справа № 2-1308/2010  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М                  У К Р А Ї Н И                                                                                                                                      

  03.12.2010 року Ковпаківський районний суд м. Суми у складі : головуючого - судді Кондратенко М.В., при секретарі   Ільченко  А.М.  розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до  Відкритого акціонерного товариства ««Сумське НВО ім. Фрунзе «   про поновлення  на роботі, стягнення  середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування  спричиненої моральної шкоди –  

В С Т А Н О В И В :  

Позивач  ОСОБА_1   свої  уточнені вимоги обгрунтовує  тим, що  знаходився  у трудових відносинах  з  ВАТ « Сумське НВО ім. Фрунзе «  з 15.09.2005 р. і працював обрубником 2-го розряду цеху № 1.  

Наказом  адміністрації  товариства  від 01.09.2009 р.  за № 6825/ ок  звільнений  з роботи у зв»язку з скороченням     штату  працівників -  за  п.1 ч.1  ст. 40 КЗпП України.  

Однак  своє звільнення вважає  незаконним з наступних  підстав.  

1. Роботодавцем не враховані вимоги  ст. 42 КЗПП України щодо переважного права залишення  на роботі працівників  при звільненні, адже має   на утриманні двох неповнолітніх дітей і не непрацездатну дружину,  яка здійснює догляд за малолітньою дитиною у  віці 1 рік і 4 місяці.  

2. Також у порушення  вимог ст. 43 КЗПП України, звільнення проведено без згоди профспілки цеху № 1 товариства.  

Тому  повинен бути поновлений на роботі , з оплатою середнього заробітку за час  вимушеного прогулу. Також відповідно до вимог ст. 237-1 КЗПП України  має право на відшкодування спричиненої моральної  шкоди у  зв»язку з порушенням трудових прав,  яку /шкоду /  оцінює у сумі 5000 грн. і  мотивує перенесеними  моральними  стражданнями, бо в сім»ї не має інших осіб з самостійним заробітком і його винагорода за працю була єдиним джерелом матеріального забезпечення родини, що потягло  погіршення  життєвого рівня членів сім»ї.  

З  врахуванням  зазначеного,  просить ухвалити рішення, яким :  

1   .  Поновити     на роботі на посаду обрубником 1-го розряду цеху № 1  ВАТ « Сумське НВО ім. Фрунзе « ;  

3.   Стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу .    

4   . Стягнути з підприємства грошову  суму  у розмірі 5000 грн. на відшкодування спричиненої моральної шкоди, а   також витрати за надання правової допомоги / а.с. 60 /.  

У судовому засіданні   ОСОБА_1, його представник ОСОБА_2  заявлені вимоги підтримали з зазначених у позові підстав і  зазначили, що в позові допущена описка   і фактично  в заяві ставиться питання про поновлення   позивача на посаду  обрубника  1-го розряду цеху № 1 ВАТ « Сумське НВО ім. Фрунзе «.  

ОСОБА_2 додатково  пояснив, що   при  звільненні  позивача  роботодавець порушив  вимоги трудового законодавства щодо  переважного права залишення  його на роботі, враховуючи  наявність у  останнього   трьох утриманців .  

Також  порушені  права  працівника при звільнені  щодо  можливості   надання   іншої  постійної роботи на  підприємстві при наявності відповідних вакансій, бо така робота йому пропонувалась по професії котельника  цеху № 16 і 25  тимчасово,   по строковому   трудовому  договору - до 01.03.2010 р., чим у відповідності до ст. 9 КЗПП України погіршувалось становище працівника.  

Позивачем понесені витрати за правову допомогу фахівця права у  сумі 1500 грн. , які просить стягнути  з відповідача на користь останнього.                                                                    

Представник   ВАТ « Сумське  НВО ім. Фрунзе «  позов   ОСОБА_1  не визнав і пояснив, що  при звільненні позивача з роботи враховувалось, що  він  працював  по спеціальності обрубника тільки 1 рік, а це свідчить про найменшу кваліфікацію і  стаж роботи порівняно з іншими працівниками такого ж розряду.  

    -   2  -  

  Дійсно  позивачу пропонувалась робота   на посаді котельника в цех № 16 та 25  по строковому  трудовому договору, що не є порушенням  трудового законодавства, виходячи з наявності вакантних посад і  можливості  працевлаштування.  

А профспілковий комітет / і повноваження якого представником  підприємства не оспорювались у судовому засіданні /  відмову свою у дачі згоди на звільнення позивача  не вмотивував, з посилкою на норми  законодавства.  

