справа №2-4775/10р.  

    ЗАОЧНЕ  Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

03 грудня 2010 року                                                                                     м. Дніпропетровськ  

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:  

головуючого судді -                                   Скрипник К.О.,  

при секретарі -                                                   Берко Я.В.;  

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -  

  В С Т А Н О В И В :  

  Позивач 05 травня 2010 року звернувся до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 17 січня 2010 року близько 17-00 год. на вул. Харківська у м.Дніпропетровську відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілю «Дєу Ланос», д/н НОМЕР_1 під керуванням відповідача та автомобілю «Мітсубісі Карізма», д/н НОМЕР_2 під керуванням позивача.   Постановою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 03 березня 2010 року відповідача було визнано винним у вказаній дорожньо-транспортній пригоді.   Матеріальна шкода завдана позивачу складається з вартості ремонту його автомобіля та вартості запасних частин і становить суму в розмірі 28570 грн. Крім того, в результаті ДТП йому були спричинені моральні страждання, розмір яких він оцінює в сумі 10000 грн. Просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 28570 грн., моральну шкоду у розмірі 10000 грн., вартість експертизи у розмірі 600 грн., правову допомогу у розмірі 500 грн., судовий збір у розмірі 288 грн. та 8,50 грн., витрати на ІТЗ у розмірі 120 грн.  

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог посилались на обставини, викладені у позові.  

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час, місце та дату судового засідання був повідомлений належним чином, письмових заяв від нього не поступало. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.  

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та його представника, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що   17 січня 2010 року близько 17-00 год. на вул. Харківська у м.Дніпропетровську відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілю «Дєу Ланос», д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобілю «Мітсубісі Карізма», д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 /а.с. 52/.    

В силу ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.  

Постановою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 03 березня 2010 року відповідача було визнано винним у вказаній дорожньо-транспортній пригоді /а.с. 53/.  

У зв’язку з чим, вина відповідача у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 17 січня 2010 року, доведена в силу вищевказаної норми.  

Встановлено, що позивач є власником пошкодженого транспортного засобу   автомобілю «Мітсубісі Карізма», д/н НОМЕР_2 (а.с.55).    

Матеріальна шкода заподіяна позивачу внаслідок зазначеної ДТП згідно експертного дослідження від 10 лютого 2010 року за №0215/10/10 становить суму в розмірі 21077,75 грн. /а.с. 8-21/, однак вартість ремонтних робіт та запасних частин становить суму в розмірі 28570 грн. /а.с. 44-45/, що підтверджується рахунком №65 від 02 квітня 2010 року та Актом виконаних робіт №65 від 24 квітня 2010 року.  

В силу ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.  

В силу ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.  

Враховуючи вищевикладене, та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.92р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», суд, при встановлені розміру матеріальної шкоди, бере до уваги надані позивачем докази на суму в розмірі 28570 грн.   і вважає за необхідне стягнути саме цю суму.  

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.  

Проаналізував доводи позивача, суд вважає повністю доказаними наявність у нього на протязі тривалого часу моральних страждань, оскільки внаслідок ДТП йому спричинена моральна шкода, яка складається з душевних страждань, які він переніс у зв’язку з участю в ДТП та тривалою неможливістю користуватись автомобілем. Однак, до суми 10000 гривень, суд відноситься критично і вважає, що моральна шкода у розмірі 1500 гривень є реальною з врахуванням вимог розумності і справедливості.  

В силу ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме: витрати по проведенню експертизи у розмірі 600 грн., судовий збір у розмірі 286 грн., витрати на ІТЗ у розмірі 120 грн., окрім того з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 8,50 грн. Що стосується вимог стосовно оплати юридичної допомоги, то позивачем не надано доказів, що б підтверджували зазначені витрати.  

На підставі викладеного і керуючись   Постановою Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.92, із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України №7 від 08.07.94 року, №11 від 30.09.94 року, №15 від 25.05.98 року, №9 від 24.10.2003 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»,   ст.ст. 1167, 1187, 1188 ЦК України,   ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд –  

  В И Р І Ш И В:  

  Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди –   задовольнити частково   .  

Стягнути з   ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 28570 грн. (двадцять вісім тисяч п’ятсот сімдесят гривень).  

Стягнути з ОСОБА_3 та користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1500 грн. (одна тисяча п’ятсот гривень).  

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: витрати по проведенню експертизи у розмірі 600 грн., судовий збір у розмірі 286 грн., витрати на ІТЗ у розмірі 120 грн., а всього в розмірі 1006 грн. (одна тисяча шість гривень).  

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 8,50 грн. (вісім гривень п’ятдесят копійок).  

В іншій частині позовних вимог –   відмовити   .  

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.  

  Суддя                                                                                К.О. Скрипник