Справа № 2 – 371/10

                                    Р І Ш Е Н Н Я

                    І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И.

 21 грудня 2010 року     Жовтневий районний суд м. Маріуполя у складі судді Степанової С.В., при секретарі Горустович К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», третя особа – Маріупольська міська рада, РБЕУ ПАТ «ММК ім. Ілліча» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої залиттям,  

                        В С Т А Н О В И В :

 Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з КП «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (КП «МВУ ВКГ») матеріальної та моральної шкоди за залиття каналізацією її АДРЕСА_1 у розмірі 372070 гривень та зобов’язати відповідача реконструювати існуючий каналізаційний колодязь. Позивачем неодноразово змінювалися позовні вимоги. Станом на 19.11.2010 року позивач просила  стягнути з КП «МВУ ВКГ» матеріальні збитки у розмірі 531777 грн., фізичну шкоду, спричинену її донці в розмірі 10000 грн., фізичну шкоду, спричинену їй в розмірі 28000 грн., моральну шкоду у розмірі 30000 грн., а також суму, яка сплачена відповідачу релігійною Общиною «Свідків Ієгови» у розмірі 5293 грн., а всього стягнути суму у розмірі 667520 грн. В ході підготовчої частини судового засідання позивач збільшила позовні вимоги та просила збільшити суму моральної шкоди на 5000 грн., витрати на інформаційно-техничне забезпечення розгляду справи у розмірі 105 грн., а також витрати на відправку кореспонденції до м. Києва та  ЖКГ ім. Ілліча» та обласного ЖКГ у розмірі 52 грн., а всього стягнути з відповідача 672677 грн. В заяві вказала, що з 03.02.2006 року по 15.05.2006 року її будинок заливало каналізацією із каналізаційного колектора, розташованого по АДРЕСА_1. У зв’язку з даною пригодою, вона зверталася до різних установ. Дана течія була ліквідована спеціалістами КП «МВУ ВКГ» та адміністративно-технічною інспекцією маріупольської міської ради у зв’язку з течією складено протокол на начальника Іллічівської дільниці ПУ «Міськводоканал» Мікільченко В.І., який отримав догану за течію каналізації із колодязя по АДРЕСА_1. У зв’язку з цим, позивач вважає, що відповідати за шкоду, яка їй була спричинена каналізаційної течією повинно  КП «МВУ ВКГ». На підтвердження того, що саме КП «МВУ ВКГ» повинно відповідати у справі зазначила, що відповідач технічними умовами № 681 від 24.05.1999 року погодило релігійній общині «Свідків Ієгови» скидання стоків в каналізаційний колектор. Просить стягнути з нього матеріальні збитки у розмірі 531 777 гривень, фізичну шкоду, спричинену її донці в розмірі 10 000 гривень, фізичну шкоду, спричинену їй в розмірі 28 000 гривень, моральну шкоду у розмірі 30 000 гривень, а також суму, яка сплачена відповідачу релігійною Общиною «Свідків Ієгови» у розмірі 5293 грн. за надані їм відповідачем послуги з каналізаційного обслуговування , які вона вважає, повинні сплатити їй, всього стягнути з відповідача суму у розмірі 667 520 гривень.

 В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. Вказала, що саме відповідач у справі повинен відшкодувати їй шкоду, спричинену залиттям каналізацією її АДРЕСА_1. Вказала, що водопровідні та каналізаційні мережі проектував та будував Міськводоканал у 1978 році, але договір на обслуговування водопровідно-каналізаційних об’єктів з відповідачем вона не укладала. Оплату відповідачу здійснює за квитанціями, які до неї надходять, але чи входять до суми, яку вона сплачує, послуги за каналізацію, вона не знає.  Зазначила, що залиття її будинку відбулося у зв’язку із втручанням Общини «Свідків Ієгови» до існуючого каналізаційного колодязя.

