ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
13.09.06 Справа№ 1/708-3/1
Суддя Н.Березяк при секретарі І. Сеник розглянула матеріали справи
за позовом Державного підприємства „Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут”, м.Львів
до відповідача : Відкрите акціонерне товариство „Науково-дослідний інститут побутової радіоелектронної апаратури”, м.Львів
3- і особи на стороні позивача : Регіональне відділення Фонду державного майна України у Львівській області
Львівське обласне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, м.Львів
Про визнання права власності і усунення перешкод в користуванні приміщеннями
За участю представників:
Від позивача: Венгринович, Панчишин-пред-ки
Від відповідача: Шуліпа, Пайонкевич-пред-ки
Від 3-х осіб : Дутца -пред-к
Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки , передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Суть спору: Державним підприємством „Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут”, м.Львів ( надалі ДП „ЛНДРТІ”) заявлено позов до Відкритого акціонерного товариства „Науково-дослідний інститут побутової радіоелектронної апаратури”, м.Львів (ВАТ „НДІ ПРЕА”) про визнання права власності та усунення перешкод в користуванні приміщеннями. Третіми особами, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача виступають - Регіональне відділення Фонду державного майна України у Львівській області та Львівське обласне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві та матеріалах справи.
Відповідач проти позову заперечує, вважає його безпідставним і просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Повний текст рішення виготовлений , підписаний та оголошений 13.09.2006 року.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності , встановив наступне:
На виконання наказу Міністрества радіопромисловості СРСР №380 від 21.04.87 р. на базі СКБ БРА Львівського НДРТІ було створено Науково-дослідний інститут побутової радіоелектронної апаратури з правами юридичної особи і самостійним балансом. Відповідно до п.п.6,7 даного наказу Львівський НДРТІ було зобов”язано в термін до 01.08.1988 р. передати на баланс НДІ ПРЕА нерухоме майно: лабораторно-виробничий корпус 7Д по вул..Науковій з виставковим та конференц залами; корпус 7В та 7Г по вул.. Науковій; орендовані виробничі площі по вул..Наливайко,6; державний випробувальний центр у місті Винники ( а.с.41). На виконання даного наказу Міністерством радіопромисловості була створена комісія, яка провела прийом-передачу зазначених вище об”єктів нерухомості, що підтверджується актом передачі від 07.08.1987 р., затвердженим Першим заступником міністра (а.с.44-49).
Як вбачається з акту прийому-передачі від 07.08.1987 р. з балансу ЛНДРТІ на баланс НДІ ПРЕА було передано комплекс корпусу №7 в тому числі : чотириповерховий виробничий корпус 7В площею 10492 кв.м (фактична вартість 2420578), шестиповерховий корпус 7Г площею 4658 кв.м. (фактична вартість 1074637), десятиповерховий лабораторно-виробничий корпус 7Д площею 4867 кв.м. (фактична вартість 1456883), виставковий зал, прохідна, вестибюль, столова (фактична вартість 443920) та акустичний центр у Винниках ( фактична вартість 2567727 ).
Не зважаючи на те, що комплекс корпусу №7 був переданий з балансу ЛНДРТІ на баланс НДІ ПРЕА, звільнення і передача приміщень корусу 7В і копусу 7Г по вул.. Науковій 7а у м.Львові позивачем так і не відбулося, що підтверджується наказом Міністерства радіопромисловості СРСР № 77 дсп (а.с.51).
У 1992 році відповідно з досягнутим погодженням сторін було проведено передачу основних фондів з балансу НДІ ПРЕА на баланс ЛНДРТІ, що підтверджується актом про розподіл основних фондів, підписаним керівниками сторін і затвердженим міністром Мінмашпрому України. Згідно з даним актом з балансу НДІ ПРЕА на баланс ЛНДРТІ було передано частину корпусу 7В загальною площею 9740 кв.м. (балансова вартість 2247086,2) та частину корпусу 7Г загальною площею 4448 кв.м. (балансова вартість 1026188,3). На балансі НДІ ПРЕА залишилась частина корпусу 7В площею 752 кв.м. (балансова вартість 173491,8) та частина корпусу 7Г загальною площею 210 кв.м. (балансова вартість 48448,7) (а.с.52).
04.07.2006 року ДП ЛНДРТІ звернулося до господарського суду з позовом про визнання права державної власності з правом повного господарського відання на площі розміром 530,6 кв.м., розташовані за адресою :м.Львів, вул.. Наукова,7 корпус 7Г під літерою А-5, що розміщені на 1-му та частині 2-го поверху (антресолі) за ним та зобов”язати ВАТ „НДІ ПРЕА” усунути перешкоди в користуванні приміщеннями.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позов необґрунтований поданими на огляд суду матеріалами і не підлягає до задоволення.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :
Відповідно до ст..392 ЦК України власник майна може пред”явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.
В підтвердження свого права повного господарського відання на спірні приміщення корпусу 7Г на вул.. Науковій,7 у м.Львові позивач подав свідоцтво про право власності на приміщення від 12 листопада 2001 року.
Як з”ясувалося в судовому засіданні, відповідач не оспорює право власності на приміщення по вул..Науковій,7 у м.Львові. В той же час, відповідачем подано докази, що займані починаючи з 1992 року ним приміщення розташовані за адресою: вул..Наукова,7а у м.Львові належать йому на праві власності відповідно до реєстраційного посвідчення від 23.06.98 р. та свідоцтва на право власності від 13.01.2006 р.
Слід звернути увагу на ту обставину, що відповідач безперервно користується спірними приміщеннями ще з 1992 року, що не заперечує позивач, а отже, відповідно до частини першої пункту 1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно.
Згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України він застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов”язків , що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Що стосується правил статті про набувальну давність, то відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила ст..344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, приміщення корпусу 7Г (в цілому) по вул.Науковій ,7”а” у м.Львові були передані відповідачу актом приймання-передачі, затвердженим міністерством, на виконання наказу Міністерства радіопромисловості від 21.04.87 р. № 380. Таким чином, ВАТ НДІ ПРЕА добросовісно заволодів спірним майном і продовжує відкрито, безперервно володіти ним, а отже відповідно до ст..344 ЦК України, набув право власності на це майно.
Частиною третьою п.1 ст.344 ЦК України передбачено, що право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
23.06.1998 року Львівським ОДКБТІЕО видано реєстраційне посвідчення, яким зареєстровано право колективної власності на частину будинку площею 7099,4 кв.м. у м.Львові по вул.Науковій,7”а” за ВАТ „НДІ ПРЕА” на підставі наказу Міністерства радіопромисловості СРСР від 21.04.87 р. №380, акту передачі будівель і споруд від 23.07.87 р., довідки регіонального відділення Фонду Державного майна України по Львівській області від 17.06.98 р. № 6/11-1946. 13.01.2006 року ВАТ „НДІ ПРЕА” видано свідоцтво на право власності на будівлю площею 7139,8 кв.м., яка знаходиться у м.Львові на вул.. Науковій,7а.
Починаючи з 1992 року ( з моменту повернення позивачу частини приміщень корпусу 7Г по акту-прийому-передачі) питання щодо неправомірності володіння відповідачем спірними площами не виникало, реєстраційне посвідчення та свідоцтво на право власності не оспорювалось.
Ухвалою господарського суду від 06.09.2006 року було зобов”язано позивача подати докази, що підтверджують наявність у нього права на спірні приміщення , а саме: докази відображення спірних площ у бухгалтерській звітності на момент їх передачі , акти інвентаризації, починаючи з 1993 року, які б засвідчували перебування спірних приміщень на балансі позивача, свідоцтво на право власності на передані по акту від 1992 року приміщення корпусу 7Г .
Позивач жодних доказів, що підтверджують перебування спірних приміщень на балансі ДП „ЛНДРТІ” не подав.
Таким чином, вимога про визнання права державної власності на приміщення площею 530,6 кв.м. , які, на думку позивача, неправомірно знаходяться у позивача, - необґрунтована і не підлягає до задоволення.
Що стосується другої вимоги позивача про усунення перешкод з боку відповідача в користуванні спірними приміщеннями загальною площею 530,6 кв.м. , що розташовані в корпусі 7Г на вул..Науковій,7 у м.Львові, то слід зазначити наступне:
В обґрунтування цієї вимоги позивач посилається на те, що спірні приміщення перебувають на балансі позивача і неправомірно зайняті відповідачем. В обґрунтування своєї вимоги позивачем було подано Акт інвентаризаційної комісії про виявлене правопорушення від 19.10.2005 року та довідку РВ ФДМУ у Львівській області від 18.04.2006 р.
Відповідно до положень ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. При цьому, звертаючись до суду , власник майна повинен довести наявність таких перешкод і їх неправомірність.
Детально проаналізувавши подані до позовної заяви документи, судом встановлено:
Акт інвентаризаційної комісії від 19.10.2005 року складений в односторонньому порядку працівниками ДП „ЛНДРТІ” не засвідчує, які саме приміщення неправомірно зайняті відповідачем, яка площа зайнятих відповідачем приміщень за адресою м.Львів, вул..Наукова,7, з якого часу відповідач користується спірними приміщеннями. Даний документ не може бути належним доказом , що підтверджував би неправомірність зайняття відповідачем спірних приміщень, оскільки він складений в односторонньому порядку.
Що стосується довідки РВ ФДМУ у Львівській області від 18.06.2006 року , то вона носить рекомендаційний характер. В описовій частині зазначеної довідки регіональним відділенням зазначено, що на час проведення перевірки в поданих позивачем копіях актів прийому-передачі нерухомого майна від 24.08.87 р. та від 15.01.1993 р. площі, які передавалися (поверталися) різні. В ході перевірки було встановлено фактичне використання ВАТ „НДІ ПРЕА” площ корпусу 7Г, що розміщені на 1-му та частині 2-го поверху (антресолі).Однак, в тексті даної довідки ніде не зазначено, що займані ВАТ „НДІ ПРЕА” площі використовуються ним неправомірно. Враховуючи ту обставину, що в процесі передачі основних фондів з балансу на баланс підприємствами не було досягнуто згоди щодо розмежування цих площ, РВ ФДМУ у підсумковій частині своєї довідки рекомендувало ДП „ЛНДРТІ” провести інвентаризацію нерухомого майна відповідно до Постанови КМУ „Про затвердження методики проведення інвентаризації об”єктів державної власності” від 30.11.2005 р. №1121 із залученням представників органу управління (а.с.25,87).
З огляду на викладене, довідка РВ ФДМУ у Львівській області також не засвідчує неправомірного зайняття відповідачем спірних площ.
Крім того, представник РВ ФДМУ у Львівській області в судовому засіданні не підтвердила факту використання відповідачем державного майна, що знаходиться на праві повного господарського відання у позивача, як і не підтримала позов в частині визнання права державної власності за спірними приміщеннями.
Згідно із ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Разом з тим, позивачем не доведено в межах належності і допустимості доказів факт неправомірного використання відповідачем належного йому майна.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач не довів жодної з обставин, які покладено в основу його вимог.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 12, 33,34,38,43,82-85 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1.В задоволенні позову Державного підприємства „Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут”, м.Львів до Відкритого акціонерного товариства „Науково-дослідний інститут побутової радіоелектронної апаратури”, м.Львів відмовити.
2. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .
Суддя Березяк Н.Є.