Справа №22ц-799 2007 р.                               Головуючий у 1 інстанції Костюк Л.О.

Категорія 18                                                           Доповідач Антоненко B.I.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Антоненко В.І.,

суддів: Поліщука М.А., Заріцької А.О..,

при секретарі Шешко О.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою арбітражного керуючого ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 серпня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та визнання права власності.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У лютому 2006 року ОСОБА_2.   звернувся до Броварського міськрайонного суду з   позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 1 травня 2004 року він позичив відповідачці 1200000 грн. для придбання нерухомого майна - частки пансіонатуІНФОРМАЦІЯ_1, розташованого у м. Алушті АРК, АДРЕСА_1. Договір позики був укладений у простій письмовій формі на строк до 1 січня 2006 року. Посилаючись на те, що відповідачка у передбачений договором строк борг не повернула, позивач просив стягнути з неї 1200000 грн. боргу та судові витрати по справі.

У серпні 2006 року позивач ОСОБА_2. доповнив позовні вимоги та просив стягнути суму боргу за рахунок 30/100 часток пансіонатуІНФОРМАЦІЯ_1, визнавши за ним право власності на вказану частку пансіонату.

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду від 11 серпня 2006 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_2. борг у сумі 1200000 грн. за рахунок 30/100 часток пансіонатуІНФОРМАЦІЯ_1, що розташований за адресою: м. Алушта, АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_2. право власності на 30/100 часток пансіонатуІНФОРМАЦІЯ_1, що розташований за адресою: м. Алушта, АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі арбітражний керуючий ОСОБА_4. (ліквідатор банкрута суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5. відповідно до ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2005 року) просить 

скасувати рішення  суду,  посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга   підлягає   задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу нерухомості, зареєстрованого Українською товарною біржею 19 грудня 2001 року, ВАТ „Кривбасрудоремонт" продало, а приватний підприємець ОСОБА_5. купив об"єкт нерухомості: будівлі та споруди пансіонатуІНФОРМАЦІЯ_1, що знаходиться за адресою: АРК, м. Алушта, АДРЕСА_1. 11 червня 2004 року ОСОБА_5. уклав у простій письмові формі договір купівлі-продажу, відповідно до якого продав вказаний пансіонат ОСОБА_6. та ОСОБА_3. по 50/100 часток кожній. Рішенням Алуштинського місцевого суду від 30 серпня 2004 року зазначений договір визнано дійсним. Визнано за ОСОБА_6. та ОСОБА_3. право власності на вказаний пансіонат по 50/100 часток за кожною.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2005 року суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5. визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором ТОВ „Агро-Капітал".

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 липня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 грудня 2005 року, задоволено позов ТОВ „Агро-Капітал" про визнання недійсним договору купівлі-продажу пансіонатуІНФОРМАЦІЯ_1, укладеного 11 червня 2004 року між ОСОБА_5. та ОСОБА_6. і ОСОБА_3.

Ухвалою Верховного Суду України від 1 червня 2006 року судові рішення по даній справі скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_2. боргу у сумі 1200000 грн. за рахунок 30/100 часток пансіонатуІНФОРМАЦІЯ_1, суд виходив з положень ст.ст. 1046, 1049, 1050 ЦК України та визнав можливим стягнути з відповідачки борг у сумі 1200000 грн. за рахунок 30/100 часток належного їй пансіонату.

З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він суперечить вимогам закону та обставинам справи.

Відповідно до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

За правилами ст.ст. 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Зазначені норми матеріального права, що регулюють правовідносини, що виникають з договору позики, не передбачають можливості повернення позики за рахунок нерухомого майна та визнання за позикодавцем права власності на нерухоме майно позичальника.

У порушення вимог п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України суд не зупинив провадження у даній справі до вирішення Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу справи за позовом ТОВ „Агро-Капітал" до ОСОБА_3. та інших про визнання недійсним договору купівлі-продажу пансіонатуІНФОРМАЦІЯ_1 та не притягнув до участі у справі всіх осіб, на права і обов"язки яких впливає рішення суду, зокрема: ліквідатора банкрута ОСОБА_5.

Відповідно до положень ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред"являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Прийнявши до розгляду справу про визнання права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на території м. Алушта, Броварський міськрайонний суд порушив правила виключної підсудності, що відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 311 ЦПК України є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд до відповідного суду першої інстанції.

За наведених обставин рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, якому підсудна дана справа.

Керуючись ст.ст. 311,315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду від 11 серпня 2006 року скасувати і справу направити на новий розгляд до Алуштинського місцевого суду Автономної Республіки Крим.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.