УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року березня місяця 06 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді_______________________ Новікова Р.В.___________________________
Суддів__________________________________ Берещанської І.І., Сокола B.C._____________
При секретарі Урденко Г.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Центральної районної ради м. Сімферополя Автономної Республіки Крим до ОСОБА_1, ОСОБА_2та ОСОБА_3, 3-я особа КПЖЕО Центрального району м. Сімферополя про усунення перешкод по входу в місця загального користування та виселення з квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_1. на рішення Центрального суду Автономної Республіки Крим від 14 червня 2006 р. і додаткове рішення від 7 липня 2006 р.,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням суду позов задоволено частково.
Усунено перешкоди по входу в місця загального користування та квартиру № АДРЕСА_1з боку ОСОБА_1. та ОСОБА_3. У решті позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням виселено ОСОБА_1. та ОСОБА_3. з квартири № АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і прийняття нового рішення з відмовою у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з порушенням вимог матеріального права і процесуального закону.
Заслухавши доповідача, пояснення відповідача та представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга має бути відхилена.
Відповідно до рішення Сімферопольської міської ради № 34 від 29.10.2002 р.(л.с.л.с.4-5), Центральній районній раді м. Сімферополя делеговані повноваження по управлінню майном територіальної громади, що відноситься до комунальної власності.
Це відповідає і положенням Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні".
З матеріалів справи вбачається, що кв. АДРЕСА_2знаходиться у комунальній власності Центральної районної раді м. Сімферополя.
Відповідно до акту від 21.09.2004 р. (л.с.11), що складений ЖЕД № 5 Центрального району м. Сімферополя, відповідач самочинно зайняв кв. АДРЕСА_2і перешкоджає доступу до неї і загального коридору квартир № 8, 10, 13 на майданчику за вказаною адресою, що також підтверджується актами від 25.10.2004 p., 15.06.2005 p. та 10.01.2006 p. (л.с.л.с.15, 48-49)
Згідно зі ст. 58 Житлового Кодексу України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку громадського житлового фонду виконавчий комітет районної,
Справа № 22-ц 977/2007 Головуючий
по першій інстанції Іванов С.С. Доповідач Новіков Р.В.
2
міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Проте, ордер та інші правовстановчі документи на спірне жиле приміщення у відповідача відсутні.
Згідно з ч.1 ст. 321, ст. 391 Цивільного Кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуванні та розпорядження своїм майном.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 116 Житлового Кодексу України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги Центральної районної ради м. Сімферополя про усунення перешкод по входу в місця загального користування та квартиру № АДРЕСА_1з боку ОСОБА_1. та ОСОБА_3шляхом виселення відповідачів із самоправно зайнятого приміщення.
Всупереч вимогам ст. 60 Цивільного процесуального Кодексу України апелянтом не надано належних допустимих доказів, які мали б спростувати встановлені судовим рішенням обставини.
На підставі викладеного й керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 323, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати в цивільних справах, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1. відхилити і рішення Центрального суду Автономної Республіки Крим від 14 червня 2006 р. і додаткове рішення від 7 липня 2006 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції у двомісячний строк.