Справа № 2-3905-2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2010 року Замостянський районний суд м. Вінниці
в складі: головуючого судді Сичука М.М.,
при секретарі Поливаній Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного казначейства України та Замостянського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду,-
Встановив:
Позивач в жовтні 2010 року звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 липня 2006 року прокурором Замостянського району Дудчиком М.У. було направлено в Замостянський РВ супровідний лист, в якому відмічено про проведення розслідування відносно ОСОБА_1 у зв'язку з нанесенням ОСОБА_2 тілесних ушкоджень.
Слідчий Белінський В.А. проводив слідчі дії, викликав позивача на допити, проводив відтворення подій, очні ставки, фотографування.
07 грудня 2008 року позивачу було пред’явлено постанову про визнання його як обвинуваченого за ст. 122 ч. 1 КК України.
10 грудня 2008 року після подачі позивачем скарги в прокуратуру Вінницької області, в якій він зазначив на незаконність та абсурдність висунутих проти нього звинувачень, вони були скасовані постановою прокуратури Замостянського району м. Вінниці як незаконні.
Апеляційним судом по кримінальній справі №10-304/2010 від 10 серпня 2010 року встановлений факт незаконного притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого та вказано його право на відшкодування шкоди.
Супровідний лист, підписаний прокурором Дудчиком М.У., було видано ОСОБА_2, який подав його в Замостянський районний суд м. Вінниці, в якому слухалась цивільна справа про спір на квартиру. Суддя прийняла цей документ як доказ вини ОСОБА_1 і на цій підставі прийняла рішення № 2-113/07 від 26.03.2006 року про виселення ОСОБА_1 з квартири.
05 листопада 2008 року позивач був виселений із своєї квартири на вулицю, його речі арештовані, а згодом викрадені. Весь цей час, вже більше 2 років, він вимушений жити в нелюдських умовах в цеху працюючого підприємства з шкідливими умовами для життя, не маючи можливість заробляти собі на життя, оскільки він художник та самостійно має забезпечувати себе роботою. Квартира, крім місця для житла, являлася і місцем роботи. Ці вci факти призвели до порушення нормальних життєвих зв'язків, вимагають від позивача додаткових зусиль для організації життя.
Позивач вважає, що незаконними діями позивачу нанесена матеріальна шкода, яка відповідно до закону вираховується з моменту виселення його з квартири 05 листопада 2008 року і до повернення позивачу права користування квартирою, сумою мінімальної заробітної плати в місяць за весь час, коли він не мав можливості заробляти собі на життя, а також моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 100000 грн.
В зв’язку з вищевикладеним позивач був змушений звернутись до суду з даним позовом та просив суд стягнути на його користь матеріальну та моральну шкоду.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив суд його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник Державного казначейства України заперечив щодо задоволення позову та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі з тих підстав, що даний спір вже був предметом судового розгляду та позивачу біло відмовлено, позивачем взагалі не доведено ні факт заподіяння шкоди, ні відповідний розмір.
Представник Замостянського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області та прокурор заперечили проти задоволення позову та просили суд відмовити в його задоволенні з аналогічних підстав.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
12 липня 2006 року прокурором Замостянського району м. Вінниці було порушено кримінальну справу по факту нанесення тілесних ушкоджень середньої тяжкості ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України. Для проведення досудового слідства справа була направлена в Замостянський РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області.
7 грудня 2007 року слідчий СВ Замостянського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області Белінський В.А. виніс постанову про притягнення ОСОБА_1 в якості обвинуваченого за ст. 122 ч. 1 КК України.
10 грудня 2007 року постановою заступника прокурора Замостянського району м. Вінниці ОСОБА_5 вищезгадана постанова від 7 грудня 2007 року про притягнення ОСОБА_1 в якості обвинуваченого була скасована як передчасна та незаконна, скасовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд та справа направлена в СВ Замостянського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області для проведення досудового слідства.
Згідно довідки СВ Замостянського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області № 18649 від 18 жовтня 2010 року 29 липня 2010 року досудове слідство по кримінальній справі зупинено на підставі ст. 206 п. 3 КПК України.
Відповідно до ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Якщо кримінальну справу закрито на підставі закону про амністію або акта про помилування, право на відшкодування шкоди не виникає. Фізична особа, яка у процесі дізнання, попереднього (досудового) слідства або судового розгляду шляхом самообмови перешкоджала з'ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Як зазначено в ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину; відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті; закриття справи про адміністративне правопорушення. Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами до порушення кримінальної справи, виникає у випадках, передбачених пунктом 11 частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було прийнято рішення про порушення за результатами цих заходів кримінальної справи або таке рішення було скасовано.
В зв’язку з вищевикладеним суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову як необґрунтованому та безпідставному, оскільки в даному випадку немає жодної підстави, перелік яких чітко визначено законом, внаслідок яких у позивача виникло б право на відшкодування шкоди.
При цьому суд вважає, що ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 10 серпня 2010 року не було встановлено факт незаконного притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого та вказано його право на відшкодування шкоди, як на це вказує позивач, оскільки це не було предметом судового розгляду. Судом вирішувалося питання щодо правомірності постанови про порушення кримінальної справи від 12 липня 2006 року, а факт незаконного притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого було встановлено постановою заступника прокурора Замостянського району м. Вінниці від 10 грудня 2007 року.
При винесенні рішення судом також враховано той факт, що кримінальну справу не закрито, а лише зупинено провадження в справі в зв’язку з невстановленням особи, яка вчинила злочин, тобто факту незаконного засудження чи притягнення до кримінальної відповідальності позивача не відбулося.
При прийнятті рішення про відмову в задоволенні позову судом також відповідно до ст. 61 ЦПК України враховано рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 14 травня 2010 року, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до СВ Замостянського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області, УМВС України у Вінницькій області, Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області про стягнення моральної шкоди відмовлено.
Виниклі правовідносини врегульовано ст. 1176 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду».
На підставі викладеного вище та керуючись ст. 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду», ст.ст. 10, 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного казначейства України та Замостянського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду, відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня проголошення.
Суддя:/підпис/ Рішення не набуло чинності. Суддя: Секретар: