Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц- 4740/2010р. Головуючий у першій
інстанції Гаркуша О.М.
Категорія 42 Доповідач у апеляційній
інстанції Сундуков В.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2010 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Клочка В.П.,
суддів: Сундукова В.М., Зотова В.С.,
при секретарі: Одажиу Л.І.,
за участю: представника позивача ОСОБА_4 – ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_6 та її представника – ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 18 серпня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом зняття з реєстраційного обліку та виселення (третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Відділ громадянства та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ УМВС України в м.Севастополі) за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про поділ сумісно набутого майна ,-
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2007 року позивач ОСОБА_6 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_6 та вточнивши позовні вимоги просив: усунути перешкоди в користуванні власністю - АДРЕСА_2 шляхом виселення з нього ОСОБА_6 із подальшим зняттям з реєстраційного обліку по зазначеній адресі.
Вимоги позову мотивував тим, що зазначене домоволодіння належить йому на праві приватної власності, під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_6 вселилась до спірного домоволодіння як член сім’ї власника та зареєструвалась по цій адресі. З 2000 року шлюб між сторонами розірвано, з того часу відповідач мешкає окремо по інший адресі, витрат з утримання домоволодіння не несе, втім регулярно навідується за місцем реєстрації та чинить перешкоди позивачу у проживанні у власному домоволодінні.
Не погодившись з позовом, відповідач ОСОБА_6 звернулась з зустрічним позовом у якому просила провести розподіл АДРЕСА_2, вказуючи, що спірне домоволодіння набуто сторонами за спільні кошти під час перебування у зареєстрованому шлюбі, крім того, за сумісні кошти здійсненні його невідокремлені поліпшення, які значно збільшили його вартість. ОСОБА_6 вважає спірне домоволодіння сумісним майном подружжя, яке перебуває в спільній сумісній власності сторін, а тому просить відійти від рівності сторін та виділити їй з урахуванням долі неповнолітнього сина, який знаходиться на її утриманні ? частини домоволодіння, згідно з її пропозиціями та облаштованими відокремленими входами в дім.
Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 18 серпня 2010 року у первинний позов ОСОБА_6 задоволено у повному обсязі. Постановлено усунути для ОСОБА_4 з боку ОСОБА_6, перешкоди в здійсненні права власності, шляхом виселення ОСОБА_6 з АДРЕСА_2 без надання іншого жилого приміщення та зняття її з реєстраційного обліку за цією адресою. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення її зустрічного позову.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 19.03.1994 року по 10.10.2000 року, який рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 10.10.2000 року розірвано (а.с. 273,274), про що зроблено актовий запис №24 від 15.01.2002 року (а.с.21). Відповідно до ст.44 Кодексу Про шлюб та сім’ю України від 20.06.1969 року шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.
У період шлюбу сторонами була придбана квартира АДРЕСА_1 та потім вона була обміняна на АДРЕСА_2.
Як вбачається з матеріалів справи та з пояснень представника позивача за первісним позовом АДРЕСА_2 набуто подружжям в період шлюбу обміном квартири АДРЕСА_1. Позивач стверджує, що дана квартира була придбана за його власні кошти, які в нього були після продажу власної квартири АДРЕСА_3, що підтверджується договором купівлі - продажу квартири від 25.05.1993 року (а.с.259).
Відповідно до ч.1 ст.60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності не залежно від того, що один з них мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Наведений припис узгоджується із ст.ст.22,23 Кодексу Про шлюб та сім’ю, діючим на момент розірвання шлюбу між сторонами.
Таким чином, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов’язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі.
Відповідно до ст.22 КпШС України, ст.60 СК України воно вважається таким, що належить подружжю.
Заінтересована особа може довести, що майно було придбане нею до шлюбу. В даному випадку такі обставини довести повинен ОСОБА_4.
З матеріалів справи видно, що в м.Северодвинську була продана однокімнатна квартира, а в м.Севастополі придбана двокімнатна. ОСОБА_6 вказує, що цю квартиру вони придбали за спільні кошти.
Оскільки ОСОБА_4 не надано доказів придбання АДРЕСА_1 за власні кошти, дана квартира вважається набутою подружжям у період шлюбу і тому підлягає поділу між сторонами як об’єкт права спільної сумісної власності подружжя.
З доводами ОСОБА_6 про те, що про порушення свого права на домоволодіння вона дізналася лише з моменту звернення ОСОБА_4 до суду з даним позовом слід погодитись.
Як видно з матеріалів справи після розірвання шлюбу сторони неодноразово намагались дійти згоди в поділі домоволодіння. При цьому 14.04.2001 року ними був підписаний договір про добровільний поділ майна. З умов договору видно, що ОСОБА_4 визнавал право ОСОБА_6 з сином на проживання в домоволодінні. В судових засіданнях в цей час ОСОБА_6 заявляв про намір поділити домоволодіння, і таким чином визнавал його спільним майном подружжя (а.с.235-239).
Після цього, а саме з 2002 року, скарг від сторін в правоохоронні органи на неправомірну поведінку когось з подружжя не поступало.
Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 9.04.2008 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визначення місця проживання дитини встановлено, що дитина з моменту розірвання шлюбу до наступного часу проживає сумісно зі сторонами в спірному домоволодінні. Зазначені обставини сторонами не спростовувалися та підтверджувались відповідними доказами.
Таким чином, перебіг позовної давності за вимогами зустрічного позову ОСОБА_6 починається з моменту звернення ОСОБА_4 з даним позовом до суду.
За таких обставин, колегія суддів вважає необхідним визнати право власності по ? АДРЕСА_2 за кожним з подружжя.
Відповідно до висновку експерта встановлено, що сторонами були зроблені поліпшення спірного домоволодіння, але ці поліпшення невід’ємні від спірного майна та у встановленому законом порядку не зареєстровані та надають підстав для розцінення їх, як самочинне будівництво, а тому їх наявність унеможливлює розподіл самого домоволодіння.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог п.п.1,3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, - скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст.303-317 ЦПК України, судова колегія, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 18 серпня 2010 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні власністю відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про поділ сумісного майна подружжя задовольнити частково.
В порядку поділу домоволодіння, як спільного майна подружжя, визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_6 право власності по ? долі АДРЕСА_2.
В інший частині зустрічного позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 2069,50грн. судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/ В.П.Клочко
Судді: /підпис/ В.М.Сундуков
/підпис/ В.С.Зотов
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
міста Севастополя В.М.Сундуков