про його звільнення (а.с. 25). Наказом №462 від 25.05.2009р. відповідно до ч. 1 ст. 40 КЗпП України, позивача з 01.06.2009р. без згоди профспілкового комітету було звільнено з роботи (а.с. 7-8, 43). Трудову книжну ОСОБА_6 отримав 01.06.2009р. (а.с. 26-28). Однак, при звільненні позивача з роботи, відповідачем були допущені порушенні трудового законодавства.
Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.
З матеріалів справи, а саме протоколу засідання профкому № 65 від 14.05.2009р. вбачається, що профспілка в/ч 45702 згоди на звільнення відповідача не давала, посилаючись на ст. 252 КЗпП України та Закону України «Про професійні спілки ...» на (а.с. 7-8).
Крім того, при звільненні позивача, відповідачем не був врахований той факт, що позивач доволі тривалий термін працює у в/ч 45702 (з 1999р.), а тому має переважне право на залишення його на роботі. Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно того, що при звільненні позивача з роботи були допущені порушення закону.
Однак, позивачем пропущений встановлений законом місячний строк для захисту свого порушеного права.
Згідно з п. 4 Постанови Пленуму при пропуску, передбаченого ст. 233 КЗпП України, строків на звернення до суду за вирішенням трудового спору суд з’ясовує не лише причини пропуску строку, а й усі обставини справи, права та обов’язки сторін.
Зі справи видно, що позивач отримав трудову книжку 01.06.2009р. (а.с. 28), тобто строк для звернення з заявою про вирішення трудового спору, відповідно до ст. 233 КЗпП України почав свій перебіг саме з 01.06.2009р.
Доводи апеляційної скарги, стосовно того, що позивачем строк на звернення до суду за захистом своїх прав не пропущений, оскільки він у встановлений строк звернувся до Окружного адміністративного суду, колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказана справа відноситься до компетенції місцевого суду загальної юрисдикції.
Після закриття провадження 20.07.2009 року в адміністративній справі до Ленінського районного суду м.Севастополя позивач звернувся лише 22.06.2010 року, тобто після спливу шести місяців з часу закриття провадження у справі. Вказаний позов судом 07.09.2010 року був залишений без розгляду в зв’язку з повторною неявкою позивача в судове засідання без поважних причин.
Ухвалу суду про залишення позову без розгляду позивач не оскаржив, вона вступила в законну силу.
Відповідно до ч.1 ст.265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.
З даним позовом ОСОБА_6 звернувся до суду 14.09.2010 року (а.с.1), тобто після спливу двох місяців з часу попереднього звернення до суду.
Підстав для визнання пропущення позовної давності з поважних причин судова колегія не вбачає, даних про їх наявність не має.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують та не дають підстав для скасування або зміни рішення суду.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок, про те, що позивач пропустив, передбачений місячний строк для захисту свого порушеного права, а тому вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, ч.1 308,ст.ст. 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 15 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий \підпис В.П. Клочко
Судді \підпис В.М. Сундуков
\підпис В.С. Зотов
з оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
М.Севастополя В.М.Сундуков