УХВАЛА

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

11 квітня 2007 року

Колегія    суддів    судової    палати    в    кримінальних справах

Апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Коваленка Є.П. Суддів - Гавриш Г.П., Вавріва І.З. з участю прокурора - Маслюка О.П. захисника - ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в М.Тернополі кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4. та їх захисника ОСОБА_5. на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 25 січня 2007 року, яким

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Залісці, Шумського району, Тернопільської області, українець, гр-н. України, не одру­жений, не працюючий, житель М.Тернополя,АДРЕСА_1, раніше не суди­мий

засуджений за ч.3  ст.187 КК України до 7-ми років позбавлення волі з

конфіскацією всього належного йому майна.

Міра запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2. залишена попередня

- підписка про невиїзд з постійного місця проживання.

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець

Справа № 11- 100                                                Головуючий у 1-й інстанції- Німіло В.І..

Категорія ст. 187 ч.3 КК України                                                 Доповідач - Гавриш Г.П.

2

та житель м.Тернополя,АДРЕСА_1, українець, гр-н. України, не одруже­ний, не працюючий, раніше не судимий

засуджений за ч.3  ст. 187 КК України до  7-ми років позбавлення  волі з

конфіскацією всього належного йому майна.

Міра запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3. залишена попередня

- підписка про невиїзд з постійного місця проживання.

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець та житель м.Тернополя,АДРЕСА_2, українець, гр-н.України, не одру­жений, не працюючий, раніше не судимий засуджений за ч.3  ст.187 КК України до 7-ми. років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Міра запобіжного заходу засудженому ОСОБА_4. залишена попередня - підписка про невиїзд з постійного місця проживання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6. залишений без розгляду, з роз'ясненням його права звернення з даними позовними вимогами в порядку цивільного судочинства.

Згідно вироку суду ОСОБА_2, ОСОБА_3. та ОСОБА_4. визнані винними та засуджені за вчинення злочину при слідуючих обставинах.

Так, 7 серпня 2006 року, близько 14 год., ОСОБА_2, за попередньою домовленістю разом з ОСОБА_3. та ОСОБА_4, застосувавши фізичну силу, увірвалися в квартиру ОСОБА_6., за адресою: м.Тернопіль, АДРЕСА_3, з метою заволодіння його майном, де застосовуючи фізичне насильство, небезпечне для життя і здоров"я ОСОБА_6. та ОСОБА_7, який також в цей час знаходився в приміщенні квартири, умисно почали наносити їм удари руками та ногами по різних частинах тіла, після чого відкрито викрали та винесли з квартири, належний потерпілому ОСОБА_6. телевізор марки "PHILIPS" вартістю 975 грн.

В результаті розбійного нападу потерпілому ОСОБА_6. було спричинено травму голови, що супроводжувалася струсом головного мозку та опіки шкіри, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров "я, а також травму лівої кисті, яка відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості та синці правого плеча, спини, і садно лівого передпліччя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Цими ж злочинними діями потерпілому ОСОБА_7. було спричинено травму голови, що супроводжувалася струсом головного мозку, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров"я, садна грудей, синці правого підребер"я та ділянки лівого плечового суглобу, садна поперекової ділянки та синці і садна лівого стегна, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

В своїх апеляціях засуджені ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4. посилаючись на те, що суд 1-ї інстанції в повній мірі не врахував ряд наявних

3

пом"якшуючих їх відповідальність обставин, які послужили би підставою до  призначення основного покарання нижче від найнижчої межі передбаченої санкцією ч.3 ст.187 КК України, в зв"зку з чим призначив їм занадто суворе покарання. А тому апелянти просять вирок суду в частині призначення їм покарання за ч.3 ст.187 КК України змінити, призначити всім трьом покарання із застосуванням ст.69 КК України у вигляді 3-х років позбавлення волі, та звільнити на підставі ст.75 ЮС України від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком.

В своїй апеляції захисник ОСОБА_5. вважає, що дії засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3. та ОСОБА_4. судом невірно кваліфіковані за ч.3 ст. 187 КК України, оскільки на думку апелянта в їх діях відсутній склад даного злочину, а тому просить їх дії перекваліфікувати на ч.1 ст.122 КК України.