 Представник відповідача позовні вимоги не визнала і суду пояснила, що на балансі КП «МВУ ВКГ» каналізаційний колектор, розташований АДРЕСА_1, не знаходиться, договору на його експлуатацію та обслуговування позивач з відповідачем не укладала, позивачу нараховувалася сума лише за послуги з водопостачання. Вказала, що мережі водовідведення від будинків АДРЕСА_1 побудови 50-х років, раніше належали ЖКО «ММК ім. Ілліча» та після приватизації не були передані відповідачу, про що відповідач інформував адміністрацію ПАТ «ММК ім. Ілліча», міську владу та пропонував вирішити питання про передачу мереж у встановленому порядку КП «МВУ ВКГ». Але це питання на теперішній час досі не вирішено. Технічні умови, які КП «МВУ ВКГ» погодило релігійній общині «Свідків Ієгови» дають право на проектування, але не дають право на проведення робіт по підключенню. Зазначила, що община «Свідків Ієгови» самовільно без погодження та притягнення служб КП «МВУ ВКГ» виконало втручання в існуючий каналізаційний колектор ПАТ «ММК ім. Ілліча», але затори на існуючому колекторі створилися у зв’язку з його несвоєчасною прочисткою ПАТ «ММК ім. Ілліча». Але всупереч тому, що мережі водовідведення не знаходяться на балансі КП «МВУ ВКГ», відповідачем була усунута теча каналізації, про що складено акт перевірки усунення течії. Крім того, вказала, що позивач в письмовій формі повідомлялася, що вказаний колектор не знаходиться на обслуговуванні КП «МВУ ВКГ».  В зв’язку з чим, КП «МВУ ВКГ» не може відповідати за шкоду завдану не з його вини, тому просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи - Маріупольської міської ради у судове засідання не з’явився. Від нього надійшла заява з проханням розглянути справу у його відсутність, в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи - РБЕУ ПАТ «ММК ім. Ілліча» у судове засідання не з’явився з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Заяви про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

В лютому, березні та 19.04.2006 року мало місто течія каналізації із каналізаційного колектора, розташованого по АДРЕСА_1. Дана течія була ліквідована спеціалістами КП «МВУ ВКГ» (а. с. 91).

Згідно відповіді адміністративно-технічної інспекції Маріупольської міської ради    № 01-1/774 від 15.05.2006 року факти течії підтвердилися, за течію каналізації з колодязя по АДРЕСА_1 на начальника Іллічівської дільниці ПУ «Міськводоканал» складено адміністративний протокол ( а. с. 64).

Ствердження позивача про те, що згідно відповіді виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 15.05.2006 року начальник Іллічівської дільниці ПУ «Міськводоканал» отримав догану за течію каналізації із колодязя по АДРЕСА_1 і таким чином, відповідати за дану течію повинен відповідач у справі, не відповідає дійсності, оскільки в даній відповіді міститься інформація не про накладення догани на начальника Іллічівської дільниці ПУ «Міськводоканал» Мікільченко В.І., а про те, що стосовно факту течії був складений протокол на нього. Але документом, який встановлює вину особи у вчиненні нею адміністративного правопорушення згідно Кодексу України про адміністративні правопорушення є постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Такої постанови позивач суду не надала.

 Згідно відповіді КП «МВУ ВКГ» № 323 від 08.02.2010 року, внутрішньо  квартальні мережі каналізаційної системи, які розташовані АДРЕСА_1 та вулиці 40 років Жовтня на балансі КП «МВУ ВКГ» не перебувають (а. с. 75).

Згідно відповіді КП «МВУ ВКГ» № 22 від 27.04.2006 року, яка надана міському голові на вих. № 12п-1816-2 від 24.03.2006 року, спеціалістами КП «МВУ ВКГ» за участю представників управління міського майна комісійно встановлено, що каналізаційний колектор водовідведення від будинків – 50-х років забудови, які раніше належали ЖКО комбінату ім. Ілліча. З моменту приватизації житла зазначені мережі не обслуговуються та практично стали безхазяйними, у зв’язку з чим було направлено листа заступнику генерального директора з побуту та соціальним питанням комбінату з проханням звернути увагу на покинуті мережі або передати їх за належністю у встановленому порядку.  Також, за проханням жителів будинку АДРЕСА_2  службою по ремонту та обслуговуванню мереж Іллічівського району течії усувалися негайно, останній раз 21.04.2006 року (а. с. 91).

Згідно відповіді ремонтно-будівельного експлуатаційного управління  ВАТ «Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча» ( РБЕУ «ММК ім. Ілліча»)          № 47/354 від 28.04.2010 року, РБЕУ «ММК ім. Ілліча» не прокладало  внутрішньо квартальні мережі каналізаційної системи, на балансі у нього вони не перебувають та авізо про передачу на баланс КП «МВУ ВКГ» цих мереж не має. Крім того, вказало, що будинок АДРЕСА_1 на балансі ВАТ «ММК ім. Ілліча» не перебував ( а. с. 115).

