№ 2-12420/2010р

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    24 грудня  2010 року                                                                                        м.Красноармійськ  

           Красноармійський міськрайонний суд Донецької області в складі:

                  головуючого судді – Корнєєвої І.В.  

                 при секретарі  Кузьменко О.В.  

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду № 12  м.Красноармійську справу за позовом ОСОБА_1 до Української товарної біржи про визнання  дійсним договору купівлі – продажу та  визнання права власності на будинок з надвірними будівлями та спорудами,-      

    В С Т А Н О В И В:      

27 жовтня 2010 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Української товарної біржи  про визнання  дійсним договору купівлі – продажу та  визнання права власності на будинок з надвірними будівлями та спорудами, вказавши, що вона 19 лютого 2002 року вона у ОСОБА_2 купила будинок за 500грн., договір купівлі- продажу, якого було посвідчено Української товарної біржи. 07 березня 2002 року вона договір купівлі-продажу зареєструвала в Красноармійському бюро технічної інвентарізації, про що одержала  реєстраційне посвідчення. Звернувшись до нотаріальної контори  з питання відчудження будинку їй стало відомо, що договір купівлі-продажу будинку посвідчений Української товарної біржи  є не дійсним, так як договора купівлі-продажу повинні бути   посвідчені нотаріально.  

Просить суд визнати договір купівлі – продажу від 19 лютого 2002 року посвідчений Українською товарною біржою, будинку АДРЕСА_1 Донецької області  дійсним та визнати за нею право власності  на будинок з надвірними будівлями та спорудами.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала повністю, просила суд його задовольнити.

Представник відповідача в  судове засідання не з’явився про день та час слухання справи   повідомлений належним чином, в матеріалах справи є повідомлення про отримання судової повістки. (а.с.20, 24).

В судовому засіданні третя особа ОСОБА_2. заявлені позивачкою ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала  та просила суд їх задовольнити.  

         Відповідно до ст. 169 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу  заочно у відсутність відповідача, т.я. надані докази дозволяють  розглянути справу  у відсутність відповідача.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи дійшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити з таких  підстав.

Судом  встановлено,  що  19 лютого 2002 року ОСОБА_1  з однієї сторони та ОСОБА_2– з  іншої уклали  договір купівлі-продажу будинку, жилою площею 18,5 кв.м., з господарчими побудовами  за реєстрійним  № 159935 (а.с.10).

Вказаний будинок жилою площею 18,5 кв.м., та слідуючими спорудами та господарчими побудовами: літня кухня-сарай,  підвал, туалет, огорожа. Будинок знаходиться  у АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці Сергіївської селищної ради (а.с.11-16).  

Позивачка ОСОБА_1 зареєструвалася у вказаному будинку (а.с. разом зі своєю сім’єю (а.с.11, 13), мешкає в ньому на теперішній час.

     Із пояснень сторін вбачається, що позивач повністю сплатив вартість будинку при укладенні договору купівлі-продажу і третя особа  ОСОБА_2 не заперечує, щоб за позивачкою було визнане право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за вказаною адресою.

     Відповідно до ст.224 ЦК України (в редакції 1963р.) за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти  майно і сплатити за нього певну грошову суму.

      Статтею 227 ЦК України (в редакції 1963р.), що діяла на час виникнення правовідносин передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.

     Положення цієї статті відповідає вимогам статті 657 ЦК України (в редакції 2001р.), що діє на цей час.      

     Судом  встановлено,  що  сторонами було укладено письмовий правочин, який  не було посвідчено нотаріально, як того вимагає  закон. Умови цього правочину позивач  ОСОБА_1 виконала повністю, сплативши гроші за будинок в сумі 500 грн., але нотаріально договір  купівлі-продажу не було посвідчено.

     Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими  і  їх  слід  задовольнити,  визнати  договір  купівлі-продажу  будинку АДРЕСА_1 Донецької області, посвідчений Українською товарною біржею,  19 лютого 2002 року за реєстраційним № 159935, дійсним  та  визнати  за  нею право власності  на зазначений будинок .  

     Також суд вважає, що судові витрати: державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення, за проханням позивача, залишити на ньому.

     Керуючись ст.ст. 203 ч. 4, 392, 657 ЦК України, ст.227 ЦК України (в редакції 1963р.),  

ст.657 ЦК України (в редакції 2001р.),  ст. 10, 11, 212-218, 224-226  ЦПК України, суд –

                           В И Р І Ш И В:

     Позовні вимоги ОСОБА_1 до Української товарної біржи про визнання  дійсним договору купівлі – продажу та  визнання права власності на будинок з надвірними будівлями та спорудами задовольнити.

     Визнати дійсним договір купівлі-продажу  будинку АДРЕСА_1   посвідчений  19 лютого 2002 року Українською товарною біржою  за реєстраційним № 159935, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, дійсним.

     Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок АДРЕСА_1 жилою площею 18,5 кв.м., та слідуючими спорудами та господарчими побудовами: літня кухня-сарай,  підвал, туалет, огорожа, будинок знаходиться  у АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці Сергіївської селищної ради.  

     Судові витрати: державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення залишити за позивачем.

           Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

         Суддя: