Справа № 2- а-383(2010 р.)

                                                                 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

30 листопада 2010р                                          Підгаєцький районний суд                                  

Тернопільської області

в складі головуючої судді                                    Ігнатової Г.В.

при секретарі                                                         Лежигубської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Підгайці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Підгаєцькому районі Тернопільської обл. про визнання дій УПФУ в Підгаєцькому районі неправомірними та зобов’язання виплатити підвищення до пенсії,-  

ВСТАНОВИВ:  

18.10.2010 року позивач звернулася в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області про визнання відмови управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області щодо перерахунку та виплати їй  пенсії протиправною, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок призначеної  пенсії з урахуванням положень ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та забезпечення її виплату за  період з 09 липня 2007- по  день розгляду справи.  

  Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду  справи не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило а тому, суд, у відповідності до  ч.3 ст. 122 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.  

Відповідача управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області    надав заперечення на позов, в якому пояснив, що  протягом 2007р., 2008р. та 2009 року надбавка по пенсії позивачу виплачувалася в розмірі  встановленого для дітей війни  на підставі Закону України „Про Державний бюджет України „ на відповідні роки, оскільки кошти на це були передбачені в Державному бюджеті .Крім того, відповідачі посилаються на те, що   Пенсійного фонду України виступає лише розпорядником коштів державного бюджету, однак коштів для проведення доплати у відповідності до   Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ненадходило, що унеможливлювало реалізацію виплати необхідних соціальних доплат в повному обсязі.   Вимоги позивача щодо підвищення пенсії вважає незаконними, просив суд відмовити в задоволенні позову .    

Дослідивши матеріали справи за наявних доказів, суд вважає, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.  

Судом встановлено, що позивач   є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії.  

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд  виходить  з того, що позивач має право на підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 було визнано неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 роки, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних доплат, а саме зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тобто рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 мають перспективну дію та преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, є остаточними і не можуть бути оскаржені.  

За таких обставин дії відповідача, щодо ненарахування та невиплати на користь позивача  підвищення до пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, є неправомірними, та такими що порушили права позивача на час виникнення правовідносин, оскільки ч.2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Також,   суд вважає підставними заявлені вимоги позивача в частині не проведення нарахування і виплати щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за весь 2009 рік  по листопад 2010 р.включно, оскільки дія норм ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» на зазначені роки є діючою,  не була зупинена чи обмежена іншими нормативними  актами.   

Отже, суд приходить до переконання , що позивач мала право на отримання соціальної допомоги за період   з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року  по 31.12.2009 року   ,   та з січня по листопад 2010. Відповідно відмова УПФ в Підгаєцькому районі в такому нарахуванні та виплаті  є протиправною бездіяльністю .

Суд вважає, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).  

У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється  шестимісячний строк, який, якщо не   встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  

Одночасно, суд зазначає,що оскільки стосовно не нарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосовувати шестимісячний строк звернення до суду.  

Суд ,приймає до уваги  ту обставину, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки звернувся з позовом лише  18.10.2010 року.  

До заяви про поновлення строку звернення із позовом позивачем доказів поважності його пропуску не надано, тому суд вважає, що підстави для поновлення строку звернення з адміністративним позовом в частині періоду з 09.07.2007 по  18.04.2010 року включно відсутні.  

Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для його поновлення.  

За вказаних обставин та враховуючи те, що   позивачкою   у поданій позовні заяві не наведено поважності причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, тому  суд вважає, що позовні вимоги в частині  звернення до суду з порушенням строків такого звернення слід залишити без розгляду.  

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ч.2ст.99 КАС України , оскільки такий позивачем пропущено без поважних причин та задоволення позовних вимог позивача в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни ,передбачене ст.6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195- IV , у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період  із   18 квітня 2010 року в межах шестимісячного строку   ,  подання позову до суду з врахуванням виплачених сум.  В іншій частині позовних вимог слід відмовити.  

При цьому в порядку ст..94 КАС України на користь позивача підлягають стягненню з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 01 грн.70 коп. сплаченого судового збору.  

Керуючись ст.2,17,18, 99,100,122, 158-163КАС України,  ст.6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» №2195- IV від 18 листопада 2004 року, -  

ПОСТАНОВИВ   :  

Позов    задоволити частково.

Позов   ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Підгаєцькому районі Тернопільської обл. про визнання дій УПФУ в Підгаєцькому районі неправомірними та зобов’язання виплатити підвищення до пенсії за період з  січня 2007 по 18.04. 2010 рр. залишити без розгляду.  

Визнати дії   управління Пенсійного фонду України у Підгаєцькому районі Тернопільської обл. протиправними.  

Зобовязати управління Пенсійного фонду України у Підгаєцькому районі Тернопільської області нарахувати та виплатити  ОСОБА_1   підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» з 18 квітня 2010 року з врахуванням ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.  

В задоволенні решта позовних вимог відмовити.  

Сттягнути з Державного бюджету України на користь  ОСОБА_1   судові витрати в розмірі   01 грн.70 коп. сплаченого судового збору.  

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Заява про апеляційне оскарження постанови Підгаєцького районного суду подається в Львівський апеляційний  адміністративний суд  через Підгаєцький районний суд протягом десяти днів з дня отримання її копії, а апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або без попереднього подання такої заяви в строк встановлений для її подання

                      Головуюча:                                     Г.В.Ігнатова