РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

"26" квітня 2007 року

Колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого- Демковича Ю.Й. суддів- Гурзеля І.В., Стеф'юк О.Д. при секретарі - Стець І.В.

з участю сторін - ОСОБА_1, ОСОБА_2, адвокатів ОСОБА_3,

ОСОБА_4.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення.

Встановила:

У грудні 2006 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_5. про усунення перешкод в користуванні належною йому квартирою шляхом виселення відповідачки ОСОБА_1, посилаючись на те, що квартираАДРЕСА_1 в М.Тернополі є спільною сумісною власністю його і його батька ОСОБА_5., який без його згоди зареєстрував там свою дружину, відповідачка вселилась в його квартиру незаконно, фактично там не проживає, має своє житло в м.Красилів Хмельницької області.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 25 грудня 2006 року ухваленим заочно позов задоволено. Усунено перешкоди в користуванні квартирою в будинкуАДРЕСА_1в м.Тернополі, шляхом виселення з неї ОСОБА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 грудня 2006 року, посилаючись на те, що судом не було взято до уваги те, що під час її прописки в спірну квартиру всі повнолітні члени сім"ї давали згоду на її проживання в тому числі і ОСОБА_2, а тому рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу, зіславшись на доводи, викладені в ній.

Справа №22а-362                                                                 Головуючий у 1 інстанції-Підлісна І. М.

Категорія- 30                                                                                               Доповідач -Гурзель І.В.

2

ОСОБА_2 проти вимог апеляційної скарги заперечив та пояснив, що ОСОБА_1 була вселена в їх з батьком спільну квартиру без його згоди і фактично в квартирі не проживає, а тому виселена з квартири правомірно.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що квартира за адресою М.Тернопіль АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2- 1/3 частина та його батьку ОСОБА_5 - 2/3 частини.

ОСОБА_5. зареєстрував в спірну квартиру в 2004 році свою дружину ОСОБА_1 без згоди на це іншого співвласника квартири ОСОБА_2, а тому суд виселив ОСОБА_2 з квартири.

Разом з тим такий висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи і є необгрунтованим.

Так судом апеляційної інстанції встановлено слідуючі обставини.

ОСОБА_5. та ОСОБА_2 з березня 2000 року, являються співвласниками квартири АДРЕСА_1 в М.Тернополі. Розмір їх часток становить відповідно 2/3 та 1/3 частки.

В квітні 2004 року було проведено реєстрацію за місцем проживання по АДРЕСА_1 ОСОБА_1. В матеріалах справи є заява на ім"я директора 1111 "Дружба - сервіс - житло 1" та відповідний бланк реєстрації ОСОБА_1, які підписані позивачем ОСОБА_2 з яких вбачається, що ОСОБА_2 дав свою згоду на реєстрацію в квартирі ОСОБА_1.

У відповідності до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" від 12.04.1985 року - вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд повинен з"ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема чи була письмова згода на це всіх членів сім"ї наймача... однак відсутність письмової згоди членів сім"ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те що особи, які вселились не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Цих вимог судом першої інстанції виконано не було, не перевірено чи була письмова чи усна згода позивача на вселення ОСОБА_1.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

3

В порушення зазначених вимог закону суд першої інстанції, як встановлену обставину, необгрунтовано зазначив те, що ОСОБА_5. зареєстрував в спірну квартиру ОСОБА_1 без згоди на це позивача ОСОБА_2, як співвласника квартири. У відповідності до ст.57 ЦПК України доказами є будь які фактичні данні, на підставі яких суд встановлює наявність, або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків.

З протоколу судового засідання вбачається, що позивач ОСОБА_2 давав пояснення як сторона по справі, а не як свідок а тому його пояснення не можуть бути використанні як доказ. Інших доказів на підставі яких можна було б зробити висновок про те що він не давав згоди на вселення відповідачки, позивач суду не представив.

Доводи апеляційної скарги, що до неналежного повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи і направлення справи з цієї підстави на новий судовий розгляд необгрунтовані, оскільки такі повідомлення направлялись на адресу ОСОБА_1 однак були повернуті із за немождивості їх вручення через відсутність адресата, (а.с.18,19), а тому відповідачка була повідомлена судом про час та місце розгляду справи через оголошення в газеті "Свобода" від 20.12.2006 року № 101 (а.с.13,14).

За таких обставин рішення суду слід скасувати і постановити нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 відмовити за недоведеністью позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 109,156 ЖК України, ст.ст.303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова.ісолегія,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 грудня 2006 року скасувати.

Ухвалити нове рішення яким в позові ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою та виселення ОСОБА_1 відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.