Заслухавши доповідача, виступ захисника засуджених ОСОБА_1., який в своїх усних додаткових доводах до апеляцій засуджених частково змінив їх апеляційні вимоги і просить перекваліфікувати їх дії на ч.2ст.189 КК України, призначивши їм міру покарання за даною статтею відповідно до поданих ними апеляцій, міркування прокурора, який вважає, що вирок суду слід залишити без змін, розглянувши матеріали кримінальної справи та дослідивши доводи поданих апеляцій колегія суддів прийшла до переконання, що апеляції засуджених та їх захисника до задоволення не підлягають.

Висновки суду, викладені у вироку, відповідають фактичним обставинам справи. Винність засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4. у вчиненні інкримінованого їм злочину стверджується доказами зібраними під час проведення досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні.

Так, визнаючи лише частково свою вину у вчиненому, всі троє засуджених разом з тим не заперечують того факту, що дійсно 7 серпня 2006 року приблизно у післяобідній час вони пішли до квартири ОСОБА_6. з метою забрати у нього мобільний телефон належний ОСОБА_2. Коли ОСОБА_6. на їхню вимогу відчинив двері своєї квартири та відмовився повертати телефон ОСОБА_2, вони, нанісши йому удари, ввірвалися в квартиру. В квартирі крім цього вони почали наносити удари також і ОСОБА_7. та насильно утримувати ОСОБА_8., які в цей час теж знаходилися в даній квартирі. Після побиття ОСОБА_6. і ОСОБА_7 вони забрали з квартири належний ОСОБА_6. телевізор, повідомивши при цьому, що повернуть його в обмін на телефон ОСОБА_2

В судовому засіданні всі троє засуджених ствердили, що будь-якої попередьньої домовленості на вчинення розбійного нападу між ними не було, а в квартиру ОСОБА_6. вони прийшли з метою забрати мобільний телефон належний ОСОБА_2.

Покази засуджених в частині їх нападу та проникнення в квартиру підтвердили в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7., а також свідок ОСОБА_8. Потерпілий ствердив, що як тільки ОСОБА_6. на вимогу засуджених відчинив їм двері своєї квартири, вони зразу ж накинулись на нього, увірвались в квартиру, та почали наносити побої спочатку йому, а потім ОСОБА_7,   вимагаючи   при   цьому   повернення   мобільного   телефону

4

належного ОСОБА_2., якого фактично вони у нього не брали. Після побиття потерпілих, підсудні винесли з квартири ОСОБА_6. належний йому телевізор. Свідок ОСОБА_8. крім цього уточнила, що забравши з квартири ОСОБА_6. телевізор, нападники сказали, що забирають його в якості компенсації за телефон, який ніби забрав ОСОБА_6. у ОСОБА_2 Проте вона ствердила, що у її присутності, під час спільного розлиття спиртних напоїв в квартирі ОСОБА_6. він ніякого телефона у ОСОБА_2 не забирав.

Факт спричинення засудженими тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_6. та ОСОБА_7. стверджується також висновками судово-медичної експертизи.

Так згідно висновку судово-медичної експертизи №2087 від 12.10.2006 року встановлено, що потерпілому ОСОБА_6. було спричинено травму голови у вигляді синців і саден обличчя, рани чола, крововилив у білкову оболонку лівого очного яблука, садна слизової оболонки верхньої губи, яка супроводжувалася неврологічною симптоматикою закритої черепно-мозкової травми, вираженість та клінічний перебіг якої відповідає струсу головного мозку, термічні опіки шкіри 1-11 ступеня лівої бокової верхньої шиї з поширенням на над та підключну ділянки, надпляччя, перелом основної фаланги 3-го пальця, синці правого плеча, спини та садно лівого передпліччя. Отримана ОСОБА_6. травма голови та опіки шкіри відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров"я; травма лівої кисті в клінічному перебізі супроводжується тривалим (більше 21 дня) розладом здоров"я та за цією ознакою кваліфікується як тілесне ушкодження середньої тяжкості; синці правого плеча, спини та садно лівого передпліччя - легкі тілесні ушкодження ( а.с. 105-107 ).

