Справа № 22-Ц-974/2007                        Головуючий в 1 інстанції Мельник О.О.

Категорія 33                                              Доповідач у II інстанції Заріцька А.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого  Назарчука Р.А., суддів Заріцької А.О., Приходька К.П., при секретарі Шешко О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області 28 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: орган опіки і піклування виконкому Бориспільської міської ради Київської області, орган опіки і піклування Солом'янської районної державної адміністрації у м. Києві про встановлення місця проживання дитини;

за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 треті особи: орган опіки і піклування виконкому Бориспільської міської ради Київської області, орган опіки і піклування Солом'янської районної державної адміністрації у м. Києві про встановлення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВАИЛА:

В листопаді 2005 року позивачка ОСОБА_2. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1. про визначення місця проживання їх малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з нею. Зазначивши, що спільне життя у них з відповідачем не склалося і судом вирішується питання про розірвання між ними шлюбу, позивачка послалася на те, що з того часу, як вона перестала проживати з чоловіком, він силою залишив доньку проживати у себе і позбавив її можливості бачити доньку, вільно приймати участь у її вихованні, разом з тим, вона має можливість забезпечити доньку житлом і всім необхідних для її розвитку.

ОСОБА_1 указаного позову не визнав і заявив зустрічні вимоги щодо місця проживання дитини. Пославшись на те, що він створив всі умови, необхідні для проживання і нормального розвитку малолітньої доньки, просив визначити у нього місце проживання їх з позивачкою малолітньої доньки ОСОБА_3.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2006 року позов задоволено і визначено місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_2. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить вказане рішення скасувати, як незаконне і таке, що порушує права малолітньої дитини, ухвалене з порушенням норм матеріального права і без належного з'ясування обставин справи і оцінки зібраних доказів.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наведених нижче підстав.

Судом встановлено, що сторони з 1995 до 2005 року перебували у шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_3 1999 року народження. В даний час дитина проживає з матір'ю у належній останній на праві власності однокімнатній квартирі АДРЕСА_1, у м. Києві. Позивачка ОСОБА_2. працює, має постійний достатній заробіток, забезпечує дитині належні умови для життя, виховання та навчання.

Відповідач перебуває в іншому шлюбі з ОСОБА_4, працює, має постійний заробіток, позитивно характеризується, має окремий будинок, у м. Борисполі Київської області, для доньки облаштована дитяча кімната. Під час проживання у батька дитина була забезпечена усім необхідним, мала належні умови для навчання та свого розвитку.

Кожен з батьків бажає, щоб донька проживала з ним і спроможний забезпечити її проживання та виховання. Періодично батьки вживають примусових заходів до зміни місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 161 СК України (в редакції, що діяла на час розгляду справи судом) при вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я, та інші обставини, що мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, що дитина - дівчинка, 1999 року народження, у процесі спілкування з психологами і за даними психологічного тестування відмічено, що найбільш значимою людиною в своєму житті вона вважає маму, разом з нею почуває себе комфортно, спокійно і впевнено. Зустрічатися з батьком особливого бажання не має. Пізніше аналіз психологічного дослідження показав, що ОСОБА_3 відчуває страх перед батьком, негативно сприймає випадки, коли він примусово забирав її з собою (психологічний висновок від 21 червня 2006 року; соціально-психологічний висновок від 18 грудня 2006 року - а.с. 196, 272).

Достатньо повно з'ясувавши обставини справи, суд дав належну правову оцінку встановленому і обґрунтовано прийшов до висновку (при практично рівних можливостях і умовах для проживання дитини обох батьків) про доцільність залишення проживання доньки ОСОБА_3 з матір'ю - ОСОБА_2., де вона проживає на даний час.

Посилання відповідача на те, що позивачка самочинно змінила місце проживання дитини і що суд не в повній мірі з'ясував її ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, зокрема, і щодо сина від першого шлюбу, який проживає у батьків позивачки, не свідчать про обставини, які виключають проживання доньки ОСОБА_3 з матір'ю, оскільки, в процесі вирішення спору про місце проживання дитини судом були досліджені і оцінені у сукупності з іншими доказами акти і висновки відповідних служб, органів опіки і піклування Бориспільського району Київської області і Солом'янського району м. Києва, характеристики, інші докази.

Враховуючи вік та стать дитини, відсутність обставин, які б виключали можливість проживання її з матір'ю, відповідні висновки і недоведеність позову про доцільність проживання її лише з батьком, колегія суддів вважає, що у суду були підстави для задоволення позову про встановлення місця проживання дитини ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_2. і підстав для скасування указаного рішення та ухвалення нового не вбачає.

Посилання відповідача ОСОБА_1. на те, що висновок органу опіки і піклування Солом'янської районної державної адміністрації слід оцінювати критично, оскільки не було прийнято до уваги наданих ним документів, а в основу покладено лише доцільність проживання малолітньої дитини з матір'ю, суперечать матеріалам справи і не свідчать про наявність підстав для задоволення його позову.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують і посилань на обставини, які б об'єктивно свідчили про незаконність рішення суду, не містять.

Оскільки рішення суду відповідає матеріалам справи, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального закону підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області 28 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена до Верховного Суду України.