Cправа  № 2–1112/10  

Р І Ш Е Н Н Я  

  І м е н е м     У к р а ї н и  

  24  листопада  2010  року          Жмеринський   міськрайонний   суд   Вінницької   області  

в  складі :         головуючого         –        судді   Верьовочнікова  В.М.  

при  секретарі      –         Росовській  О.Ю.  

із участю :  -  позивачки ОСОБА_1  

-   представника позивача – адвоката ОСОБА_2  

-   третіх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4,  

-   відповідачки ОСОБА_5  

-   представника відповідача – адвоката ОСОБА_6,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та ОСОБА_7, із участю третіх осіб – відділу опіки та піклування у справах неповнолітніх Жмеринської міської ради Вінницької області та  ОСОБА_4, про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням, та зустрічним позовом ОСОБА_5 у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про вселення,  

  У С Т А Н О В И В:  

  ОСОБА_1 02.08.2010 року звернулася до суду з даним позовом і вказала, що їх сім’ї  31.05.1994 року виконкомом Жмеринської ради був виданий ордер на право вселення до квартири АДРЕСА_1. До складу сім’ї входили: ОСОБА_8 – наймач, ОСОБА_1 – дружина, ОСОБА_9 – син, ОСОБА_10 – дочка. Після одруження ОСОБА_9 у 1998 році до вказаної квартири була прописана його дружина ОСОБА_5, а у 1999 році – їх новонароджена дитина ОСОБА_7 Посилаючись на те, що у спірній квартирі відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 фактично не проживали, позивачка просила визнати їх особами, які втратили право на користування вказаною квартирою.  

ОСОБА_5 у власних інтересах та в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_7 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з вимогами визнання поважними причин їх відсутності в квартирі АДРЕСА_1 та вселення їх в останню, посилаючись на неможливість здійснення догляду за дитиною в спірній квартирі після розірвання шлюбу та створення відповідачами за зустрічним позовом перешкод щодо спільного з ними проживання, а також на зловживання ОСОБА_1 власним правом звернення до суду з огляду на неодноразові пред’явлення аналогічних позовів протягом поточного року, які судом за заявами сторін звернення були залишені без розгляду.  

  В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, позивачка ОСОБА_1 та третя особа на стороні позивача, яка заявляє самостійні вимоги – ОСОБА_4 підтримали заявлені вимоги. Пояснили, що відповідачка ОСОБА_5 у спірній квартирі була прописана з метою працевлаштування в м.Жмеринці, згодом була також прописана її неповнолітня дочка ОСОБА_7, але останні разом з ОСОБА_9 в дійсності проживали в АДРЕСА_2. ОСОБА_9 після розірвання шлюбу із ОСОБА_5 добровільно знявся з реєстрації у спірній квартирі та переїхав на постійне місце проживання до м.Києва. Вважаючи, що відповідачі втратили право на користування спірною квартирою з підстав непроживання у ній понад шести місяців, просили задоволити первісний позов та визнати   ОСОБА_5 та ОСОБА_7 втратившими право на користування квартирою АДРЕСА_1   . Зустрічний позов не визнали, посилаючись на вищевказані власні доводи.  

  Відповідачка ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6 пояснили, що подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_5, а згодом і їх дочка ОСОБА_7 після прописки у спірній квартирі проживали в ній певний час. Через обставини, пов’язані із смертю наймача квартири ОСОБА_8 та розірвання зареєстрованого між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 шлюбу, а також у зв’язку із виїздом останнього на постійне місце проживання до м.Києва, відповідачка ОСОБА_5 не мала можливості проживати у спірній квартирі внаслідок необхідності забезпечення догляду та утримання своєї малолітньої дочки. У зв’язку з цим вона отримала дозвіл щодо проживання в будинку своїх батьків в АДРЕСА_2, кули переїхала жити з дочкою, яку не мала можливості залишати у спірній квартирі, де залишались проживати люди, з якими вона не перебувала у родинних стосунках і які із свого боку не бажали їх із дочкою спільного з ними проживання в квартирі   АДРЕСА_1   . Для забезпечення утримання дочки ОСОБА_5 пройшла навчання на підготовчих курсах в м.Вінниці, тривалий час працювала продавцем в магазині с.Станіславчик. Вважаючи дані обставини поважними причинами відсутності у спірній квартирі просили відмовити у задоволенні первісного позову та задоволити зустрічний позов, вселивши відповідачів до спірної квартири. Одночасно зауважили про зловживання позивачами власним правом звернення до суду щодо їх двох попередніх звернень упродовж поточного року з аналогічними позовами, які за їх же клопотанням судом були залишені без розгляду.  

  Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача – органу опіки та піклування Жмеринської міської ради – ОСОБА_3 висловила міркування про безпідставність первісного позову та обґрунтованість зустрічного позову, посилаючись на норми діючого законодавства, що захищають права дитини, погіршення яких, зокрема її право на житло, є неприпустим.  

  Свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що вона проживає з 1992 року в будинку на одному сходовому майданчику із спірною квартирою. Вказала, що відповідачку ОСОБА_5 бачила лише кілька раз, коли та із чоловіком та дочкою приїздили на свята до спірної квартири, ці відвідини тривали не більше доби.  

  Аналогічні пояснення надали суду свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 щодо постійного проживання у спірній квартирі лише позивачів та померлого ОСОБА_8  

  Свідок ОСОБА_9 пояснив, що був прописаний в спірній квартирі, знявся з реєстрації після придбання житла у м.Києві в 2003 році. Будучи одруженим з відповідачкою ОСОБА_5 проживали у будинку її батьків в с.Станіславчик періодично відвідуючи родичів у спірній квартирі. Зазначив, що покійний батько мав намір свою потенційну частку у спірній квартирі передати йому та онуці.  

  Свідок ОСОБА_15 пояснила, що подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_5, а згодом і їх дитина, проживали в АДРЕСА_2 в будинку батьків відповідачки. Вказала, що у розмовах із померлим ОСОБА_8 той повідомляв про своє бажання забезпечити житлом за рахунок власної частки сина ОСОБА_9 та онуку ОСОБА_7  

  Свідок ОСОБА_16 пояснив, що його дочка ОСОБА_5 з її чоловіком ОСОБА_9 після одруження проживали і в спірній двокімнатній квартирі в м.Жмеринці, і з його дозволу у належному йому трикімнатному будинку в с.Станіславчик. У спірній квартирі свідок допомагав обладнати систему опалення. Стосовно терміну проживання подружжя його дочки у спірній квартирі повідомити не в змозі через тривалий вахтовий метод його роботи на той час за межами свого основного місця проживання.  

  Заслухавши пояснення сторін, думку представника третьої особи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов задоволенню не підлягає, зустрічний позов є достатньо обґрунтованим і підлягає задоволенню з наступних підстав.  

  Відповідно змісту ст.65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним,  вселити в займане ним жиле приміщення  свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.  

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім’ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім’ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім’ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.  

  Згідно положень ч.1,2, п.2,3 ч.3 ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його  сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.  

Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.  

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім’ї понад шість місяців у випадках:  

2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;  

3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, - протягом усього часу їх перебування у родичів   .  

  Відповідно до ч.1,4 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.  

У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність  починається  від  дня досягнення нею повноліття.  

  Згідно ч.1 ст.14 Закону України "Про охорону дитинства"   діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.  

  Відповідно ч.1,2 ст.18   Закону України "Про охорону дитинства"   держава забезпечує право   дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.  

Діти – члени сім’ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.  

  У відповідності до вимог ч.1,2 ст.12 Закону України "   Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей   "   держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна.  

Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.  

  Згідно ч.3 ст.13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати  
шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.  

  У відповідності до вимог ч.6 ст.16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої – п’ятої статті 13 цього Кодексу  

  В судовому засіданні з показань сторін та свідків установлено, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на час розгляду справи судом понад шість місяців не проживають в квартирі АДРЕСА_1, у якій до цього були зареєстровані.  

  Суд не погоджується з доводами позивачів за первісним позовом щодо неповажності причин відсутності відповідачів у спірному приміщенні, оскільки в судовому засіданні встановлено, що з моменту реєстрації подружжя   ОСОБА_5 та ОСОБА_9, а згодом народження їх дитини ОСОБА_7,   можливість фактичного проживання останніх в двокімнатній квартирі істотно обмежувалась через проживання в ній трьох інших членів сім’ї наймача.  

