Справа №22ц-618\2007 p.                                        Головуючий у 1-й інстанції:  Артюх К.В.

                                                                                    Доповідач:   Редька А. Г.

РІШЕННЯ

ІМЯМ УКРАЇНИ

16 квітня 2007 року                                       місто Чернігів

Апеляційний    суд    Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Лакізи Г.П., суддів - Шарапової О.Л., Редьки А.Г.,

при секретарі - Вареник О.М.,

за участі: представника позивача Біх Н.П., відповідача ОСОБА_1. та його

представника ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1. на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 8 лютого 2007 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" до ОСОБА_1 про відшкодування витрат за навчання,

Встановив: Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 8 лютого 2007 року задоволено позов ВАТ "Укртелеком" та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Укртелеком" 6802,25 грн, у т.ч. 6500 грн у відшкодування коштів, витрачених підприємством на навчання ОСОБА_1 у вищому навчальному закладі, та 302,25 грн суми інфляції, а також стягнуто 68,62 грн у відшкодування сплаченого позивачем судового збору і 30 грн у відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ.

Рішенням суду встановлено, що ОСОБА_1 з 12 жовтня 2001 року працював електромеханіком електрозв'язку Чернігівської дирекції ВАТ "Укртелеком", відповідно до договору від 1 вересня 2003 року № 45 з підприємством та договору від 1 вересня 2003 року № 03-ІМЗ-Зк\249 з підприємством та навчальним закладом ОСОБА_1 за заочною формою навчався у Київському державному університеті інформаційно-комунікаційних технологій за спеціальністю інформаційні мережі зв'язку за кошти підприємства та ЗО червня 2006 року отримав диплом бакалавра телекомунікації, а з 31 липня 2006 року звільнився з роботи за власним бажанням, ст.38 КЗпП України, чим

2

порушив умови договору з підприємство, за якими зобов'язаний був відпрацювати на підприємстві за отриманою спеціальністю 5 років після закінчення навчального закладу, тому повинен у повному обсязі відшкодувати підприємству витрати за навчання у вищому навчальному закладі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом норм матеріального та процесуального закону, вважає вимоги підприємства необґрунтованими і у суду не було правових підстав для стягнення з нього коштів на користь підприємства.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та його представника, заперечення представника позивача, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 належить до задоволення частково.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1. після закінчення навчального закладу не відпрацював повний строк, визначений договором від 1 вересня 2003 року, тому повинен відшкодувати підприємству витрати на його навчання. Суд обґрунтовано відхилив доводи ОСОБА_1. та його представника про поважність причин звільнення з роботи, які не були підтверджені у судовому засіданні, ті інші заперечення проти заявлених позовних вимог. Однак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відшкодування цих витрат належить бути у повному обсязі та з врахуванням інфляції.

Відповідно до ст.61 Закону "Про освіту", ст.64 Закону "Про вищу освіту" розмір плати за весь строк навчання встановлюється навчальним закладом з врахуванням офіційно визначеного рівня інфляції за попередній календарний рік.

За матеріалами справи встановлено, що відповідно до договору від 1 вересня 2003 року № 03-ІМЗ-3к\249 та додатку 1 до договору(ас-15,16) плата за весь строк навчання визначена навчальним закладом у розмірі 6500 грн і підприємство сплатило за навчання всього 6500 грн(ас-17,18,19), Отже, розмір інфляції враховано навчальним закладом при визначенні розміру плати за навчання і повторне нарахування інфляції 302,25 грн на суму 6500 грн плати за навчання суперечить закону.

Відповідно до Положення про порядок направлення працівників на навчання до вищих навчальних закладів за рахунок коштів ВАТ "Укртелеком", затвердженого наказом ВАТ "Укртелеком" від 20 лютого 2003 року № 50, та

3

договору від 1 вересня 2003 року № 45 про оплату освітніх послуг передбачено обов'язок працівника, що навчається за кошти підприємства у вищому навчальному закладі, відпрацювати на підприємстві не менше 5 років на посадах, що відповідають отриманому освітньо-кваліліфікаційному рівню, і обов'язок підприємства надати відповідну роботу передбачено ст.56 Закону "Про вищу освіту".

За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1. з 27 січня 2004 року призначено на посаду інженера електрозв'язку відповідно до наказу від 27 січня 2004 р. № 14-к (а.с. -10), що відповідає освітньо-кваліфікаційному рівню бакалавра, і до дня звільнення 31 липня 2006 року, наказ від 31 липня 2006 р. № 169-к (ас-9), він працював на зазначеній посаді. Отже, ОСОБА_1. відпрацював в інтересах підприємства 30 місяців на відповідній посаді за тим освітньо-кваліфікаційним рівнем, що передбачено договором від 1 вересня 2003 року і на нього може бути покладено обов'язок відшкодувати витрати тільки за не відпрацьований строк, який становить 30 місяців і розмір відшкодування становить відповідно 3250 грн, що належить до стягнення з ОСОБА_1. на користь підприємства.

Доводи апеляційної скарги про поважність причин звільнення з роботи не підтверджені у судовому засіданні і не можуть бути підставою для звільнення від відшкодування зазначених витрат. Безпідставними є і інші доводи апеляційної скарги. Звільнення від відшкодування витрат за навчання є правом, а не обов'язком, адміністрації підприємства, а обставин, що відповідно до норм трудового законодавства давали б підстави для звільнення від відшкодування зазначених витрат, по справі не встановлено.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 56, 64 Закону "Про вищу освіту", ст.ст. 307, 309 п.п.3,4, 314, 316, 319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд

Вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 8 лютого 2007 року змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Укртелеком" 3250 грн у відшкодування витрат на навчання, 51 грн у відшкодування судового збору та 30 грн у відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набуває чинності негайно та може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.