Справа №2-41/10                                           Справа № 2-305/08  

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

 м. Ковель                                                                                        08 грудня 2010 року  

Ковельський міськрайонний суд Волинської області  

під головуванням  судді - ВАСИЛЮКА О.С.,

за участю секретаря  -  ПОНОМАРЬОВОЇ Т.А.,

позивачки –  ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в місті Ковелі  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,

  в с т а н о в и в :  

      ОСОБА_1   звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про часткове зарахування однорідних вимог, поділ майна, припинення права власності на частку, що є у спільній сумісній власності та стягнення моральної шкоди. Свої позовні вимоги мотивує тим, що проживала в шлюбі з відповідачем з 1995  по 2008 рік . Від шлюбу є двоє дітей. За період проживання в шлюбі було набуте спільне майно, а саме однокімнатна квартира , що розташована по АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної сумісної власності трьом особам, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та дочці ОСОБА_4 Крім того, у спільній власності подружжя було майно: земельна ділянка та автомобіль, щодо яких 26.05.2008 року Ковельським міськрайонним судом була затверджена мирова угода про їх поділ зі сплатою компенсації. Просить стягнути компенсацію за раніше поділене майно, виділити їй та дочці у власність спірну квартиру, припинити право власності відповідача на його частку в квартирі, сплативши йому компенсацію за неї та стягнути моральну шкоду.

 В ході розгляду справи позивачка ОСОБА_1 змінила позовні вимоги вказавши, що у спільній власності подружжя є також два гаражі №АДРЕСА_2 які вона теж бажає поділити виділивши їй у власність гараж №19. Також просить визнати за нею  та дочкою право власності на 2/3 частки спірної квартири вартістю 106 600,00 грн., припинити право власності відповідача на 1/3 частки квартири, визнавши на нею право власності  на дану частку, сплативши відповідачу компенсацію в розмірі 52 332, 00 грн., стягнути з нього моральну шкоду в сумі 3000,00 грн.

  В судовому засіданні позивачка та її представник зменшили позовні вимоги, просять визнати за ОСОБА_1 1/3 ідеальну частку права власності на спірну квартиру, виділити їй же у власність гараж №АДРЕСА_2, залишивши відповідачу 1/3 ідеальну частку спірної квартири та гараж №18 за згаданою адресою. стягнути з відповідача судові витрати, різницю вартості майна, витрати за надання,  юридичної допомоги, повернути позивачці зайво сплачений судовий збір.

 Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав повністю, пояснивши ,що  

він заперечує щодо поділу спільно нажитого майна, вважаючи його необґрунтованим, по-скільки підстави для його поділу зі сторони позивачки є надуманими. Крім того, вважає, що довідки про вартість гаражів надані агентством нерухомості «Імперія» не відповідають дійсності, по-скільки дане агентство не має ліцензії на проведення експертної оцінки нерухомого майна. Просить відмовити в задоволенні позову.

 Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача та з’ясувавши обставини справи приходить до висновку, що позов підставний та  підлягає  до  задоволення.  

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.    

Статтею 368 ч.3 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 60 СК України ч.1. майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку ( доходу).

Відповідно до ч.1 ст. 69 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є  об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Крім того, згідно п. 25 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі , суди мають застосовувати положення частин 4,5 ст. 71 СК України щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі, коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

 Судом встановлено, що під час шлюбу сторонами було нажито спільне майно – двох кімнатна квартира №АДРЕСА_1 вартістю 157 000,00 грн. , гараж №АДРЕСА_2 вартістю 22 890,00 грн. та гараж №АДРЕСА_2 в м.Ковелі вартістю 20 750,00 грн.

 Суд вважає, що вартість даного майна відповідає реальній, оскільки оцінка проведена спеціалізованою установою агентством нерухомості, будь-яких доказів з приводу іншої оцінки суду не надано.

З урахуванням наведеного та приймаючи до уваги, що домовленості про добровільний поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, між сторонами не досягнуто, суд вважає за необхідне, керуючись принципом рівності часток подружжя у спільному майні, виділити у власність позивачці гараж №АДРЕСА_2 в м.Ковелі та визнати за нею право власності на 1/3 ідеальної частки квартири № АДРЕСА_1. Відповідно відповідачеві підлягає виділення у власність гараж № АДРЕСА_2, а також за ним слід визнати право власності на 1/3 ідеальної частки квартири № АДРЕСА_1.

Враховуючи різницю у вартості гаражів 2 140,00 грн. з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 слід стягнути дану суму. Також з відповідача ОСОБА_3 слід стягнути на користь ОСОБА_1 237,40 грн. сплаченого судового збору, 120,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи та 1100,00 грн. витрат за надання юридичної допомоги.

 Позивачці ОСОБА_1 слід повернути 1462,60 грн. зайво сплаченого судового збору, оскільки нею при подачі заяви було сплачено 1700,00 грн. судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 11,84, 88,209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. 368 ч.3 ЦК України,  ст.ст. 69, 70, 71, 110, 112 Сімейного Кодексу  України, суд,-

  В И Р І Ш И В :  

      Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, задовольнити повністю.

Виділити ОСОБА_1 у власність гараж №АДРЕСА_2 в м.Ковелі та визнати за нею право власності на 1/3 (одну третю)  ідеальної частки квартири № АДРЕСА_1.

Виділити ОСОБА_3 у власність гараж № АДРЕСА_2 та визнати за ним право власності на 1/3 (одну третю) ідеальної частки квартири № АДРЕСА_1.

 Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 2 140 (дві тисячі сто сорок) гривень 00 копійок різниці у вартості майна.

 Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_3П 357 (триста п’ятдесят сім) гривень 40 копійок  судових витрат та 1100 (одну тисячу сто) гривень 00 копійок витрат за надання юридичної допомоги.

   Зобов’язати Ковельське управління державного казначейства України ГУДКУ у Волинській області повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1) зайво сплачений  нею 27.07.2009 року на рахунок місцевого бюджету міста Ковеля №31419537700004 судовий збір в розмірі 1462 (одна тисяча чотириста шістдесят дві) гривні 60 копійок , згідно  квитанції №69/78 від 27.07.2009 року  Ковельського ТВБВ ОБ України  «Ощадбанк».

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі  апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .    

    ГОЛОВУЮЧИЙ :                                                                                            О.С. ВАСИЛЮК