Справа 22-А № 411/2007 Головуючий у 1 інстанції Бендик О.Г.
Категорія 31 Доповідач у 2 інстанції Заріцька А.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Назарчука Р.А.,
суддів ЗаріцькоїА.О., Приходька К.П.,
при секретарі Шешко О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2002 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління МВС України у Київській області про стягнення грошової допомоги при звільненні у відставку,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2002 р. позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що він проходив службу у органах внутрішніх справ і наказом начальника ГУ МВС у Київській області № 109 о/с від 11 вересня 2000 року був звільнений у запас з посади помічника начальника відділу оперативного чергового Броварського MB ГУ МВС України у Київській області за ст. 64 п."б" (через хворобу).
При звільненні йому, відповідно до п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей" ( в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 січня 2000 року № 12) було нараховано і виплачено грошову допомогу з розрахунку не більше п'яти посадових окладів на загальну суму 700 грн. (140 грн. х 5).
Указом Президента України від 23 червня 2001 року № 463 до п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, були внесені зміни і надалі така допомога виплачується у відповідному відсотку місячного грошового забезпечення, а не посадового окладу, за кожний календарний рік служби.
Просив стягнути з відповідача 3 620 грн. 75 коп. несплаченої частини грошової допомоги.
Рішенням Броварського міського суду Київської області від 11 грудня 2002 року у позові було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просив рішення Броварського міського суду Київської області від 11 грудня 2002 року скасувати, як незаконне, таке, що суперечить Конституції України і обмежує його право на отримання повного розміру грошової допомоги. Просив ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 19 червня 2003 року апеляційна скарга ОСОБА_1. була задоволена, рішення Броварського міського суду від 11 грудня 2002 року скасоване і ухвалене нове рішення про задоволення позову. На користь ОСОБА_1. з ГУ МВС у Київській області було стягнуто 3 620 грн. 75 коп. грошової допомоги.
ГУ МВС у Київській області оскаржило вказане рішення в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 лютого 2006 року справа, відповідно до ч.ч. 7, 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, була направлена на касаційний розгляд до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 грудня 2006 року рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 19 червня 2003 року скасоване, справа направлена до апеляційного суду Київської області на новий апеляційний розгляд.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач апеляційну скаргу підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не встановила.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач вийшов у відставку 11 вересня 2000 року, коли діяла постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей" у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 січня 2000 року № 12.
За таких обставин відповідач мав керуватися абзацом 3 пункту 10 указаної постанови і його дії не можна було вважати неправомірними.
Судом першої інстанції встановлено, що сума вихідної допомоги позивачу була обчислена відповідно до розділу 5 Закону України „Про міліцію", ст. 9 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей" ( в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 січня 2000 року №12).
її обсяг визначався розмірі 50% місячного грошового забезпечення на кожний повний календарний рік служби. При цьому, загальний розмір грошової допомоги не повинен був перевищувати п'яти місячних посадових окладів.
Змінами, які були внесені Указом Президента України від 23 червня 2001 року № 463 „Про скасування деяких положень пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393", встановлювався інший порядок виплати і розмір вихідної допомоги, ніж той, який діяв на час звільнення позивача. Проте, згаданий Указ Президента України набрав чинності з 14 липня 2001 року - після звільнення позивача, і зворотної сили не має.
З огляду на це, колегія судців погоджується з висновком суду про відсутність підстав для додаткового стягнення грошової допомоги. Відмову у задоволенні таких вимог вважає законною та обґрунтованою.
Доводів, які б спростували висновок суду про правомірність дій відповідача, позивач в апеляційній скарзі не навів.
За таких обставин апеляційна скарга повинна бути відхилена, а постанова суду - залишена без змін.
Керуючись ст. ст. 198, 200 КАС України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2002 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом одного місяця може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України відповідно до ст. 160, ч.2 ст. 212 КАС України.