Справа № 2а-1410/2010р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 грудня 2010 року суддя Полтавського районного суду Полтавської області Рябішин А.О., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду м. Полтава адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України про перерахунок пенсії, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, в якому просить призначити пенсію йому додаткову пенсію по інвалідності в розмірі 70 % його грошового забезпечення та зобов’язати відповідача сплатити грошову заборгованість з виплати пенсій по інвалідності починаючи з моменту виходу на пенсію, а саме з 30.09.2008 року до моменту винесення рішення.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що йому призначено довічну пенсію за вислугу років, але він являється інвалідом першої групи, захворювання якого пов'язане з проходженням військової служби. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби. 27.08.2010 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України для вирішення питання про перерахунок пенсії. Проте, в здійснені перерахунку позивачеві було відмовлено.
Позивач в судове засідання не з»явився, попередньо надавши заяву, в якій, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та просив справу розглядати у його відсутності.
Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в судове засідання не з»явився, надавши заяву в якій позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що позивач не має права на отримання двох пенсій, так як вже отримує довічну пенсію за вислугу років, тому просив відмовити в задоволенні позову та справу розглядати за його відсутності.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи у її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмово провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд вирішив можливим розглянути справу в порядку письмового провадження у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.
З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.
Позивач перебуває на обліку в Пенсійному фонді України, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 від 18.02.2010 року, та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Згідно листа № 494/Г-03 від 15.09.2010 року Головного управління Пенсійного фонду України, позивач отримує пенсію за вислугу років, рівень якого складає 70% грошового забезпечення, з врахуванням вислуги тривалістю 25 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 цього Закону військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.
Згідно до копії свідоцтва про хворобу № 1231 від 23.09.2008 року виданого військово-лікарською комісією МО України ОСОБА_1 постановлено діагноз: лімфогранулематоз, змішано-клінічний варіант, ІV – Б стадії, з переважним ураженням шийно – наключичних, аксилярних, пахових, заочеревенних лімфоузлфв, печінки та кісткового мозку тощо.
Відповідно до вказаного пенсійного посвідчення та виписки із акту огляду МСЕК № 015309 ОСОБА_1 є інвалідом 1 групи та потребує постійного стороннього догляду.
Таким чином, позивач має право на пенсію по інвалідності в порядку ст. 18, 21 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» оскільки інвалідність настала в зв’язку із проходженням позивача військової служби протягом місяця з моменту звільнення, яке відбулося 30.09.2008 року, що підтверджується копією витягу із наказу №356.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Таким чином, відмова відповідача про призначення позивачу додаткової пенсії по інвалідності є вірними.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Головне управління Пенсійного фонду України надало належні та допустимі докази, в розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження не нарахування пенсії по інвалідності позивачу.
Таким чином, вимоги позивача не підлягають задоволенню так, як ОСОБА_1 вже отримує довічну пенсію за вислугу років.
Керуючись ст.ст. 19, 22 Конституції України, ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 9, 11, 69-71, 86, 94, 97, 100, 102, 128, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, –
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Полтавський районний суд Полтавської області суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, в разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень, в порядку ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя :