Справа № 2а-2484/2010
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2010 року.
Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі
головуючого – судді Карпенко О.Л.
при секретарі – Пономаренко Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новоукраїнка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території м. Первомайська та Первомайського району прапорщика міліції Остапенка Сергія Вікторовича про визнання протиправною, скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення ВЕ № 252576 від 28 вересня 2010 року передбачене ст. 122 ч. 2 КУпАП, посилаючись на те, що відповідачем винесено оскаржувану ним постанову, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. Вважає постанову необ’єктивною, незаконною, оскільки вона складена з порушенням норми ст. 280 КУпАП , а саме: відповідач належним чином не встановив обставини справи так, як при проїзді перехрестя виконав вимоги дорожнього знаку 2.1., зупинився, вимоги Правил дорожнього руху не порушував. В його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Крім того, відповідачем було порушено вимоги ст.ст. 268, 279 КУпАП так, як він не роз’яснив йому права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності тим самим позбавивши його права на правову допомогу адвоката, якої він потребував при розгляду його справи.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю з підстав вказаних у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з’явився по невідомим суду причинам, про день та час розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, заперечень відносно позову не направлено.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини не прибуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні обставини справи і визначив відповідні до них правовідносини.
При розгляді справи суд виходить з того, що водій зобов’язаний виконувати Правила дорожнього руху і лише в разі порушення цих Правил, за наявності належних та допустимих доказів, водій може бути притягнутий до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частою 2 ст. 122 КУпАП встановлено відповідальність, серед іншого, за порушення водіями транспортних правил проїзду перехресть.
28 вересня 2010 року відповідачем по справі було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення ВЕ № 252576 якою ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП і накладено на нього стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, 28 вересня 2010 року, час не встановлено, в м. Первомайськ, вул. Радянська водій ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ 21065» р.н. НОМЕР_1 та проїхав нерегульоване перехрестя з вул. Радянська і вул. Готвальда з порушенням знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено».
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обставини скоєння адміністративного правопорушення встановлюються органом (посадовою особою), який розглядає справу на підставі наявних доказів.
Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” від 23 грудня 2005 року №14 встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП, зокрема, в постанові потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів
В обґрунтування висновків про вчинення позивачем по справі адміністративного правопорушення відповідач послався на протокол про адміністративне правопорушення ВЕ1 № 094558.
З вказаного протоколу про адміністративне правопорушення, який складено відповідачем по справі, вбачається, що за обставин вказаних у оскаржуваній постанові позивач по справі здійснив порушення п. 16.1. Правил дорожнього руху.
Цей протокол про адміністративне правопорушення являвся єдиним джерелом доказів на підставі який відповідач прийняв оскаржуване рішення. Проте з цього протоколу вбачається, що на місці його складення позивач по справі із змістом протоколу не погодився, вину у скоєнні правопорушення не визнав та пояснив, що він не бачив дорожній знак «Проїзд без зупинки заборонено».
З пояснень наведених позивачем у позовній заяві вбачається. що перед перехрестям був встановлений знак 2.1. «Дати дорогу», вимоги якого він виконав, зупинившись, після чого продовжив рух. Знак 2.2. він не бачив, а відповідач йому пояснив, що знак розміщено високо вгорі на спеціальних «розтяжках».
Не зважаючи на пояснення відповідач не забезпечив збирання інших засобів доказування вини позивача, як то свідчення свідків, складання схем, фотофіксація технічними засобами та інші.
Згідно ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відсутність достатніх доказів наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення виключає можливість провадження у адміністративній справі (ст. 247 п. 1 КУпАП).
Крім того, справу про адміністративне правопорушення було розглянуто відповідачем на місці фіксації правопорушення. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення розгляд справи було призначено на 03 год. 10 хв. Враховуючи це суд погоджується з доводами позивача про те, що він фактично був позбавлений підготуватися до свого захисту та скористатися правом на обрання захисника та його участь у розгляді справи. Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення було порушено права позивача передбачені ст. 59 Конституції України, ст. 268 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності покладено на суб’єкта владних повноважень.
Відповідач не надав суду доказів правомірності прийнятого ним рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Статтею 2 ч. 3 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд вважає, що відповідач по справі під час вирішення питання про притягнення позивача по справі до адміністративної відповідальності порушив вимоги ст. 7, 247, 251, 280 КУпАП, прийняв необґрунтоване та упереджене рішення.
З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення постановлено відповідачем за відсутності переконливих доказів його вини у скоєнні адміністративного правопорушення та з порушенням прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а тому її не можливо визнати правомірною та обґрунтованою. У зв’язку з цим позов в частині визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови підлягає задоволенню.
Однак позов в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягає так, як згідно ст. 17 ч. 2 п. 3 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративного стягнення, а отже адміністративні суди не наділені повноваженнями закривати провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Керуючись ст.ст. 159, 160 ч. 3, ст.ст. 161, 162, 163, 171-2 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати постанову інспектора ДПС відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території м. Первомайська та Первомайського району прапорщика міліції Остапенка Сергія Вікторовича від 28 вересня 2010 року серія ВЕ № 252576 у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч. 2 КУпАП.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий : О. Л. Карпенко