Справа №2-513/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

    25 жовтня 2010 р.                                 м. Березівка

    Березівський районний суд Одеської області у складі:

    Головуючого судді Лебединського С.Й.,

    При секретарі Тимчуку Д.О., Супрунович Н.Ю.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Березівського РВ ГУ МВС України в Одеській області «Про усунення перешкод користування житловим будинком»

                    в с т а н о в и в:

    Позивачка, звернувшись до суду із цим позовом, просила зобов’язати відповідачку не перешкоджати їй у користуванні та розпорядженні житловим будинком по АДРЕСА_1, а саме знятись з реєстраційного обліку з належного їй будинку; зобов’язати  Березівський РВ ГУ МВС України в Одеській області зняти з реєстраційного обліку відповідачку.

    У судовому засіданні позивачка підтримала вимоги на підставах викладених у позові. Додатково пояснила суду що її постійно б’ють і убивають, все в хаті перебито вікна, двері, холодильник. Забрані всі документи на квартиру. Всі дії проти неї вчиняє відповідачка разом із своїм сином ОСОБА_4. Додатково просила розірвати договір дарування укладений нею на відповідачку.

    Відповідачка позов не визнала. Заперечувала проти усяких насильницьких дій щодо позивачки та її майна. Пояснила, що мешкає у цьому ж будинку і має парикмахерську де веде підприємницьку діяльність, але вхід у неї з іншого боку тому перешкоди у користуванні позивачці вона не створює. Син мешкає окремо від неї зі своєю родиною. Ніяких договорів дарування на неї позивачка не укладала.

    Представник Березівського РВ ГУ МВС України в Одеській області викликався у судове засідання неодноразово, але не з’явився, про причини неявки не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутністю не подавав. За таких обставин, та відповідно ч.4 ст.169 ЦПК України у  разі повторної неявки в судове засідання співвідповідача,повідомленого  належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних.

    У судовому засіданні встановлено наступне.

    Згідно свідоцтва на право власності на житловий будинок від 29 листопада 1999 р., виданий Березівською міською радою Одеської області на підставі рішення виконкому Березівської міської ради Одеської області №11-330 від 18 листопад  1999 р. житловий будинок по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1.

    05 липня 2010 р. свідоцтво на право власності зареєстровано у електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

    Згідно витягу з реєстру прав власників на нерухоме майно від 05 липня 2010 р. № витягу 26607500 Житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1.

    Згідно домової книги громадян прописаних у будинку АДРЕСА_1, у даному будинку є зареєстрованими позивачка  з 21 червня 1985 р. і відповідачка з 10 квітня 1980 р.

    26 лютого 2008 р. приватним нотаріусом Березівського районного нотаріального округу одеської області був зареєстрований заповіт ОСОБА_1 реєстр.№512, яким вона заповідала усе своє майно з чого б воно не складалось і де б воно не було своєї дочці ОСОБА_2.

    Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав суду що є співмешканцем другої дочки позивачки ОСОБА_6. Знає про побиття позивачки, про пошкодження її майна зі слів самої позивачки. Сина відповідачки, ОСОБА_3, у будинку де мешкають сторони бачив. Конфлікт між сторонами виник тоді, коли син його співмешканки ОСОБА_6, ОСОБА_8, погорів на своєму зайнятті підприємницькою діяльністю, в зв’язку з чим співмешканка вирішила продати свій будинок і перейти жити до матері.

    Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала суду що добре знає обидві сторони, вони є матір’ю та дочкою. Тривалий час сторони мешкали разом і відносини між ними були добрі. Відповідачка завжди допомагали матері, зокрема допомогла поставити зубні протези. Відповідачка мешкає у будинку з 1980 р.. Вони ще будували цей будинок разом. Ніякого побиття позивачки відповідачкою не було.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, на підставі представлених доказів та доведення перед судом їхньої переконливості суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

    Обґрунтовуючи свої вимоги  позивачка посилалась на ст.391 ЦК України захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, за якою власник майна має право вимагати усунення  перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

    Дана правова норма передбачена для усунення будь яких перешкод, що чиняться власнику майна, хоч би ці порушення не були пов’язані з позбавленням права володіння майном

Перешкодою в здійсненні правомочностей власника є неправомірні дії порушника цих прав.
До порушень права користування відносяться, наприклад, випадки самоуправного зайняття приміщення в будинку власника чи заборона на експлуатацію підсобних приміщень, що належать йому на праві часткової власності. В усіх зазначених і подібних їм випадках власник чи особа, що правомірно володіє річчю, може захистити свої інтереси, пред'явивши позов про усунення перешкод, що заважають йому користатися майном.

Порушення права розпорядження має місце в тих випадках, коли власник незаконно обмежується у можливості реалізації не тільки правомочності користування, але і розпорядження. Отже, негаторним позовом може бути захищене право власності і право законного володіння. Предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення порушень, не поєднаних з позбавленням володіння. Підставою негаторного позову є обставини, що обґрунтовують право позивача на користування і розпорядження майном, а також підтверджують, що поведінка третьої особи створює перешкоди у здійсненні цих правомочностей.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які
вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
    Враховуючи викладене суд вважає що позивачкою не доведено ті обставини на яки посилається позивачка у своєму позові і на тих підставах яки вона вказує.

    Так, не було представлено жодного доказу, а в зв’язку з чим не знайшло свого підтвердження посилання позивачки на те, що її постійно б’ють і убивають, все в хаті перебито вікна, двері, холодильник, забрані всі документи і що це вчиняють відповідачка разом із своїм сином.

Також як свідчить з представлених позивачкою документів саме вона є власницею житлового будинку АДРЕСА_1, а на позивачку був зроблений лише заповіт, який у будь-який час може бути змінений.

    Не має у суду підстав для задоволення вимог позивачки про розірвання договору дарування через те, що такий договір не укладався.

    При прийнятті рішення суд враховує що відносини між сторонами тривалий час були добрі, на що свідчать час з якого сторони є прописаними та проживають у цьому будинку, покази свідків та створення за цією адресою парикмахерської.

    Суд також приймає до уваги ті обставини, що взаємовідносини між сторонами погіршились саме з того часу,  як друга дочка позивачки ОСОБА_6 вирішила продати свій будинок і фактична буде позбавлена місця для проживання.

Суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_5 оскільки обставини про які він повідомляв суду йому відомі тільки зі слів позиваки, а також він є співмешканцем ОСОБА_6.

Суд при прийнятті рішення враховує акт №98 судово-медичного дослідження від 12 липня 2010 р., за яким у позивачки виявлені легкі тілесні ушкодження, але вважає що суду не надано жодного доказу на заподіяння цих ушкоджень саме відповідачкою.

    Суд вважає що позивачкою помилково застосована ст.391 ЦК України.

    На думку суду правовідносини між сторонами знаходяться в площині яка повинна регулюватись нормами Житлового Кодексу України, оскільки спір є фактично між матір’ю та дочкою які по відношенню до будинку в якому проживають є власником будинку та членом його сім’ї.

    Таким чином спірні правовідносини між сторонами повинні вирішуватись на підставі глави ЖК України що регулює користування жилими приміщеннями в будинках (квартирах) приватного житлового фонду.

    Враховуючи всі викладені обставини суд вважає що підстав для судового захисту вимог позивачки не має.

    Керуючись ст.10, 11, 60, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

    ОСОБА_1 у задоволенні поданого позову до ОСОБА_2, Березівського РВ ГУ МВС України в Одеській області «Про усунення перешкод користування житловим будинком» – відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Березівський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: __________________________________________-