Справа № 2-12371/10
2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2010 р. Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
у складі : головуючого судді Корнєєвої І.В.
при секретарі Кузьменко В.В.
у присутності позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 12 м. Красноармійська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримку розрахунку , моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
Зважаючи на складність у викладенні повного тексту судового рішення , на що потребується значний проміжок часу, суд вважає за необхідне проголосити вступну та резолютивну частину судового рішення .
На підставі ст.ст. 3,4,5,6,10, 11, 57, 208,209, 212, 213- 218 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 5 342 грн. 80 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 24 888 грн.56 коп., а всього загальну суму 30 231 грн. 36 коп.(тридцять тисяч двісті тридцять одна грн.. 36 коп.).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка» на користь держави судовий збір у розмірі 302 грн. 31 коп.( триста дві грн. 31 коп.) та збір за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.(сто двадцять грн.).
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити .
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі до суду апеляційної скарги протягом 10 днів з дня оголошення рішення .
Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 17 грудня 2010 р., з повним текстом рішення можливо буде ознайомитися 20 грудня 2010 р.
Суддя:
Справа № 2-12371/10
2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2010 р. Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
у складі : головуючого судді Корнєєвої І.В.
при секретарі Кузьменко В.В.
у присутності позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 12 м. Красноармійська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримку розрахунку , моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
22 жовтня 2010 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримку розрахунку , моральної шкоди,, зазначивши, що з відповідачем по справі позивач перебував у трудових відносинах з 06.07.2007 р. по 04.07.2010 р., працював прохідником 5 розряду підземним .Відповідач не провів з позивачем остаточний розрахунок та має перед позивачем заборгованість по заробітній платі, яка не сплачена по теперішній час. Узвьязку з несвоєчасним розрахунком відповідач повинен сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку та відшкодувати моральну шкоду.Позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 5342,80 коп,середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 04.07.2010 по 16.12.2010 р. в сумі 27 619,24 грн. , моральну шкоду 1500 грн.(а.с.4-5,15-16,29-30).
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка » позовні вимоги визнав частково в частині заборгованості по заробітній платі , зазначивши, що у зв»язку з тим,що позивач був у відпустці ,після якої не працював , а подав заяву про звільнення , з заявою про виплату сум у рахунок при звільненні не надавав , то на підставі ст..116,117 КЗпП України вини підприємства у невиплаті позивачу заборгованості по заробітній платі немає.Позивач пропустив без поважних причин тримісячний строк на звернення до суду . Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.Просить закінчити розгляд справи у його відсутність (а.с.49 ) .
Вислухавши пояснення позивача,представника позивача , представника відповідача, з»ясувавши обставини справи та дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «Донуглепоставка» з 06.07.2007 р. по 04.07.2010 р. , працюючи прохідником 5 розряду підземним. Відповідно до наказу відповідача № 97-к від 06.07.2010 р. позивач був звільнений з роботи за власним бажанням за ст.38 КЗпП України (а.с.8-11,24,38-42).
Відповідно до довідки № 395/2010 від 02.12.2010 р. у підприємства перед позивачем є заборгованість по заробітній платі в загальній сумі 5342,80 грн. з розрахунку: червень 20-10 р. – 3104,86 грн., липень 2010 р. – 2237,94 грн.(а.с.37).
Ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України „Про оплату праці” заробітна плата виплачується працівникам регулярно в дні роботи в строки , передбачені колективним договором , але не менш як два рази в місяць через проміжок часу , який не перевищує 16 календарних днів. Згідно ст. 25 Закону України „Про оплату праці” забороняється яким чином обмежувати працівника вільно розпоряджуватися своєю заробітною платою.
В судовому засіданні встановлено, що позивач належним чином виконував свої трудові обов’язки за трудовим договором , а відповідач у порушення ст.. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці» нараховував , але не виплачував позивачу заробітну плату у повному обсязі .
На підставі викладеного, суд приходить до висновку , що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в сумі 5342,80 грн.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум , що належать йому від підприємства , установи , організації , провадиться в день звільнення.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сум у строки зазначені в ст. 116 КЗпП України , при відсутності спору про їх розмір , підприємство , установа , організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку .
Відповідно до ст.60, 66, 143 ЦПК України кожна із сторін зобов’язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх , доказуванню підлягають обставини , які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.
Відповідно до ст. 213 ч.3 ЦПК України обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно та всебічно з’ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні .
Суд вважає безпідставними доводи представника відповідача про те , що вини відповідача у несвоєчасній виплаті заробітній платі немає у зв’язку з тим, що позивач не звертався з заявою про виплату йому заборгованості по заробітній платі, знаходився у відпустці та у день звільнення не працював .
В судовому засіданні встановлено, що спору між позивачем та відповідачем про розмір заборгованості по заробітної плати немає , позивач до 04.07.2010 рю знаходився у відпустці , відпустка позивача закінчилася 04.07.2010 р. у неділю (а.с.33), позивач надав заяву про звільнення 04.07.2010 р. (а.с.24 ), наказ відповідача про звільнення відповідача був виданий 05.07.2010 р. , тобто у понеділок – наступний за вихідним день (а.с.24 ), відповідач 05.07.2010 р. видав позивачу трудову книжку (а.с. 34-36).
Відповідно до ст.116 КЗпП України обов’язок провести остаточний розрахунок з працівником покладено на власника підприємства чи уповноважений ним орган , діюче законодавство не передбачає обов’язку працівника у письмовій формі звертатися до власника підприємства з питання виплати сум у остаточний розрахунок.Крім того , позивач був присутній на підприємстві 05.07.2010 р. та отримав трудову книжку .Доказів відмови позивача від отримання 05.07.2010 р. чи у наступному сум у остаточний розрахунок відповідачем не надано та судом не добуто .
В судовому засіданні представником відповідача зазначено, що невиплата заробітної плати позивачу не пов’язана з тяжким матеріальним станом підприємства.
Доказів тяжкого фінансового стану підприємства, який би унеможливлював виплату позивачу заборгованості по заробітній платі та підтверджував відсутність вини підприємства у несвоєчасному розрахунку з позивачем , відповідачем не надано та судом не добуто
Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору до суду 3-х місячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права.
Відповідно до ст.. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків , встановлених ст.. 233 КЗпП України суд може поновити ці строки.
В судовому засіданні встановлено, що позивач був звільнений з підприємства 04.07.2010 р., до суду позивач звернувся 22 жовтня 2010 р., направивши позовну заяву по пошті 15.10.2010 р., що підтверджується пощтовим повідомленням та чек про відправку замовної кореспонденції (а.с.54,55).
В судовому засіданні встановлено, що 16.09.2010 р. позивач в межах тримісячного строку звернувся до Ворошиловського районного суду м.Донецька , але позовна заява ухвалою суду від 21.09.2010 р. була повернута позивачу з додатком документів(а.с.53,51,52).
На підставі викладеного , суд приходить до висновку , що позивачем строк звернення до суду , передбачений ст..233 КЗпП України , пропущений з поважних причин та зазначений строк підлягає поновленню.
На підставі викладеного , суд приходить до висновку , що у відповідності до ч.1 ст. 117 КЗпП України відповідач повинен сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.
На підставі п. 1 розділу I и п. 2 розділу II Порядку нарахування середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 , з послідуючими змінами та доповненнями , середній заробіток позивача для нарахування середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні повинен розраховуватися за два місяці до звільнення .
Заробітна плата позивача за два місяці перед звільненням , з якої повинен розраховуватися середній заробіток позивача для нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні , відповідно до довідки відповідача (а.с.40,60) складає :
Травень 2010 р. – 3585,61 грн. – 17 роб. дн.
Червень 2010 р. - 29.дн. відпустка
Всього: 3585,61 грн. - 17 роб. дн.
У відповідності з п.5,п.9 розділу IV Порядку нарахування середньої заробітної платі, нарахування виплат проводяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. Середньоденна заробітна плата вираховується діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих днів.
Середньоденна заробітна плата за два місяці до звільнення позивача 04.07.2010 р. складає 3585,61 грн. : 17 роб. дн.= 210,92 грн.
На підставі викладеного , суд вважає, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 24888,56 грн. з розрахунку 210,92 грн. х 118 раб.дн(липень 2010 р.- 19 роб. дн., серпень 2010 р.- 21 роб.дн., вересень 2010 р. – 22 роб.дн., жовтень 2010 р.- 21 роб.дн., листопад 2010 р. – 22 роб.дн., грудень 2010 р. по 17.12.2010 р. 13 роб.дн.= 118 роб.дн)= 24 888,56 грн.
Відповідно до ст. 237 – 1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд вважає , що в судовому засіданні не знайшло своє підтвердження доказами заподіяння відповідачем моральної шкоди позивачу результаті неправомірних дій відповідача .
В судовому засіданні встановлено, що відповідач не провів з позивачем остаточного розрахунку при звільненні , що негативно відобразилося на звичному позивачеві образі життя , вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого побуту протягом незначного часу .
Але в судовому засіданні встановлено, що з 23.08.2010 р. позивач працевлаштувався на підприємство ТОВ «ПК «Красноармійськвуголь» електрослюсарем 4 розряду підземним, перерва між звільненням та працевлаштуванням склала фактично півтора місяця .
Крім того, відновлюючи порушені права позивача шляхом стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку суд в значній мірі компенсує позивачу ті незручності , які позивач отримав протягом нетривалого часу у наслідок несвоєчасного розрахунку при звільненні .
В силу ст.88 ЦПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача. Враховуючи, що заявлено позов майнового характеру з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір за вимоги майнового характеру 302,31 грн. та збір на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.
На підставі ст.ст. 3,4,5,6,10, 11, 57, 208,209, 212, 213- 218 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 5 342 грн. 80 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 24 888 грн.56 коп., а всього загальну суму 30 231 грн. 36 коп.(тридцять тисяч двісті тридцять одна грн.. 36 коп.).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка» на користь держави судовий збір у розмірі 302 грн. 31 коп.( триста дві грн. 31 коп.) та збір за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.(сто двадцять грн.).
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити .
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі до суду апеляційної скарги протягом 10 днів з дня оголошення рішення .
Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 17 грудня 2010 р., повний текст рішення виготовлений 20 грудня 2010 р.
Суддя: