УХВАЛА

Іменем    України

14 березня 2007 року колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Шестакової Н.В. Суддів: КателінаВ.П. Філатової Є.В. при секретарі Петренко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ВАТ „Армянське спеціалізоване управління №267 „Механомонтаж" про розірвання договору оренди і повернення обладнання і за зустрзчним позовом ВАТ „Армянське спеціалізоване управління №267 „Механомонтаж" до ОСОБА_1про визнання договору оренди обладнання недійсним за апеляційною скаргою ВАТ „Армянське спеціалізоване управління №267 „Механомонтаж" на рішення Армянського міського суду АРК від 28 серпня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Армянського міського суду АРК від 28 серпня 2006 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до ВАТ „Армянське спеціалізоване управління №267 „Механомонтаж" про розірвання договору оренди і повернення обладнання, у задоволенні зустрічного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ВАТ „Армянське спеціалізоване управління №267 „Механомонтаж" ставить питання про скасування рішення з ухваленням нового рішення про задоволення зустрічного позову і відмови у задоволенні позову ОСОБА_1., посилаючись на те, що суд першої інстанції необгрунтовано прийняв як доказ належності ОСОБА_1. спірного обладнання накладну №49 від 17.01.2001 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 18 від 17.01.2001 року, однак ці документи не можуть розглядатися як докази, оскільки за договором від 01.09.2000 року обладнання було передано ТОВ ПКФ „Умюд" в оренду ВАТ „АСУ №267 „Механомонтаж", договором від 14.05.2004 року між ВАТ „АСУ №267 „Механомонтаж" і ТОВ „Монтажспецстрой" вищезазначене обладнання було предметом зберігання як майно, яке належить ТОВ „Монтажспецстрой"; судом першої інстанції не притягнуті до участі у справі особи, які можуть бути зацікавлені в предметі спору; крім того, суд не прийняв до уваги те, що договір оренди обладнання між сторонами по справі від імені підприємства підписаний неповноважною особою.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідача, позивача ОСОБА_1., перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга   підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1. довів своє право власності на спірне обладнання на підставі накладної №49 та квитанції до прибуткового касового ордеру №18 від 17.01.2001 року; дія договорів оренди зазначеного обладнання   між   юридичними особами   закінчилася; вказані договори не

Справа №22-ц-655/2007р.                                              Головуючий в 1 інстанції   Таран Л.О.

Доповідач Шестакова Н.В.

2

мають правового значення при вирішенні цивільного спору; договір оренди між сторонами по справі дійсно був підписаний неповноважною особою, однак ВАТ „АСУ №267 „Механомонтаж" не заперечував проти договору, користувався обладнанням; орендоване майно мало індивідуальні ознаки.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції зроблені з порушенням норм процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції, за договором оренди від 01.09.2000 року зазначене обладнання було передано ТОВ ПКФ „Умюд" в оренду ВАТ „АСУ №267 „Механомонтаж" до 01.01.2003 року (а.с.160), потім за договором зберігання від 14.05.2004 року представник ТОВ „Монтажспецстрой" ОСОБА_1. передав це обладнання ВАТ „АСУ №267 „Механомонтаж" до 01.01.2005 року (а.с.117-119); за договором від 04.05.2005 року частину зазначеного обладнання ОСОБА_1. передав в оренду ВАТ „АСУ №267 „Механомонтаж" (а.с.115-116) до 01.01.2006 року. . Починаючи з січня 2006 року, між сторонами почалися суперечки стосовно повернення зазначеного обладнання. Зазначені обставини свідчать про те, що належність спірного обладнання ОСОБА_1. не визначена, тому висновки суду щодо повернення обладнання ОСОБА_1. як власнику цього майна не відповідають фактичним обставинам і викликають сумнів.

Приймаючи до уваги, що визначення належності зазначеного обладнання було необхідно вирішувати із залученням до справи усіх осіб, які можуть претендувати на зазначене майно з урахуванням договорів оренди і зберігання, а також те, що суд фактично вирішив питання про права і обов'язки цих осіб, визначаючи правове значення договорів оренди і зберігання між юридичними особами, рішення суду підлягає скасуванню на підставі п.,4 ч.1 ст.311 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись   ст.ст.303,307,п.4   ч.1   ст.311   Цивільного   процесуального   кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну    скаргу    ВАТ    „Армянське    спеціалізоване    управління    №267 „Механомонтаж" задовольнити частково.

Рішення Армянського міського суду АРК від 28 серпня 2006 року скасувати з направленням справи на новий розгляд до Армянського міського суду АРК.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.