Справа № 2-а-2678/10 р.
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 листопада 2010 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Микитюк О.А., при секретарі Маричевій С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління ДАЇ ГУ МВС України в АР Крим, відділу ДАЇ по обслуговуванню АТ м. Феодосії про визнання дій інспектора неправомірними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження у справі,
Встановив:
Позивач звернувся до суду із позовом до ГУ ДАЇ ГУ МВС України в АР Крим, відділу ДАЇ по обслуговуванню АТ м. Феодосії про визнання дій інспектора Лафьорова В.П. неправомірними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення і закриття провадження у справі, мотивуючи свої вимоги тим, що 11 квітня 2010 року близько 9-50 год. він керував власним ам Міцубісі Ланцер реєстраційний НОМЕР_1, рухався по привокзальній площі, під,їхав до перону, оскільки необхідно було посадити на поїзд хвору мати, яка була нетранспортабельна, тобто діяв в стані крайньої необхідності, але був зупинений працівниками ДАЇ. Стосовно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КпАП України і застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. З вказаним протоколом та постановою не згоден, оскільки він діяв в стані крайньої необхідності, при складанні протоколу йому не було роз,яснино ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Крім того, його затримали на досить довгий час, оскільки не могли знайти понятих, у зв.язку з чим, час в протоколі також не відповідає дійсності. Також, при складанні протоколу не враховано, що він має перепустку для проїзду по вказаній території і має договір про надання юридичної допомоги ТОВ «Мегаполіс» терміном до 2011 року, а тому має право рухатися по цій території, яка є пішохідною зоною.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просив позов задовольнити.
Представник відповідача - відділу ДАЇ по обслуговуванню АТ м. Феодосії Лафьоров В.П. позовні вимоги не визнав і суду пояснив, що діяв у відповідності до вимог закону. Дійсно 11.04.2010 року притягнув позивача до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки той рухався на власному автомобілі в пішохідній зоні, не мав при собі ніяких документів, окрім посвідчення адвоката, що дозволяли б йому рухатися в пішохідній зоні, тому був притягнутий до адміністративної відповідальності. При складанні протоколу йому були роз,яснені усі його права, що підтверджується поясненнями понятих, а стану крайньої необхідності не було, оскільки в автомобілі позивач перебував сам.
Представник ГУ ДАЇ ГУ МВС України в АР Крим в судове засіданні не з,явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, причини відсутності не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення слухання справи не надав.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає за потрібне в задоволенні позову відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11 квітня 2010 року о 10-10 год. стосовно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч. 1 КУпАП, згідно якого останній керував ам Міцубісі Ланцер реєстраційний № НОМЕР_1 в м. Феодосії на пр. Айвазовського в районі готелю «Асторія» і рухався в зоні дії знаку 5.33 «Пішоходна зона». На підставі зазначеного протоколу ОСОБА_1 притягнутий до адмінінстравтиної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 340 грн. Згідно зазначеного протоколу ОСОБА_1 роз,яснені його права та обов.язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що підтверджується підписом ОСОБА_1 в зазначеному протоколі.
У відповідності до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У відповідності до вимог ст.122 КУпАП порушення вимог дорожніх знаків тягне за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У відповідності до вимог п. 8.4 Правил дорожнього руху знаки поділяються, в тому числі на інформаційно-вказівні знаки, які запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила.
У відповідності до вимог ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Суд не бере до уваги посилання позивача на ті обставини, що він діяв в стані крайньої необхідності, оскільки віз на поїзд хвору мати, яка була нетранспортабельна, а тому він змушений був проїхати в пішохідну зону, оскільки суду не надано доказів на підтвердження дій в стані крайньої необхідності. Також, суду не надано доказів на підтвердження тяжкого стану матері. З наданих медичних документів вбачається, що ОСОБА_3 1939 року народження хворіє на осумкований правосторонній плеврит та інші хвороби, але усі медичні документи видані станом на 2009 - лютий 2010 року і не містять доказів, що вона є нетранспортабельною і мала направлення на операцію в м. Донецьк, як вказував позивач у справі та свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд оцінює критично, оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи та спростовуються матеріалами справи.
Крім того, суд не бере до уваги посилання позивача на ту обставину, що він має перепустку на проїзд саме в цю зону, оскільки як вбачається з останньої, вона діє з травня 2010 року по жовтень 2010 року, а протокол складений 11.04.2010 року. Крім того, суд не бере до уваги посилання позивача на ту обставину, що він має договір з ТОВ «Мегаполіс» про надання юридичної допомоги, підприємство знаходиться в зоні дії знаку «Пішохідна зона», тому він має право рухатися в цій зоні, виконуючи свої трудові обов.язки, оскільки зазначений вище договір № 268 про надання правової юридичної допомоги, укладений 28 квітня 2008 року, визначає порядок та строки надання допомоги і не визначає порядок руху в пішохідній зоні, а є лише підставою для отримання перепустки для руху в пішохідній зоні. Доказів отримання перепустки станом на 11 квітня 2010 року суду не надано.
Крім того, суд не бере до уваги посилання позивача на ті обставини, що при складанні протоколу йому не були роз,яснені положення ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, оскільки вони спростовуються даними протоколу про адміністративне правопорушення від 11.04.2010 року, де міститься підпис позивача у справі, ОСОБА_1, поясненнями свідка ОСОБА_6, наданими співробітникам ДАЇ при складанні протоколу, а також в судовому засіданні.
Отже враховуючи вище наведене суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. 11, п.2 ч.1 ст.18, ст.ст.159,161,162,163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до головного управління ДАЇ ГУ МВС України в АР Крим, відділу ДАЇ по обслуговуванню АТ м. Феодосії про визнання дій інспектора неправомірними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження у справі відмовити.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає
Головуючий (підпис) О.А. Микитюк
Копія вірна: суддя- секретар -