Справа № 2-а-1594/1226
2010 р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2010 року м. Свердловськ
Свердловській міський суд Луганської області в складі:
одноособово судді Александриної І.О.,
при секретарі с/з: Радченко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Свердловського міського суду Луганської області у місті Свердловську Луганської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Державної автомобільної інспекції Краснодонського району, інспектора Державної автомобільної інспекції Краснодонського району Давиденко Олександра Володимировича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в обґрунтовування своїх вимог зазначивши, що постановою інспектора ВДАІ Краснодонського району ст.лейтенанта міліції Давиденко Олександра Володимировича, серії ВВ№405003 від "21" вересня 2010 р,, на нього було накладено стягнення у вигляді штрафу за порушення вимог правил дорожнього руху згідно п.1 ст, 122 КУпАП. В протоколі інспектор вказує, що позивач рухався по а/д М04 620 км, в селищі Новоганнівка та перевищив швидкість на 34 км/ч, чим порушив вимоги п. 12.9 Правил дорожнього руху. Позивач вважає накладене на нього стягнення необгрунтованим, оскільки відсутня подія правопорушення.
Так, позивач вказує, що він на своєму транспортному засобі ВАЗ 210994-20 державний номер НОМЕР_1 рухався зі швидкістю не вище 60 км/ч, по автодорозі з Свердловська до м. Луганськ, в районі с. Новоганнівка, його обігнав мікроавтобус білого кольору та почав гальмувати. У вікні мікроавтобуса позивач побачив людину, вдягнену в міліцейську форму, в цей момент він вирішив зупинитися та дізнатися, може щось трапилось. До нього підійшов міліціонер з жезлом працівника ДАІ, але чомусь без головного убору, та не представившись попросив його документи на авто та посвідчення водія. Коли позивач віддав документи, працівник міліції попросив його пройти до їхнього авто. Коли він підійшов до їхнього авто, він побачив другого міліціонера, який складав на нього постанову. Тільки тоді позивач зрозумів, що це працівники ДАІ і вони виписували йому штраф. На запитання позивача про причини штрафу, вони пояснили, що він перевищив швидкість на 34 км. На його запитання про те, яким приладом було здійснення фіксації його швидкості, один із працівників ДАІ показав рукою на кресло пасажира в мікроавтобусі де лежав прилад схожий на побутовий фен сірого кольору, по кругу перемотаний клейкою стрічкою синього кольору. Коли позивачу дали протокол для ознайомлення, він побачив у графі свідків №1 було вписано нерозбірливо прізвище, коли він запитав про те, хто це, то йому працівник ДАІ вказав на свого напарника, який виписував постанову. Позивач запропонував записати свого пасажира ОСОБА_3 свідком в графу №2, але йому відмовили та сказали, що вона чомусь не є свідком, та якщо він буде задавати багато питань, вони заберуть у нього документи та автомобіль на штраф майданчик, і що він піде до Луганська пішки.
Окрім того, як вказує позивач, інспектор ДАІ зазначив у протоколі вимірювальний прилад «Сокол М-С» №0505601. Однак йому не надав жодного документу, що до проходження цим приладом метрологічного контролю.
Прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, абощо, об'єкт зйомки, її режими, кут оглядуприладу, тощо). Між тим, ст.14-1 КпАП України передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі. За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень.
До того ж, як вказує позивач, у постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фіксацію порушення правил. Між тим, це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідності до Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено Наказом МВС 27.03.2009 N 111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників.
Нагляд за дорожнім рухом інспекторами ДАІ здійснювався на приватному транспортному засобі Volkswagen "Transporter" держномер ВВ9180АМ, білого кольору з темними вікнами. Автомобіль працівників ДАІ не мав не яких розпізнавальних знаків міліції. Відповідно до пп.,13,1, 13.2 зазначеної Інструкції, визначено виключний перелік способів та тактичних прийомів нагляду за дорожнім рухом. При цьому нагляд за рухом з автомобіля без спеціального пофарбування та спеціальних сигналів допускається виключно у випадках руху у потоку транспорту. А використання приватних транспортних засобів не допускається взагалі. Між тим, з фото, яке зробив позивач під час зупинки, видно, що автомобіль співробітників ДАІ не має розпізнавальних знаків. Це також говорить про грубе порушення нормативних актів МВС при фіксації порушень, та перешкоджає застосуванню її результатів для притягнення осіб до адміністративної відповідальності.
Крім того, згідно п. 12.9 ПДР водію забороняється: а) перевищувати максимальну швидкість, вказану у технічній документації даного ТЗ; б) перевищувати швидкість вказану в п.п. 12.4-12.7 правил, на дільницях дороги, де встановлені знаки 3.29, 3.31. Це знаки обмеження швидкості. Тобто на даній дільниці дороги позивач не перевищував ні максимальну допустиму швидкість свого транспортного засобу, ні обмежену швидкість на цій ділянці дороги .
Окрім того, я вказує позивач, згідно постанови про адміністративне правопорушення, розгляд справи відбувся на тому ж місці та в той же час що і складання протоколу, та постанова була складена раніше за протокол. Тобто інспектор цими діями поставив позивача у скрутне становище і порушив його права вказані у ст. 268 КУпАП, згідно якої «особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання». Тобто позивач фізично не міг скористатися своїми правами. Та постанову йому виписали ще раніше, ніж протокол, що є грубим порушенням.
У зв’язку з викладеним позивач просить суд скасувати постанову інспектора ВДАІ Краснодонського району ст. лейтенанта міліції Давиденко Олександра Володимировича, серії ВВ №405003 від 21 вересня 2010 року про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст..122 КпАП України.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, підтвердив обставини, вказані в позовній заяві, просить задовольнити позов у повному обсязі, додатково пояснивши, що він рухався на своєму автомобілі зі швидкістю приблизно 60 км/год та в районі села Новоганнівка його обігнав білий міктоавтобус, в якому були працівники ДАІ, вони його зупинили та стали складати на нього протокол про адміністративне правопорушення. Мікроавтобус був без розпізнавальних знаків міліції, крім того, працівники міліції не представилися. На його пояснення вони не звертали уваги, та відмовилися записати свідком пасажира, яка була в його машині.
Відповідачі – представник Відділення Управління Державної автоінспекції Краснодонського району та інспектор Державної автомобільної інспекції Краснодонського району Давиденко Олександр Володимирович у судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були належним чином повідомлені. У зв’язку з чим суд вважає неявку відповідачів неповажною та відповідно до вимог ст.128 ч.4 КАС України суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутністю відповідачів на підставі наявних у справі доказів.
Вислухавши позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВВ1 № 070764, складеного 21 вересня 2010 року інспектором ВДАІ Краснодонського району Давиденко Олександром Володимировичем, Скребцов Д.М. 21 вересня 2010 року о 10:37 годині на 620 км автодороги М04 в с. Новоганнівка, керуючи транспортним засобом, перевищив дозволену швидкість в населеному пункті на 34 км/год (а.с.5).
Судом встановлено, що за вказане правопорушення позивач ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн., що підтверджується постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ВВ № 405003 від 21 вересня 2010 року, винесеною інспектором ВДАІ Краснодонського району Давиденко Олександром Володимировичем (а.с.4).
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.
Так, згідно ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те особами. У разі його оформлення, протокол складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Не складається протокол у випадках, передбачених ст. 258 КУпАП. Відповідно до положень КУпАП, Закону України „Про дорожній рух”, у разі порушення Правил дорожнього руху України, водій повинен бути зупинений, постанову складено на місці, у випадку незгоди с порушенням – повинен бути складений протокол, у порядку передбаченому ст.256 КУпАП, із зазначенням відомостей про особу, що скоїла правопорушення, пояснень цієї особи, та роз’ясненням її права на правову допомогу та на право оскарження даної постанови. Згідно зі ст.285 КУпАП копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі щодо якої її винесено.
В порушення ст.280 КУпАП посадовою особою при винесенні постанови не з’ясовано, чи винна особа у вчиненні правопорушення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також порушено вимоги статті 252 КУпАП, згідно якої орган (посадова особа) оцінює докази по справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Таким чином, з огляду на викладене, судом встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за перевищення встановленого обмеження швидкості руху транспортного засобу.
Проаналізувавши досліджені у судовому засіданні докази, суд вважає, що вина ОСОБА_2 за фактом перевищення встановленого обмеження швидкості руху транспортного засобу, не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності з порушенням вимог, передбачених адміністративним законодавством також відповідач не надав суду обґрунтованих заперечень проти позову, не навів переконливих доказів про відповідність протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладання адміністративного стягнення обставинам справи.
За таких обставин суд приходить до висновку, що інспектором ВДАІ Краснодонського району Давиденко О.В. врахував лише свої думки та визнав їх достатніми для визначення наявності обставин, які свідчать про вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та прийняв рішення про накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн., про що виніс постанову про адміністративне правопорушення від 21 вересня 2010 року, яка всупереч вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП не містить доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та не визначає мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доказів.
Отже суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, а постанова у справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності і накладення на нього адміністративного стягнення – скасуванню.
Керуючись ст.ст. 33, 122, 288 КУпАП, ст.ст.3, 9-11, 17-18, 71, 158-163, 167, 186, 254-255 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Державної автомобільної інспекції Краснодонського району, інспектора Державної автомобільної інспекції Краснодонського району Давиденко Олександра Володимировича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ВВ № 405003 від 21 вересня 2010 року, винесену інспектором Державної автомобільної інспекції Краснодонського району Давиденко Олександром Володимировичем, про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень за адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.1 КУпАП.
Закрити провадження по справі про вчинення 21 вересня 2010 року ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП.
Постанова суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
СУДДЯ