справа №2-1481/10р.  

    Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

08 грудня 2010 року     м. Дніпропетровськ  

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:  

головуючого судді -                                   Скрипник К.О.,  

при секретарі -                                                   Берко Я.В.;  

за участю позивачки ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_3, третя особа – Управління з питань захисту прав споживачів Дніпропетровської міської ради, про захист прав споживачів, про зобов’язання усунення недоліків товару, стягнення неустойки та моральної шкоди,  

  В С Т А Н О В И В:  

  Позивачка 20 травня 2009 року звернулась до суду з позовом, в якому вказала, що в квітні 2008 року в магазині «Меблі» по вул. Шмідта, 2 в м. Дніпропетровську у приватного підприємця ОСОБА_3 вона замовила меблевий кухонний гарнітур «кухня Софія», повною вартістю 4050 грн., здійснивши в день замовлення передплату у розмірі 200 грн. Письмового договору вона не укладала, оскільки відповідач їй цього не запропонував, пояснивши, що чеку про передплату достатньо. Для виконання заміру кухні за її місцем проживання виїхав працівник відповідача ОСОБА_4. 09 червня 2008 року позивачку повідомили про готовність її меблів, 10 червня 2008 року вона здійснила повну оплату, про що отримала чек на суму в розмірі 4050 грн. Їй повідомили, що зборку меблів буде здійснювати не ОСОБА_4, який проводив заміри, а інший працівник відповідача. Вона з цим не погодилась і їй пообіцяли, що саме ОСОБА_4 буде збирати меблі. 14 червня 2009 року до неї приїхав ОСОБА_4 і почав збирати меблі, під час зборки виявилось, що меблі не відповідають замірам та некомплектні, окрім того він зіпсував два кухонні ящики після чого відмовився збирати меблі. 18 червня 2008 року вона звернулась до магазину, де менеджер ОСОБА_5, вислухавши її претензії, разом зі збиральником ОСОБА_6 виїхали до неї додому, де повідомили їй про необхідність отримання нових деталей, оскільки це могло зайняти тривалий час вона замовила додатково два ящики вартістю 639 грн.  

09 вересня 2008 року менеджер склав рекламацію та пообіцяв усунути недоліки до 16 вересня 2008 року. 16 вересня 2008 року ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 приїхали до неї додому і здійснили заходи щодо усунення недоліків, однак при усуненні недоліків вони були вимушені здійснити переробку меблів у зв’язку з чим одна із дверей (400 мм) не відповідала розміру пройму (380 мм). ОСОБА_5 умовив її підписати Акт прийому  товару та відсутності претензій пообіцявши привезти нові двері, однак нові двері також не відповідали по розміру (360 мм).  

Таким чином недоліки відповідачем не усунуті до цього часу, вона неодноразово зверталась як до відповідача так і до органів із захисту прав споживачів, однак результату не має і до цього часу. Відповідач посилається на той факт, що вона підписала Акт прийомки, а переробку меблів їй здійснювали сторонні особи, які не мають відношення до нього.  

Вважає що відповідач повинен сплатити їй неустойку в розмірі 46,89 грн. (один відсоток від вартості меблів 4689 грн.)  * 232 дні (з 01 жовтня 2008 року по даний час) = 10878,48 грн.  

Окрім того діями відповідача їй була спричинена моральна шкода, розмір якої вона зазначає в сумі 5000 грн.  

Просила зобов’язати відповідача усунути недоліки меблевого гарнітуру шляхом встановлення належних дверей, стягнути з нього на користь позивачки неустойку в розмірі 10878,48 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.  

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги і просила їх задовольнити. В обґрунтування позову посилалась на обставини викладені в позовній заяві.  

Представник відповідача в с судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що ПП ОСОБА_3 не здійснює  виготовлення меблі під індивідуальне замовлення, а тільки реалізовує її. Крім того, особи, які здійснювали заміри у позивачки, не є працівниками ПП ОСОБА_3, тому відповідач не несе відповідальності за дії невідомих осіб, які не знаходяться з ним в трудових стосунках. ПП ОСОБА_3 свої зобов’язання виконав, замовлені позивачкою меблі доставив.  

Третя особа – Управління з питань захисту прав споживачів Дніпропетровської міської ради, в судове засідання не з»явилась, належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, письмових заяв до суду не надходило.  

