справа №2-4283/10р.  

    Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  

13 грудня 2010 року                                                                                      м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді -                                   Скрипник К.О.,

при секретарі -                                                   Берко Я.В.;

за участю представника позивачів ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровської міської ради, третя особа – Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визначення часток у праві спільної сумісної власності та визнання права власності у порядку спадкування за законом,  -

  ВСТАНОВИВ:  

 Позивачка 24 березня 2010 року звернулась до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до Дніпропетровської міської ради, третя особа – Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визначення часток у праві спільної сумісної власності та визнання права власності у порядку спадкування за законом. В обґрунтування вимог вказала, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності їй – позивачці по справі ОСОБА_2 та її чоловіку ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 19 травня 1997 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, після його смерті відкрилась спадщина у вигляді належної йому частини квартири АДРЕСА_1. Спадкоємцем першої черги за законом після його смерті є позивачка, як дружина померлого. Вона прийняла спадщину фактично після смерті чоловіка, оскільки проживала та була зареєстрована разом зі спадкодавцем. Зазначає, що не може оформити спадщину через те, що частки у праві спільної сумісної власності не визначені.  

Просила визначити розмір часток ОСОБА_2 і ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в праві власності на квартиру АДРЕСА_1, рівними, тобто кожному належить по ? частині, та визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частині зазначеної квартири у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4

Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. В обґрунтування позовних вимог посилалась на обставини, викладені у позовні заяві.

Відповідач – Дніпропетровська міська рада у судове засідання не з’явилась, про час і місце судового засідання повідомлялась належним чином. Надійшли письмові заперечення по позовній заяві, згідно яких представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, просив справу розглядати за його відсутністю, зазначав, що між відповідачем та позивачами відсутній спір взагалі.

Третя особа – Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора у судове засідання не з’явилась, письмово просила справу розглядати у відсутність їх представника.

Суд, вислухавши пояснення представника позивачки, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає по наступних підставах.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності позивачці по справі ОСОБА_2 та її чоловіку ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 19 травня 1997 року /а.с. 10, 13/.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Таким чином, фактично, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 належить кожному по ? частині квартири АДРЕСА_1.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер /а.с. 13/, після його смерті відкрилась спадщина у вигляді належної йому частини квартири АДРЕСА_1. Спадкоємцем першої черги за законом після його смерті є позивачка, як дружина померлого /а.с. 11/. Вона прийняла спадщину фактично після смерті чоловіка, оскільки проживала та була зареєстрована разом зі спадкодавцем /а.с. 12/.  

Відповідно до п. 12 Пленуму ВСУ від 30.05.2008 р. за №7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частка кожного із співвласників є рівними. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

Також, слід зазначити що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.

Так, згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Після чого, спадкоємець звертається до КП «ДМБТІ» для реєстрації права власності на нерухоме майно.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не ґрунтуються на законі та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, судові витрати не компенсуються позивачки, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд –

  ВИРІШИВ:  

 В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Дніпропетровської міської ради, третя особа – Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визначення часток у праві спільної сумісної власності та визнання права власності у порядку спадкування за законом –   відмовити  .

  Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.  

  Суддя                                                           К.О. Скрипник