  За наслідком розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 остання мала об’єктивну потребу влаштувати малолітню дочку ОСОБА_7 для виховання та проживання до родичів, а сама до власних батьків. Сама ж ОСОБА_9 для наданні утримання дочці та забезпечення власного існування працювала та навчалась певний час, що унеможливлювало її особисте проживання в спірній квартирі, яка знаходилась в інших населених пунктах від місця її роботи та навчання, що підтверджується довідками Жмеринського міськрайонного центру зайнятості (а.с.72), свідоцтвом №11203 міжнародного учбового центру "Віта" міжнародної асоціації нетрадиційної медицини від 23.04.2008 року (а.с.73). Проживання неповнолітньої ОСОБА_7 та відповідне її перебування на вихованні родичів в АДРЕСА_2 зумовлене неможливістю її проживання у спірній квартирі на час її народження та реєстрації в ній, оскільки наявна кількість зареєстрованих у спірного житловому приміщенні осіб не забезпечувала належних умов для проживання, розвитку та виховання дитини. Вказані обставини належать до визначених законом підстав, за якими житлове приміщення зберігається за тимчасово відсутніми членами сім’ї наймача понад шість місяців.  

  У зв’язку з цим суд не приймає до уваги представлені позивачами в обсязі даної справи докази, оскільки ними доводяться лише факт відсутності відповідачів, а не поважність їх відсутності.  

  З урахуванням зміни істотних обставин щодо зменшення загальної кількості мешканців спірної квартири, а також досягнення малолітньою ОСОБА_7 11-річного віку, що характеризується певним рівнем свідомості та часткової самостійності фізичної особи, суд визначає можливим її подальше проживання в даній квартирі в обсязі необхідності відновлення її права на житло шляхом вселення до спірної квартири. Приймаючи до уваги обставини тимчасової відсутності з вищевказаних причин, що є поважними, відповідачки ОСОБА_9, обставини фактичного перешкоджання позивачами її проживанню у спірній квартирі, а також визначену законом потребу проживання з нею неповнолітньої дитини, яка перебуває на її утриманні, одночасному вселенню до спірної квартири підлягає також і ОСОБА_9, теперішнє місце здійснення підприємницької діяльності якої згідно представленого договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.2010 року (а.с.75-80) перебуває в межах м.Жмеринка.  

  При цьому суд вважає безпідставною заяву сторони позивачів щодо застосування загального трирічного строку позовної давності до оспорюваних відповідачами вимог про вселення до спірної квартири, оскільки на думку суду, в даному конкретному випадку перебіг такого строку по відношенню до відповідачки ОСОБА_9 слід відраховувати з травня 2010 року, тобто з часу пред’явлення до неї першого аналогічного позову про визнання такою, що втратила право на користування спірним житловим приміщенням, оскільки саме з цього часу вона мала можливість достеменно дізнатись про відповідне порушення її права певними особами. На підтвердження даного факту свідчить правова бездіяльність власне позивачів за первісним позовом, що мала місце до вказаного терміну, неперед’явлення ними вимог щодо дольової участі відповідачів в утриманні спірного житла за попередній період, отримання акту про дванадцятирічну відсутність відповідачів лише у травні 2010 року. Стосовно відповідачки ОСОБА_7 з урахуванням недосягнення нею повнолітнього віку перебіг позовної давності щодо оспорюваного порушеного її права фактично не почався. За таких обставин минування строку позовної давності на час пред’явлення зустрічного позову не відбулося, а тому застосуванню вона не підлягає.  

  Додатково до викладених аргументів щодо безпідставності первісного позову суд вважає за необхідне відмовити у захисті оспорюваного ОСОБА_1 та ОСОБА_4 права з урахуванням їх наміру завдати шкоди малолітній ОСОБА_7 у спосіб позбавлення її права на житло та права у спільній частковій власності, а також безпідставного зловживання правом звернення до суду з огляду на подачу даного позову упродовж кількох місяців втретє при попередніх залишення судом без розгляду за їх же клопотанням двох аналогічних позовів про той самий предмет спору та з тих самих підстав.  

  Судові витрати, з урахуванням задоволення позовних вимог зустрічного позову слід стягнути солідарно з відповідачів на користь позивачів за його змістом відповідно представлених документально підтверджених витрат із сплати судового збору в розмірі 8,50 грн. (а.с.25) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн. (а.с.26).  

  Враховуючи викладене, керуючись ст.5, 8, 10, 60, 169, 209, 210, 212-214, 224-226 ЦПК України, ст.65, 71 ЖК України,   ст.14, 18 Закону України "Про охорону дитинства", ст.12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей",   ст.13, 16, 261 ЦК України,  суд -  

  В И Р І Ш И В:  

  У задоволенні первісного позову відмовити.  

  Зустрічний позов задоволити.  

  Вселити ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в квартиру АДРЕСА_1.  

  Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_7 8 гривень 50 копійок судового збору та 37 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.  

  Рішення набуває законної сили після закінчення строків на його оскарження.  

  Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційному суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд.  

    С У Д Д Я