Згідно відповіді управління комунального господарства Маріупольської міської ради № 05/2150 від 29.09.2010 року, каналізаційна мережа, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 а також по вул. Ключовій на балансі КП «МВУ ВКГ» не знаходиться (а. с. 153).

Згідно відповіді управління комунального господарства Маріупольської міської ради № 08-4/2328 від 30.09.2010 року, каналізаційна система, розташована за адресою: АДРЕСА_1 не відноситься до комунальної власності м. Маріуполя, на балансі комунальних підприємств, установ, організацій не враховується (а. с. 152).

Листом КП «МВУ ВКГ» № 393 від 01.10.2003 року, який було направлено ОСОБА_1 у відповідь на її звернення від 12.09.2003 року, тобто за 2,5 років до настання події з залиттям каналізацією будинку АДРЕСА_1, її повідомлено, що каналізація по АДРЕСА_1 приватна і вона самостійно зобов’язана виконувати ремонтні роботи ( а. с.  210  ).

Згідно повідомлення ПУ «Міськводоканал» за вересень 2003 року, позивачу нараховувалася сума лише за послуги з водопостачання (а. с. 60).

Відповідно до п. 1.19 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України від 01.07.1994 року, затверджених наказом Державного Комітету України по житлово-комунальному господарству за № 65, зареєстрованих в Міністерстві юстиції Україні від 22.07.1994 року за № 165/374, які діяли на час спричинення шкоди позивачу, водопровідно-каналізаційні об'єкти,  що не  перебувають на балансі Водоканалу,  можуть  ним  експлуатуватися та обслуговуватися за окремим договором. Договір на обслуговування водопровідно-каналізаційних об’єктів з ОСОБА_1 не укладався (а. с. 37), про що не заперечує й позивачка.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода,  завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.  

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна  шкода,  завдана  фізичній  або  юридичній  особі неправомірними рішеннями,  діями чи  бездіяльністю,   відшкодовується  

особою,  яка її завдала ,  за наявності  її  вини.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 60 ЦПК України, кожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про встановлення вини відповідача, у зв’язку з наданою копією проекту підключення до каналізації АДРЕСА_1 від 1978 року, а також наданої копії титульного листа схеми каналізації домоволодіння АДРЕСА_2 оскільки на першому не має жодної печатки та підпису посадової особи (а. с. 57), а до другого не надано самої схеми каналізації (а. с. 173). Крім того, з них не вбачається, що саме той каналізаційний колодязь, з якого відбулося залиття домоволодіння позивачки, у 1978 році було підключено до дворової каналізації. В своїй заяві до общини «Свідків Ієгови» від 11.02.2006 року, позивачка вказала, що каналізаційні стоки, виливаються з колодязя, який будівники общини збудували напроти її калитки.(а. с. 12).

Суд вважає, що вина відповідача у спричиненні майнової та моральної шкоди позивачу у судовому засіданні та матеріалами справи не доведена. Крім того, суду не надано доказів, які б підтвердили право власності відповідача на вказаний каналізаційний колодязь, або обов’язок відповідача його обслуговувати, причинно-наслідкового зв’язку між спричиненої позивачу матеріальної та моральної шкоди і противоправними діями відповідача. Позивачем не було заявлено клопотання про проведення експертизи для встановлення  причинно-наслідкового зв’язку руйнування її майна у наслідок залиття її будинку каналізаційними стоками.  

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як  за  зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін  та  інших осіб, які беруть участь у справі.  

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЦПК України, суд  за  клопотанням  позивача,  не  припиняючи   розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено  не  до  тієї  особи,  яка  має  відповідати  за позовом,   або   залучає   до   участі  у  справі  іншу  особу  як співвідповідача.

Позивачем не було заявлено клопотання замінити первісного відповідача належним відповідачем або залучити до участи у справі у якості відповідача іншу особу.

При таких обставинах суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

 На підставі ст. 1166, 1167 ЦК України, керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209 213, 215 ЦПК України,

                            В И Р І Ш И В :

 Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», третя особа – Маріупольська міська рада, РБЕУ ПАТ «ММК ім. Ілліча» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої залиттям, залишити без задоволення.

      На рішення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

      Суддя