Справа№2-1854/10  

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

м. Ковель                                                                                                            01 грудня 2010 року

Ковельський міськрайонний суд Волинської області  

під головуванням  судді - ВАСИЛЮКА О.С.,

за участю секретаря  -  ПОНОМАРЬОВОЇ Т.А.,

позивач - ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у  відкритому судовому засіданні  в місті Ковелі  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в:

  ОСОБА_1  звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. На обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує  на те, що з відповідачем по справі позивачка перебувала в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 21.09.2009 року. Від шлюбу є двоє неповнолітніх дітей син -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Після розірвання шлюбу діти залишились проживати з позивачкою. Відповідач, ОСОБА_2 виїхав на постійне місце проживання в с. Постійне Костопільського району Рівненської області.  10.10.2002 року під час спільного сімейного життя позивачкою та відповідачем за спільні сімейні кошти ними було придбано трьохкімнатну квартиру загальною площею 66,2 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1. Весною 2001 року позивачка та відповідач, ОСОБА_2 придбали у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_2. Позивач просить поділити майно, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, виділивши їй у власність трьохкімнатну квартиру №АДРЕСА_1, загальною площею 66,2 кв.м, житловою – 39,6 кв.м. Земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, площею 1000 кв.м. залишити у власності ОСОБА_2.  

В  судовому засіданні  позивач ОСОБА_1 позов підтримала повністю, з підстав викладених у заяві,  поділити майно, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, виділивши їй у власність трьохкімнатну квартиру №АДРЕСА_1, загальною площею 66,2 кв.м, житловою – 39,6 кв.м. Земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, площею 1000 кв.м., що розташована по АДРЕСА_2 залишити у власності ОСОБА_2.

 Відповідач ОСОБА_2  судовому засіданні позов визнав, не заперечує  проти його задоволення.

Суд, заслухавши думку позивача, відповідача та  вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що сторонами під час шлюбу за спільні кошти було придбано, згідно договору  купівлі-продажу квартири від 10.10.2002 року посвідченого  нотаріусом Ковельської держнотконтори Волинської області Луцик Н.А. квартиру №АДРЕСА_1 та  земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 1000 кв.м., що розташована по АДРЕСА_2, що стверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ВЛ №2034817 виданого Ковельською міською радою 29.03.2006 року.

Статтею 368 ч.3 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 60 СК України  майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку ( доходу).

Відповідно до ч.1 ст. 69 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є  об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

  В судовому засіданні встановлено, що сторони домовились про добровільний поділ майна , що перебуває у спільній сумісній власності. Відповідно до домовленості трьохкімнатна квартира №АДРЕСА_1, загальною площею 66,2 кв.м, житловою – 39,6 кв.м. залишається у власності  позивачки ОСОБА_1, а земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, площею 1000 кв.м. , що розташована по АДРЕСА_2, залишити у власності ОСОБА_2.

Враховуючи встановлені факти та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід виділити у власність трьохкімнатну квартиру №АДРЕСА_1, загальною площею 66,2 кв.м, житловою – 39,6 кв.м. , а ОСОБА_2 слід виділити у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, площею 1000 кв.м. , що розташована по АДРЕСА_2.  

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 174, 209, 212, 214-215 ЦПК України , ст.368 ч.3 ЦК України ст. ст. 69,70,71,110,112 СК України, суд,-

  В И Р І Ш И В :  

  Позов задовольнити повністю.       

Виділити у власність  ОСОБА_1 трьохкімнатну квартиру №АДРЕСА_1, загальною площею 66,2 кв.м, житловою-39,6 кв.м.

Виділити у власність ОСОБА_2 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 1000 кв.м. , що розташована по АДРЕСА_2.    

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі  апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

  ГОЛОВУЮЧИЙ :                                                                                                                                О.С. ВАСИЛЮК