УХВАЛА
ІМЕНЕМ УК РАЇНИ
5 квітня 2007 року
Колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого- ФащевськоїН.Є.
суддів - Гурзеля І.В., Кузьми P.M.
при секретарі - Стець І.В.
з участю - ОСОБА_1 представника ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 29 січня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової адміністрації в Тернопільській області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Встановила:
У грудні 2006 р. ОСОБА_3. звернувся до суду з позовом до Державної податкової адміністрації в Тернопільській області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 29 січня 2007 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить постанову суду скасувати і постановити нову, якою поновити його на роботі та стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.
ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, зіславшись на доводи, викладені в ній.
Представник Державної податкової адміністрації в Тернопільській області проти вимог апеляційної скарги заперечив та пояснив, що вважає звільнення ОСОБА_3 правильним, оскільки між ними існувала домовленість про його звільнення з 1 грудня 2006 року за угодою сторін. В день звільнення 1 грудня 2006 року ОСОБА_3 на роботу не з"явився, а тому його не ознайомлено з наказом про звільнення і не видано трудову книжку, однак в цей же день йому було направлено поштове повідомлення про його звільнення з пропозицією з"явитися за отриманням трудової книжки. Лист ОСОБА_3 про відкликання своєї заяви вони отримали в кінці робочого дня 1.12.2006 року коли вже виконали умови його звільнення.
Справа №22ас-165/07' р. Головуючий у 1 інстанції - Хома М.В.
Категорія-41 Доповідач - Гурзель І.В.
2
Розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3. до задоволення не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено, що 24 травня 2005 року ОСОБА_3. призначений на посаду начальника юридичного управління Державної податкової адміністрації в Тернопільській області.
30 листопада 2006 року ОСОБА_3. написав заяву про звільнення його із займаної посади за згодою сторін з 1 грудня 2006 p.. Дана заява погоджена з директором юридичного департаменту ДПА України.
Наказом №279-о від ЗО листопада 2006 року ОСОБА_3. звільнений з 1 грудня 2006 року з роботи за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.
30 листопада 2006 року позивач направив по почті на адресу відповідача заяву про відкликання попередньої заяви про звільнення за угодою сторін, у зв"язку з тим. що він перебуває на лікарняному.
Як вбачається з листка непрацездатності серії НОМЕР_1, ОСОБА_3. з 01.12.2006 р. по 08.12.2006 р. перебував на лікуванні в Тернопільській обласній комунальній клінічній лікарні.
Відмовляючи в позові суд виходив з того що , відкликання ОСОБА_3. в односторонньому порядку заяви про звільнення за згодою сторін не може бути підставою для його поновлення на роботі. При цьому врахував і те, що заяву про звільнення ОСОБА_3. відклав у зв"язку з перебуванням на лікарняному, а не з інших підстав.
З таким висновком суду першої інстанції слід погодитись оскільки він зроблений на підставі повно та всебічно досліджених доказів по справі у відповідності з законом.
Так відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України, однією із підстав припинення трудового договору є угода сторін.
З пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6.12.1992 р. №9 вбачається, що при домовленості між працівником та власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за згодою сторін договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника чи уповноваженого ним органу і працівника.
Таким чином відкликанння своєї заяви ОСОБА_3., після підготовки наказу на його звільнення з підстав п.1 ст.36 КзпП України, правового значення не має.
Не заслуговують на увагу пояснення ОСОБА_3, що до вчинення на нього тиску до написання заяви , оскільки його пояснення в цій частині спростовуються показами свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, викликаних на клопотання позивача , які пояснили що ОСОБА_3 сам прийшов в кабінет керівника і сказав що хоче звільнятись. Свідок
3
ОСОБА_6. пояснив що від нього і від ОСОБА_3 працівники ДПА вимагали пояснень з приводу ніби то отримання хабаря, однак свідком написання заяви ОСОБА_1 про звільнення він не був. У відповідності до роз"яснень в п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6.12.1992 р. №9 подача працівником заяви з метою уникнення відповідальності за винні дії не може розцінюватись як примус до цього.
Також судом першої інстанції вірно встановлено, що та обставина, що ОСОБА_3 в день звільнення перебував на лікарняному не може бути підставою для його поновлення на роботі оскільки заборона на звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності стосується лише випадків звільнення працівників за ініціативою адміністрації.
Таким чином, колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 198, 200,206 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду від 29 січня 2007 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.