Враховуючи зазначене, просив у задоволенні    заявлених вимог відмовити у  повному обсязі.  

  Суд, вислухавши  доводи сторін, показання свідків,  оцінивши   надані докази  прийшов до висновку  , що позов      підлягає  частковому  задоволенню, з врахуванням наступних обставин.  

    1.   Встановлено, що   ОСОБА_1   працював  обрубником 1-го розряду цеху № 1 ВАТ  «Сумське НВО ім. Фрунзе « і     ця  обставина підтверджується  записами  в його трудовій книжці / а.с. 6-9   /.  

У зв»язку з зменшенням промислового навантаження   цеху № 1 товариства і обсягів виробництва, адміністрацією  підприємства прийняті  заходи  по оптимізації працівників , з  їх вивільненням  , про що виданий  наказ від 29.05.2009 р. за № 166  , затверджений  новий штатний розклад  цеху  , з   письмовим  повідомленням  робітників   про можливе звільнення, в т.ч.   04.06.2009 р. і   ОСОБА_1   / а.с. 10, 22-35  /.  

Наказом  адміністрації   товариства  від 01.09.2009 р. № 6825- ок   ОСОБА_1 звільнений  з роботи у зв»язку з скороченням   штату працівників  - за  п.1 ч.1  ст. 40 КЗпП України. Ця  обставина підтверджується  записами  в його трудовій книжці  , копією наказу про звільнення / а.с. 9,  12 / .  

Згідно ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності  чи  штату  працівників у зв»язку із змінами в  організації  виробництва і  праці  переважне  право на  залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією та  продуктивності  праці. При  рівних умовах продуктивності  праці і кваліфікації  перевага на  залишення на роботі надається ряду категорій працівників, зазначених у вказаній  вище статті КЗпП України.  

Суд вважає, що при  вирішенні питання  переважного залишення працівників  при звільненні,  адміністрацією відповідача відповідно до вимог ст. 42 КЗПП України  не враховано ряд обставин, що мають значення для  справи :  наявність у позивача    2-х  малолітніх  дітей -  ІНФОРМАЦІЯ_1 і  ІНФОРМАЦІЯ_2,  дружини та яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною  , а   також що в сім»ї позивача немає інших працівників з самостійним заробітком   /а.с. 13, 14 /.  

    2.   Стаття  43 КЗПП України передбачає, що звільнення працівника за п.1 ч.1  ст. 41 КЗПП  України  може  бути проведено лише за попередньою згодою  виборного органу первинної профспілкової  організації, членом  якої є працівник. Тому адміністрація роботодавця  звернулась   до профспілкового комітету цеху  № 1  з поданням  про дачу згоди на звільнення  ОСОБА_1  з роботи, про що  письмово відмовлено після розгляду 27.07.2009 р.  подання на засіданні  профспілки, з посилкою на п. 2 ст. 42 КЗПП України-  а це переважне право на залишені на роботі надається особам, в сім»ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком  / а.с. 11, 41-46 /.                                                                  

Тому не можна погодитись з думкою  представника  відповідача, що  профспілковий комітет не обґрунтував свою відмову, з  посилкою на норму права.  

  3.   Також  відповідачем, як вважав суд, не надано  безсумнівних доказів того, що позивач     порівняно з іншими працівниками цеху такої ж спеціальності  і розряду   має    не високу  кваліфікацію,  бо не встановлено, що  до  нього застосовувались заходи дисциплінарного чи матеріального впливу за недоліки в роботі.  

А надана відповідачем  порівняльна  довідка кваліфікації і продуктивності праці  обрубників 1 розряду цеху № 1  не може  бути віднесена до належного документу, тому що невідомо коли вона була виготовлена і за для якої мети, чи враховувалась ця інформація та яким органом при вирішенні питання щодо звільнення ОСОБА_1 з роботи  / а.с. 55-58/.  

    -   3  -  

    4.   Згідно ч.2 ст. 40 КЗпП України,  звільнення працівників з підстав, зазначених у п.1  вказаної статті, допускається, якщо неможливо  перевести  працівника, за його  згодою, на  іншу роботу.      

Встановлено, що позивачу при попередженні про можливе звільнення  пропонувалась робота котельником  цеху № 16 і № 25 на умовах строкового  трудового договору.  