Згідно висновку судово-медичної експертизи №2088 від 12.10.2006 року встановлено, що потерпілому ОСОБА_7. було спричинено травму голови у вигляді саден волосистої частини, обличчя та крововиливу під кон"юктиву лівого очного яблука, яка супроводжувалась неврологічною симптоматикою закритої черепно-мозкової травми, вираженість та клінічний перебіг якої відповідає струсу головного мозку. Також були описані садна грудей, синці правого підребер"я та ділянки лівого плечового суглобу, садна поперекової ділянки,та синці і садна лівого стегна. Отримані ОСОБА_7. травма голови, що супроводжувалася струсом головного мозку, за звичайним перебігом травматичного процесу відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров"я, інші тілесні ушкодження кваліфікуються як легкі (а.с. 114-115 ).

Суд 1-ї інстанції критично оцінив покази ОСОБА_2, ОСОБА_3. та ОСОБА_4. в частині їх твердження, що наміру на розбійний напад у них не було, а в квартиру ОСОБА_6. вони прийшли лише для того, щоб з"ясувати причину, з якої він забрав у ОСОБА_2 його мобільний телефон, а також щодо відсутності будь якої домовленості між ними з приводу вчинення даного нападу. Суд визнав вищенаведені покази засуджених неправдивими і такими, що направлені на ухилення від відповідальності за скоєння особливо тяжкого злочину, посилаючись на аналіз поведінки всіх трьох засуджених до і після

5

вчинення ними розбійного нападу, локалізацію і характер нанесення ними потерпілим значної кількості тілесних ушкоджень та несподіваність нападу одночасно на обох потерпілих, зухвале, демонстративне викрадення майна потерпілого ОСОБА_6., що явно свідчить про наявність умислу засуджених саме на вчинення розбійного нападу на потерпілих, групою осіб, за попередньою змовою між собою, з метою заволодіння чужим майном.

Твердження захисника ОСОБА_5. в апеляції про відсутність в діях всіх трьох засуджених складу злочину, передбаченого ст.187 ч.3 КК України та необхідність перекваліфікації їх дій на ч.1 ст.122 КК України є безпідставними. Відповідно до вимог ст.187 КК України розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням або погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров"я потерпілого, незалежно від того, заволоділа винна особа майном чи ні. Отже з моменту нападу в діях винного є склад закінченого злочину, хоч злочин ще може продовжуватися. Крім цього, також дії осіб, які приєдналися до злочину, хоч би і після нападу, але до ще не закінченого злочину, кваліфікуються як дії співвиконавців розбою, тобто вчинення розбою групою осіб.

А тому, виходячи із вищевикладеного та вимог закону, суд 1-ї інстанції прийшов до вірного переконання про доведеність вини ОСОБА_2, ОСОБА_3. та ОСОБА_4. у вчиненні інкримінованого їм злочину, який кваліфікував за ч.3 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров"я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, що виключає твердження апелянта в апеляції про необхідність перекваліфікації дій засуджених на ч.1 ст.122 КК України. З цих же підстав необгрунтованими є твердження в усному виступі захисника всіх трьох засуджених ОСОБА_1., щодо наявності в їх діях складу злочину, передбаченого ч.2ст.189 КК України та необхідності перекваліфікації їх дій саме на цю статтю закону.

Призначаючи покарання всім трьом засудженим, суд у відповідності до вимог ст.ст.50,65 КК України врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, особи винних та ряд наявних обставин по справі, в тому числі і ті пом"якшуючі їх відповідальність обставини, на які посилаються засуджені у своїх апеляціях. Зокрема суд 1-ї інстанції врахував те, що засуджені ОСОБА_2, ОСОБА_3. та ОСОБА_4. вперше притягуються до кримінальної відповідальності та позитивно характеризуються за місцем проживання. Разом з тим врахував суд також і те, що жодним з трьох засуджених не відшкодована потерпілим шкода, спричинена їм злочином.

Вищенаведені обставини в їх сукупності, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, дали суду 1-ї інстанції підстави вважати, що виправлення та перевиховання всіх трьох засуджених неможливе без ізоляції їх від суспільства, в зв"язку з чим їм необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст. 187 КК України, проте в мінімальному її розмірі.

На думку колегії суддів, визначена судом міра покарання всім трьом

6

засудженим відповідає вчиненому ними та даним про їх особи і підстав до     призначення їм покарання більш м"якого, ніж передбачено законом не вбачає, а тому вирок суду в цій частині до зміни теж не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст, 356, 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляції засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4. та їх захисника ОСОБА_5. залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 25 січня 2007 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4- без змін.