Суд, вислухав пояснення позивача, представника відповідача, свідка, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.  

Встановлено, що ОСОБА_1 в квітні 2008 року в магазині «Меблі» по вул. Шмідта, 2 в м.Дніпропетровську у приватного підприємця ОСОБА_3 замовила меблевий кухонний гарнітур «Софія», виробництва ПП Махно м. Умань, повною вартістю 4050 грн., здійснивши в день замовлення передплату у розмірі 200 грн. /а.с. /. Письмово договір між сторонами не укладався.  

10 червня 2008 року позивачка здійснила повну оплату, про що отримала чек на суму в розмірі 4050 грн. /а.с. 7/. Дані меблі були доставлені позивачці та прийняті нею, до якості та комплектності претензій вона не мала /а.с.7-8/. Як пояснила позивачка, до кухонної меблі у неї претензій немає.  

В судовому засіданні встановлено, що під час здійснення зборки кухонної меблі, виявилось, що розміри дверей не відповідають проведеним замірам, крім того, особа, яка здійснювала зборку, зіпсувало два кухонних ящика. Як пояснила позивачка, цю зборку здійснював гр.ОСОБА_4 та їй було дійсно відомо, що він не є працівником ПП ОСОБА_3  

Встановлено, що від послуг по збиранню кухонної меблі працівниками магазину, позивачка відмовилась, що не заперечувала позивачка в судовому засіданні та підтверджується листами ОСОБА_3 на звернення ОСОБА_1  

Позивачка неодноразово зверталася до відповідача та до Управління з питань захисту прав споживачів з проханням усунути недоліки.  

Внаслідок проведеної Управлінням з питань захисту прав споживачів перевірки (а.с.16-18, 19-21) встановлено, що згідно нормативної документації, технічної документації та технологічного регламенту ВАТ «Уманське УМБ» не виготовлює меблі за індивідуальними замовленнями. Фізична особа – підприємець ОСОБА_3 не є представником торгової марки «Світ меблів». В ході перевірки магазину ПП Головачова порушень не встановлено, про що складено відповідний акт.  

Встановлено, що зборку кухонної меблі та зменшення розміру дверей кухонної меблі було проведено за бажанням позивачки особами, які не є працівниками ПП ОСОБА_3, що підтверджується довідкою Ленінського районного центру зайнятості (а.с.48). Згідно пояснень позивачки особами, які здійснювали перелічені послуги,  є – ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6  

В силу ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.  

В силу ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).  

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов’язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.  

Так, в силу ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.  

Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.  

Суд роз’яснював позивачу про необхідність проведення судової експертизи для встановлення причин дефектів кухонної меблі, однак позивач не використала свого права.  

Суд викликав в судове засідання в якості свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_6, однак в судове засідання з»явився тільки  ОСОБА_5, який пояснив, що він є знайомим ОСОБА_3, однак особисто не робив заміри кухонної меблі, йому відомо, що ці роботи виконував ОСОБА_6  

Отже, суд прийшов до висновку, що недоліки кухонної меблі, після передачі її споживачу,  виникли внаслідок втручання сторонніх осіб, винних дій з боку відповідача судом не встановлено.  

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.  

У в зв’язку з тим, що вина відповідача не доведена, суд відмовляє також в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди.  

З огляду на вищевикладене, суд не знаходить законних підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідач виконав свої зобов’язання по доставці меблів позивачці, про що останньою було письмово підтверджено підписом в накладній. Доказів, що б підтверджували замовлення позивачкою у відповідача послуг по зборці даних меблів чи то факту зборки меблів саме працівниками відповідача позивачка суду не надала, не зважаючи на роз’яснення їй обов’язку щодо доказування позовних вимог.  

Враховуючі, що при подачі позову позивачка була звільнена від сплати судового збору та витрат на ІТЗ, то відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України вони відносяться за рахунок держави.  

На підставі викладеного і керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст. 526, 610, 611 ЦК України, ст.ст. 5, 6, 10, 27, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, -  

  В И Р І Ш И В:  

  В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_3, третя особа – Управління з питань захисту прав споживачів Дніпропетровської міської ради, про захист прав споживачів, про зобов’язання усунення недоліків товару, стягнення неустойки та моральної шкоди –   відмовити   .  

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.  

  Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.  

  Суддя                                                           К.О. Скрипник