Опитані свідки  ОСОБА_3, ОСОБА_4 суду показали, що  працювали в одному цеху  з позивачем ОСОБА_1 та разом з яким були звільнені з роботи  за скороченням штатів. При попередженні  про можливе звільнення всім пропонували роботу по професії котельника у різні цехи  товариства , але не на постійну роботу, а по строковому договору  терміном до 01.03.2010 р.  

Свідок ОСОБА_5  – інспектор по кадрам ВАТ « Сумське НВО ім. Фрунзе «  суду показала, що  про можливе звільнення частина  працівників цеху № 1 попереджалась  під розписку на робочому місці, а  частина у відділі кадрів, з пропозицією можливості працевлаштування по професії котельника.  

Однак пропозиція працевлаштування  по  строковому договору по 01.03.2010 року, без обґрунтування чому саме на конкретний  термін та  згідно  яких підстав  і умов,   не  узгоджується  з вимогами  ст. 9, 23  КЗПП України.  

Аналізуючи  вказані вище  обставини  суд прийшов  до висновку, що при звільненні  ОСОБА_1 з роботи з підстав п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України,   роботодавцем  не були  у повному обсязі    дотримані  вимоги законодавства  про порядок такого звільнення. Тому  трудові права позивача  порушені і вони повинні бути захищені, з поновленням  його на роботі  на раніше займану посаду, з  стягненням  згідно вимог  235 КЗпП України  середнього заробітку за час  вимушеного прогулу - з дня  звільнення по день ухвалення судового рішення,  з відшкодуванням   також і  спричиненої моральної шкоди .  

Згідно вимог п. 32  постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. з наступними змінами « Про практику розгляду  судами  трудових спорів « , при присудженні оплати  за час  вимушеного  прогулу зараховується заробіток за  місцем нової роботи /одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю / , який працівник  мав  в цей час.  

Як вбачається з  наданої ВАТ  « Сумське НВО ім.Фрунзе «  суду довідки від  01.12.2010 року, у зв»язку  з звільненням з роботи   ОСОБА_1  виплачена  вихідна допомога у  сумі  4559 грн.  54 коп. і ця  обставина  позивачем  у судовому засіданні не оспорювалась.                                                          

Також з довідки від 21.10.2010 р. Сумського міського центру  зайнятості  вбачається , що  позивач  з вересня 2009 р. по  вересень  2010 р.  знаходився на обліку  в державній  установі як безробітний, з виплатою грошової допомоги у  розмірі  19501 грн. 14 коп. А  загальна сума  отриманих позивачем  коштів  становить     24060 грн.  68 коп. , яка повинна враховуватись при  стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу  /4559,54 + 19501,14      а.с. 66 /.  

Почасова середня заробітна  плата  позивача складає  30,096 грн., що за 8 -ми годинний робочий день становить  240, 77 грн. середньоденного заробітку / 30,096 х 8 /.  

На день ухвалення судового рішення  вимушений прогул позивача  становить 315 робочих днів і що складає  середньомісячний заробіток   у  сумі    75842 грн. 55 коп. / 315 х 240, 77 /.  

Враховуючи зазначене, стягненню на користь позивача підлягає сума  середнього заробітку , з врахуванням  отриманих коштів по безробіттю і вихідної допомоги при звільненні, у  розмірі  51781 грн. 87 коп.  , з відрахуванням всіх необхідних податків       /75842,55 - 24060,68 /.  

Суд також вважає, що у зв»язку з порушенням трудових  прав позивача – незаконним звільненням,  йому  спричинена моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню на підставі вимог ст.  237-1 КЗПП України. Розмір  такої шкоди  необхідно визначати   з урахуванням  меж заявлених вимог, характеру та обсягу немайнових втрат, тривалості заподіяних моральних страждань, ступеня вини відповідача, істотності вимушених змін у життєвих стосунках заявника , згідно роз’яснень  постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 року “ Про судову практику в справах  про відшкодування моральної  /немайнової / шкоди “,  виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості. Тому розмір такої шкоди суд визначає у сумі  800 грн.  

    -   4  -  

  Між сторонами виникли правовідносини щодо  законності звільнення , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування спричиненої моральної шкоди у зв»язку з  порушенням трудових прав. Так як трудові права позивача порушені, вони повинні бути захищені у судовому порядку.  

Так як  позивач при подачі позову до суду  про захист своїх трудових прав  звільнений від  сплати судових витрат, суд вважає за необхідне  у відповідності до ст. 88 ЦПК України відшкодувати їх державі за рахунок  роботодавця , що становить : 526 грн. 32 коп. судового збору / 517,82 + 8,50 коп. – за відшкодування моральної шкоди /, а   також  120 грн.  витрат  з  інформаційно-технічного забезпечення  розгляду  справи.  

  Щодо  вимоги про відшкодування витрат за правову допомогу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.  

Частини 1 і 2  ст.  84 ЦПК України передбачають, що  витрати, пов»язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний  розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.  

Кабінет Міністрів України постановою від  24.04.2006 р. за № 590  затвердив граничні розміри компенсації витрат, пов»язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації . Цим нормативним актом передбачено, що витрати  на правову допомогу обчислюються  у розмірі 40 %  розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи адвоката чи фахівця права.  

Згідно ч.2 ст. 79 ЦПК України до витрат , які пов»язані з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.  

Згідно приписів ст. 88 ЦПК України  стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.          

Встановлено, що правову допомогу позивачу ОСОБА_1 на підставі укладеної  письмової угоди  здійснював фахівець в галузі права , фізична особа –підприємець ОСОБА_2 , з оплатою його послуг у  сумі 1500 грн. / а.с. 15, 18-20 /.  

Виходячи з зазначених вище законодавчих актів, відшкодуванню підлягають такі суми:  

1.   Участь фахівця права у судовому засіданні 28.09.10 р. – 34 хв.  Мінімальна заробітна плата на зазначений період  складала 888 грн. , а  40 % за одну годину праці становило  355, 20 грн. Тому 50 % від цієї суми , враховуючи  часовий період участі фахівця права  у розгляді справи, становить  177, 60 коп.  

2.   Участь фахівця права у судовому засіданні 22.11.2010 р. -  2 год. 16 хв. Мінімальна заробітна плата на  зазначений період  складала 907 грн. , а  40 % за одну годину праці становило  362, 80 грн. Тому  враховуючи  часовий період участі фахівця права  у розгляді справи, до виплати становить  816, 30 гр. / 2 год. х 362,80 = 725, 60 грн.;   16 хв. х 90,70 грн./ ј від 362,80 грн. /.  

3.   Участь фахівця права у судовому засіданні  01.12. і 02.12. 2010 р. - 1 год. 19 хв. Мінімальна заробітна плата  на зазначений   період   складала 922 грн. , а  40 % за одну годину праці становило  368, 80 грн. Тому  враховуючи  часовий період участі фахівця права  у розгляді справи, до виплати становить  461 грн.  / 1 год. = 368,80  грн.;   19 хв. х 92,20 грн./ ј від   368,80 грн. /.  

А всього відшкодуванню  витрат за правову допомогу  складає   1454,90 грн. / 177,60 + 816,30 +  461 / ,  що з округленням до цілого числа  становить  1455 грн.  

  Керуючись   ст. 221, п. 2 ч.1 ст. 232, 233,235 КЗПП України, ст. 10,11,60, 208,213-215,218 ЦПК України, суд –  

  В И Р І Ш И В  :  

  Поновити   ОСОБА_1   на роботі  по спеціальності обрубника 1-го   розряду  ливарного цеху № 1   Відкритого акціонерного товариства « Сумське НВО ім. Фрунзе « .  

    -    5    -  

Стягнути з  Відкритого акціонерного товариства « Сумське НВО ім. Фрунзе» на користь  ОСОБА_1 середній  заробіток за час  вимушеного  прогулу у зв»язку з незаконним звільненням    у  сумі  51781 грн. 87 коп. , з  відрахуванням необхідних  обов»язкових  податків  і  платежів,  а    також  800 грн.  на відшкодування  спричиненої моральної  шкоди  за  порушення  трудових прав.  

  Стягнути  з   Відкритого акціонерного товариства « Сумське НВО ім. Фрунзе»    на користь  держави   судовий  збір  у  сумі  526 грн. 32 коп. ,  а   також  120 грн.  витрат  з  інформаційно-технічного забезпечення  розгляду  справи.  

Рішення  в частині  поновлення  на роботі,  стягнення середньомісячної  заробітної плати  за  один  місяць  у сумі   4559 грн.  54  коп.  підлягає  негайному  виконанню.  

  Стягнути  з   Відкритого акціонерного товариства « Сумське НВО ім. Фрунзе»    на користь  ОСОБА_1    понесені  витрати за надання правової допомоги  фахівця права , що становить   1455 грн.  

  Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом  10 днів з  дня його проголошення.  

Особи, які брали участь у  справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення  судового рішення,  можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання  його копії.                                                                                        

  Суддя                                      Кондратенко М.В.