Справа № 2-а-1203/10р./1222

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 17 грудня 2010 року                          суддя Попаснянського районного суду Луганської області  

                                                            Закопайло В.А.                    

розглянувши у порядку скороченого провадження цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, -

встановив:

 Позивачка в обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_3, який у 1989 році був призваний на військові збори, де приймав учать в роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. При цьому за життя її чоловік ОСОБА_3 на підставі висновків Луганської МСЕК був визнаний інвалідом 2 групи за захворюванням, яке пов’язане з виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та йому було встановлено 80% втрати працездатності. ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер і згідно з висновками МСЕК його смерть пов’язана з захворюванням, пов’язаним з  виконанням обов’язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Посилаючись на вищезазначені обставини, а також на Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких вона як дружина військовослужбовця, який помер від захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яка не вступила у повторний шлюб, має право на знижку пенсійного віку на 5 років, позивачка в травні 2010 року звернулася до відповідача з заявою про призначення їй пенсії із зниженням пенсійного віку. Але, посадові особи відповідача, розглянувши на засіданні комісії заяву позивачки, відмовили в задоволенні такої заяви, посилаючись на те, що військовозобов’язані, які були призвані на військові збори, не мають статусу військовослужбовців. А тому в поданому позові позивачка просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначенні їй пенсії із зниженням пенсійного віку та зобов’язати відповідача призначити її пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01 червня 2010 року. Справу просила розглянути у її відсутність.

Відповідач копію ухвали про відкриття скороченого провадження отримав та у встановлений законодавством строк надав суду письмові заперечення на позов, в яких позов не визнав та просить у його задоволені відмовити, посилаючись на те, що позивачка, хоча і є дружиною ОСОБА_3, смерть якого пов’язана з захворюванням, пов’язаним з  виконанням робіт при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, але в даному випадку ОСОБА_3 під час ліквідації аварії на ЧАЕС був військовозобов’язаним, а не військовослужбовцем, а тому дія  п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на позивачку не розповсюджується.  

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів, які містять достатньо даних  про права та обов’язки сторін.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка дійсно перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 та вела з ним спільне господарство, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.7).

Згідно довідки МСЕК (а.с.9), встановлене у ОСОБА_3 захворювання було пов’язане з виконанням ним робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. При цьому ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, при цьому захворювання, що привело до смерті, пов’язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується свідоцтвом про смерть та висновком Луганської обласної МСЕК (а.с.8,10).

Крім того судом встановлено, що позивачка згідно діючого законодавства є дружиною ліквідатора 1 категорії, смерть якого пов’язана з Чорнобильською катастрофою, та має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, що підтверджується посвідченням, наданим до матеріалів справи (а.с.5-6).

Відповідач є територіальним органом Пенсійного фонду України, який на виконання наданих повноважень призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасну і в повному обсязі виплату пенсій, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, що передбачено п.1 та п.15 Положення про Пенсійний фонд України.

17 травня 2010 року позивачка, досягнувши 50-річного віку, зверталася із заявою до відповідача про призначення її пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому рішенням комісії з призначення та перерахунку пенсії при УПФУ в Попаснянському районі від 26.05.2010р. позивачці було відмовлено в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку (а.с.11).

Враховуючи вищенаведені встановлені судом обставини та перевіряючи доводи сторін, суд вважає відмову відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком із зниженням пенсійного віку такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства з наступних підстав.

Так, відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадків, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання та трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення,  визначені та закріплені у Законі України від 28 лютого 1991 року «Про статус та соціальний захист громадян, яки постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст.10 цього Закону учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській  АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження,  включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Тут і надалі до військовослужбовців належать - особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Відповідно до ст..3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», сфера дії цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Таким чином відповідно до вищенаведених вимог діючого законодавства України чоловік позивачки ОСОБА_3, як військовозобов’язаний, що був призваний на військові збори, належить до військовослужбовців - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Це також підтверджується висновком МСЕК, за яким захворювання, що привело до смерті ОСОБА_3, пов’язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.10).

Відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», дружини, якщо вони не взяли повторний шлюб і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.

А тому суд вважає, що позивачка, як дружина військовослужбовця, який помер внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, має право на призначення достроково пенсії за віком після досягнення 50 років при стажі роботи не менш 20 років.

Таким чином суд вважає, що відмова відповідача щодо призначення позивачці пенсії за віком із зниженням пенсійного віку є неправомірною, що не відповідає та суперечить вимогам п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

На підставі викладеного, Законів України «Про статус та соціальний захист громадян, яки постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст.ст.2,9,71,94,158-163,183-2,186 КАС України, суд –

Постановив:

 Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку - задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області призначити ОСОБА_2 з 01 червня 2010 року пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».  

Копію постанови направити сторонам для повідомлення.

 На постанову може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня її проголошення або з дня отримання копії постанови до Донецького апеляційного адміністративного суду через Попаснянський райсуд.

 Суддя: