В И Р О К 1-284/2010 р.
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 грудня 2010 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., при секретарі Токаревій В.М., за участю прокурорів Ярош Я.О., Саєнка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Суми, українки, громадянки України, з середньою освітою, працездатної, непрацюючої, незаміжньої, особи без певного місця проживання, останнє місце реєстрації - АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки с. Н. Піщане Ковпаківського району м. Сум, українки, громадянки України, з середньою освітою, працездатної, непрацюючої, незаміжньої, мешканки АДРЕСА_2, раніше не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця та мешканця АДРЕСА_3, українця, громадянина України, з середньою освітою, працездатного, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого в порядку ст. 89 КК України,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця с. Кам’янка Тростянецького району Сумської області, українця, громадянина України, з середньою технічною освітою, працездатного, непрацюючого, неодруженого, мешканця АДРЕСА_4 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
В С Т А Н О В И В :
Проведеним по кримінальній справі досудовим слідством було встановлено, що 19.06.2010 року близько 05-30 годин ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, знаходячись в с. Сад Сумського району, зайшли на територію неогородженої земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_5 вказаного села, що належить ОСОБА_5 Перебуваючи на вказаній ділянці, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 стали таємно для оточуючих осіб викрадати зелену цибулю, що росла на даній ділянці, та складати її до мішків та сумок, з метою послідуючої реалізації. У цей час їх протиправні дії були помічені ОСОБА_6, який став вимагати, щоб вони припинили свою злочинну діяльність. Незважаючи на вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 продовжили відкрито викрадати цибулю та відкрито викрали з ділянки 60 кг. цибулі, таким чином спричинили потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 500 грн.
Допитані в судовому засіданні ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 свою вину фактично не визнали, пояснивши, що нарвати цибулі їм запропонувала ОСОБА_1, яка повідомила, що город, з якого треба нарвати цибулі, належить її знайомій, яка дозволила нарвати цибулі. При цьому ОСОБА_1 пояснила, що гроші, виручені від продажу цибулі, потрібні їй для лікування дитини. Не визнали свою вину з тих підстав, що вони не знали про те, що викрадають цибулю, а вважали, що допомагають ОСОБА_1
Не дивлячись на фактичне невизнання своєї вини самим підсудними, їх вина підтверджується іншими зібраними по справі доказами.
Допитана в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в пред’явленому їй обвинуваченні в скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України визнала повністю і пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на свій день народження вона познайомилась з ОСОБА_4 та з того дня стала спів мешкати з ним. На той час вона торгувала овочами на центральному ринку м. Суми, будучи реалізатором у осіб кавказької національності. Торгувала до квітня 2010 року, після чого роботи не стало. Після того вони з ОСОБА_4 стали збирати та здавати склотару, макулатуру, поліетилен. ОСОБА_4 при нагоді робив на разових роботах на приватних осіб. Приблизно 10.06.2010 року їй та ОСОБА_4 запропонували разову роботу по перебиранню картоплі у с.Пушкарівка Сумського району. Там вони познайомилися з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Після закінчення роботи вони бачились на ринку, потім зустрічались на день народження ОСОБА_419.06.10 року приблизно о 05-30 годині вона разом з ОСОБА_4 прийшли до Центрального ринку м.Суми, там зустріли ОСОБА_3 та ОСОБА_2 В ході розмови вона запропонувала всім, що якщо вони хочуть заробити грошей можна поїхати на кінцеву зупинку тролейбуса №5 в район Педагогічного університету та там на земельних ділянках нарвати (накрасти) цибулі. Всі погодились та пішли на зупинку тролейбуса №5. З собою у них були сумки та мішки. Приїхавши до кінцевої зупинки вони пішли на дачі. Пройшли близько півкілометра вони всі учотирьох пішли через кущі на дачну ділянку. Там побачили городні рослини. Вони стали рвати цибулю та складати її в сумки та мішки. Коли нарвали 3 сумки та 2 мішки цибулі , у цей час мимо їхав якийсь чоловік на велосипеді, який запитав, що ми тут робимо, та навіщо крадемо. Вона сказала, що це її город. Чоловік сказав, що зараз викличе міліцію і поїхав на велосипеді, а вони продовжили рвати цибулю. Через деякий час вони пішли на зупинку тролейбуса, забравши цибулю з собою. Там сіли у тролейбус та поїхали на ринок м.Суми. Коли приїхали до універмага «Київ», там були затримані працівниками міліції та доставлені у Ковпаківський РВ.
Показання ОСОБА_1 суд вважає достовірними і кладе в основу вироку, оскільки вони докладні, логічні, незмінні в ході досудового слідства і в судовому засіданні, узгоджуються з матеріалами справи і підтверджуються іншими зібраними по справі доказами.
В ході досудового слідства ОСОБА_2 свою вину в пред’явленому їй обвинуваченні в скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України визнала повністю і пояснила, що саме ОСОБА_1 запропонувала їй на іншим підсудним поїхати на дачу до педуніверситету, щоб там нарвати цибулі та продати її. Ми всі погодились та сіли на тролейбус №5, у якого там кінцева зупинка та поїхали. ОСОБА_2 зрозуміла, що вони будуть вчиняти крадіжку. Вони вчотирьох стали рвати цибулю та складати її в сумки та мішки. Коли нарвали 3 сумки та 2 мішки цибулі, у цей час мимо йшов якийсь чоловік з велосипедом, який запитав що ми тут робимо, та навіщо крадемо. Після цього вони пішли на зупинку тролейбуса, забравши цибулю з собою. Там сіли у тролейбус та поїхали на ринок м.Суми. Коли приїхали до універмага «Київ», там були затримані працівниками міліції та доставлені у Ковпаківський РВ. ( ар.с.84).
Допитаний в ході досудового слідства в якості обвинуваченого ОСОБА_3 свою вину в пред’явленому йому обвинуваченні в скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України визнав повністю і пояснив, що дійсно 19.06.10 року приблизно о 05-30 годині ОСОБА_1 запропонувала поїхати на дачу до педуніверситету, щоб там нарвати цибулі та продати її. Всі погодились та сіли на тролейбус №5 та поїхали. Приїхавши до кінцевої зупинки, вони пішли на дачі. Він зрозумів, що вони будуть вчиняти крадіжку. Вони вчотирьох стали рвати цибулю та складати її в сумки та мішки. Під час викрадення цибулі мимо йшов якийсь чоловік, який запитав що вони тут роблять та навіщо крадуть. Після цього вони пішли на зупинку тролейбуса, забравши цибулю з собою. Там сіли у тролейбус та поїхали на ринок м. Суми. Коли приїхали до універмагу «Київ», там були затримані працівниками міліції та доставлені у Ковпаківський РВ. ( ар.с.102)
Допитаний в ході досудового слідства в якості обвинуваченого ОСОБА_4 свою вину в пред’явленому йому обвинуваченні в скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України визнав повністю і пояснив, що дійсно 19.06.10 року приблизно о 05-30 годині ОСОБА_1 запропонувала поїхати на дачу до педуніверситету, щоб там нарвати цибулі та продати її. Всі погодились та сіли на тролейбус №5 та поїхали. Приїхавши до кінцевої зупинки, вони пішли на дачі. Він зрозумів, що вони будуть вчиняти крадіжку. Вони вчотирьох стали рвати цибулю та складати її в сумки та мішки. Під час викрадення цибулі мимо йшов якийсь чоловік, який запитав що вони тут роблять та навіщо крадуть. Після цього вони пішли на зупинку тролейбуса, забравши цибулю з собою. Там сіли у тролейбус та поїхали на ринок м.Суми. Коли приїхали до універмагу «Київ», там були затримані працівниками міліції та доставлені у Ковпаківський РВ. ( ар.с.120).
Потерпіла ОСОБА_5 в ході досудового слідства пояснила, що приблизно в 1995 році її батько отримав земельну ділянку площею 0,12 га, що розташована за адресою АДРЕСА_5. Будинок на ділянці вирішили не будувати, а вирішили сім’єю використовувати дану ділянку для вирощування власних овочів. Востаннє перед крадіжкою вона була на ділянці приблизно 12.06.2010 року. Всі насадження були на місці. 19.06.2010 року близько 09-00 годин вона поїхала на ділянку і побачила, що майже вся цибуля була викрадена. Всього було викрадено близько 800 кущів зеленої цибулі, чим їй спричинено шкоду на суму 500 грн. ( ар.с.35-36).
Свідок ОСОБА_6 який пояснив суду, що з 2007 року він орендує земельну ділянку поблизу с. Сад, обробляє та вирощує там городні рослини. 19.06.10 близько 06-00 години він на велосипеді приїхав до земельної ділянки, проїжджаючи до дачі помітив, що 4 людей - 2 жінки та 2 чоловіки - рвуть на якійсь ділянці цибулю. Він зрозумів що цибулю крадуть, підходити близько побоявся та здалеку, метрів з 50-70 крикнув їм «що ви робите?» ОСОБА_1 у відповідь крикнула , що це її город, і всі інші продовжували рвати цибулю. Він сказав що викличе міліцію та на велосипеді поїхав далі і повідомив міліцію.
З протоколу огляду місця події вбачається, що в ході зазначеної слідчої дії у ОСОБА_1 вилучено 4 мішки, 1 пакет, 1 сумку з зеленою цибулею.( ар.с.19).
З протоколу зважування вбачається, що в 4 мішках, пакеті та сумці встановлено 60 кг. зеленої цибулі. ( ар.с.23).
З протоколу відтворення обстановки та обставин подій з участю ОСОБА_1 вбачається, що в ході зазначеної слідчої дії ОСОБА_1 дала свідчення про вчинений злочин та потім на місці показала де саме вона разом з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 скоювали злочин ( ар.с.65-67).
Таким чином, вина підсудних в судовому засіданні встановлена в повному обсязі, а невизнання своєї вини підсудними ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 суд розцінює як обрану підсудними форму захисту.
Дії підсудних суд кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки вони за попередньою змовою між собою відкрито викрали майно ОСОБА_5 на суму 500 гривень.
При призначенні покарання підсудній ОСОБА_1 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу підсудної, яка задовільно характеризується, пом’якшуючі відповідальність обставини - свою вину визнала в повному обсязі та щиро розкаялася у скоєному, своїми правдивими показаннями як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні сприяла розкриттю злочину та встановленню істини по справі, раніше не судима.
При призначенні покарання підсудній ОСОБА_2 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу підсудної, яка задовільно характеризується, пом’якшуючі відповідальність обставини - свою вину визнала та щиро розкаялася у скоєному, раніше не судима.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_3 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу підсудного, який задовільно характеризується, пом’якшуючі відповідальність обставини - свою вину визнав та щиро розкаявся у скоєному, раніше не судимий.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_4 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу підсудного, який задовільно характеризується, пом’якшуючі відповідальність обставини - свою вину визнав та щиро розкаявся у скоєному, раніше не судимий.
Обтяжуючих покарання обставин суд не вбачає.
З врахуванням зазначених обставин суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудних можливо без їх ізоляції від суспільства.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд
П Р И Г О В О Р И В :
ОСОБА_1 визнати винною за ч. 2 ст. 186 КК України і призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4( чотири) роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1(один) рік.
ОСОБА_2 визнати винною за ч. 2 ст. 186 КК України і призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4( чотири) роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1(один) рік 6 місяців.
ОСОБА_3 визнати винним за ч. 2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4( чотири) роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1(один) рік 6 місяців.
ОСОБА_4 визнати винним за ч. 2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4( чотири) роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1(один) рік 6 місяців.
У відповідності з ст. 76 КК України зобов’язати засуджених не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально – виконавчої системи; повідомляти органи кримінально – виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально – виконавчої системи.
Запобіжний захід відносно засуджених до набрання вироком законної сили змінити з утримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши засуджених з-під варти в залі суду.
Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_1 час її утримання під вартою з 30 листопада 2010 року по 24 грудня 2010 року включно.
Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 час їх утримання під вартою з 4 листопада 2010 року по 24 грудня 2010 року включно.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Сумської області через Сумський районний суд Сумської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя