Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц- 4663/2010р. Головуючий у першій
інстанції Батурін А.С.
Категорія 34 Доповідач у апеляційній
інстанції Сундуков В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Єфімової В.О.,
суддів: Сундукова В.М., Колбіної Т.П.,
при секретарі: Тахіровій О.О.,
за участю: ОСОБА_3 та його представника – ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на Ухвалу Гагарінського районного суду м.Севастополя від 30 серпня 2010 року по цивільній справі за скаргою ОСОБА_3 на постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 03.11.2004 року про закінчення виконавчого провадження №592/1 по виконанню виконавчого листа №2-1049 виданого Гагарінським районним судом м.Севастополя по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Державного Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву про поновлення на роботі, -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на вказану постанову від 03.11.2004 року про закінчення виконавчого провадження №592/1 по виконанню виконавчого листа №2-1049 .
Вимоги мотивував тим, що при закритті провадження по виконавчому листу №2-1049 державним виконавцем не було враховано, що позивача фактично не було допущено до роботи.
Ухвалою Гагарінського районного суду м.Севастополя від 30 серпня 2010 року скарга залишена без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу суду скасувати, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, доповідь судді – доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Постановляючи ухвалу про закриття виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем вимоги щодо виконання рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 31.07.2001 року виконані відповідно до норм діючого законодавства.
З такими висновками суду першої інстанції судова колегія погоджується з таких підстав.
Відповідно до ст.383 ЦПК України, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця, під час виконання судового рішення, порушено їх права та обов’язки.
Відповідно до ч.1 ст.77 Закону України „Про виконавче провадження” (далі Закон), рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов’язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
Відповідно до п.8.2.3. Інструкції про проведення виконавчих дій, після фактичного допущення працівника до роботи складається акт про виконання рішення, виконавче провадження підлягає закінченню і не поновлюється при повторному недопущенні працівника до роботи, а в працівника з’являється право на звернення до суду в порядку позовного провадження.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, державним виконавцем було перевірено дотримання боржником виконання всіх обов’язків, викладених у виконавчому листі Гагарінського районного суду м.Севастополя №2-1049 від 20.05.2004 року щодо поновлення заявника на роботі.
Так, органом, який прийняв незаконне рішення, 1.11.2004 року було видано відповідний наказ про поновлення ОСОБА_3 на тій же посаді (т.1,а.с.237).
Відповідно до вимог ч.1 ст.77 Закону було складено відповідний акт від 02.11.2004 року про виконання рішення, якій підписано державним виконавцем В.Г.Кириченко, стягувачем ОСОБА_3 та головою правління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву ОСОБА_5 (т.3 а.с.35).
Відповідно до цього акту державного виконавця від 02.11.2004 року, рішення суду виконано, позивача поновлено на посаді директора Севастопольського регіонального відділення Фонду з 10.08.1999року та внесено відомості про роботу в трудову книжку (т.1, а.с.246).
Позивачем було підписано акт державного виконавця без заперечень, що підтверджує фактичну згоду з інформацією викладеною в цьому акті від 02.11.2004 року.
Державний виконавець переконався в наявності наказу №06-кр від 01.11.2004 року про поновлення ОСОБА_3 на роботі, ознайомлення останнього з цим наказом а також про внесення запису про поновлення на роботі позивача в його трудову книжку.
Про те, що заявника було фактично допущено до виконання попередніх обов’язків свідчить надсилання на його ім’я, як директора Севастопольського регіонального відділення вказаного Фонду, кореспонденції (т.1, а.с.242,243).
Наказом №07-кр від 21.12.2004 року ОСОБА_3 було звільнено з посади директора Севастопольського регіольного відділення Державного фонду сприяння молодіжному будівництву за п.6 ст.40 КЗпП України (т.1,а.с.246).
Даний факт також свідчить про те, що заявника на попередній посаді було поновлено.
Вказаний наказ №07-кр від 21.12.2004 року про звільнення на посаді ОСОБА_3 не оскаржив і, як видно з матеріалів справи, до цього періоду не звертався зі скаргами до державного виконавця про те, що не було фактичного допущення його до виконання попередніх обов’язків.
З даною скаргою на дії державного виконавця Космачова Д.В. звернувся до суду лише 03.03.2010 року (т.3,а.с.1), тобто після спливу шести років з часу закриття вказаного виконавчого провадження та повторного його звільнення.
За таких обставин слід визнати , що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що постанова про закінчення виконавчого провадження була прийнята, а дії державного виконавця були вчинені, відповідно до закону і права заявника не були порушені, а тому в задоволені скарги ОСОБА_3, відповідно до вимог ч.3 ст.387 ЦПК України, судом обґрунтовано відмовлено.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Враховуючи наведене судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону, а тому, відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду першої інстанції – залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303-317 ЦПК України, судова колегія,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Ухвалу Гагарінського районного суду м.Севастополя від 30 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: В.О.Єфімова
Судді: В.М.Сундуков
Т.П.Колбіна