Справа №2а-1031/10/0811

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2010 р.                                   м. Кам’янка-Дніпровська

Кам’янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді – Комишньої Н.І.,

розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі про оскарження бездіяльності УПФУ і здійснення перерахунку та виплати недоплаченої щомісячної суми допомоги «Дітям війни»,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду 22.11.2010 року з позовною заявою, в якій зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни. Згідно із ст. 6 вказаного закону з 01.01.2006 року повинна виплачуватись соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Починаючи з 2006 року і по цей час така соціальна допомога не виплачувалась. Позивач вважає зазначені дії УПФУ в Кам’янсько-Дніпровському районі такими, що суперечать чинному законодавству. Просить суд визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кам'янсько-Дніпровському районі Запорізької області, щодо не здійснення перерахунку та невиплати йому в повному обсязі надбавки до пенсії згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за періоди з  01.09.2009 року до 01.10.2010 року. А також зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату надбавки до пенсії згідно до Закону «Про соціальний захист дітей війни» за періоди: з  01.09..2009 року до 01.10..2010 року  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.      

УПФУ в Кам’янсько-Дніпровському районі у поданих суду запереченнях позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 06 грудня 2010 року адміністративний  позов в частині вимог, які виходять за межі строку на звернення з даним позовом до суду, залишені без розгляду.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали та відповідачем надані заперечення, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до  наступного висновку.

Судом встановлено та матеріалами справами підтверджено, що відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має статус дитини війни, що підтверджується паспортом та відміткою у пенсійному посвідченні, що відповідно надає право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач перебуває на обліку в УПФУ в Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області, яким у період з 2006 року та по теперішній час позивачу не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії у розмірах встановлених ст. 6 Закону України «Про захист дітей війни». Позивач звертався з заявою до УПФУ в Кам’янсько-Дніпровському районі про нарахування як дитині війни, недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2009-2010 роки. Листом відповідач повідомив позивача про те, що підстав для нарахування і виплат вказаного підвищення пенсій за 2006-2007 роки у Пенсійного фонду відсутні, крім цього позивач з 01.01.2008 року отримує підвищення пенсії як дитина війни відповідно до вимог законодавства, таким чином, відмовив заявнику у проведенні відповідного нарахування до пенсії згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

До основних прав і свобод громадянина ст. 46 Конституції України зокрема відносить і право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист. Аналіз вищевикладеного, дає підстави для висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови у здійсненні виплати позивачу передбаченого чинним законодавством підвищення до пенсії.

Частиною третьою ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Отже, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

У відповідності до положень ст. 46 Конституції України прийнято Закон України «Про прожитковий мінімум» (№ 966-XIV від 15.07.1999р.). Цей Закон дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Частиною другою ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. Статтею ц цього ж Закону визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Тобто з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на ч. 3 ст. 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги  не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом. Крім того, Державний бюджет України при його формуванні ґрунтується на прожитковому мінімумі, з огляду на що, витратна частина Бюджету України не може не базуватися на прожитковому мінімумі як соціальній гарантії, встановленій Конституцією України – основним законом України, який має найвищу юридичну силу, норми якого є нормами прямої дії; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні ві