Справа 2-А-267/10

  П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И  

  30 листопада 2010 року                                                                смт. Новомиколаївка  

Суддя Новомиколаївського районного суду Запорізької області Риженко А.Г.,  розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Новомиколаївському районі Запорізької області про зобов’язання здійснити нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період з 1 червня по 1 грудня 2010 року,

ВСТАНОВИВ:  

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому зазначила, що останній в порушення вимог ст. 6 Закону України  „ Про соціальний захист дітей війни” в 2010 році не виплачував їй передбачену законом щомісячну соціальну допомогу, внаслідок чого утворилась заборгованість по виплаті їй вищезазначеної соціальної допомоги.  В позові позивачка просить суд зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату їй недоплаченої щомісячної  державної  соціальної допомоги  у розмірі 30%  від мінімальної пенсії за віком за період з 1 червня по 30 листопада 2010 року.  

Відповідач в наданих суду запереченнях проти позову позов не визнав. В них він зазначив, що діяв він в межах повноважень, наданих йому діючим законодавством. На думку відповідача, позивачка, починаючи з 1 січня 2008 року і до теперішнього часу отримувала і отримує в повному обсязі передбачену законодавством України щомісячну державну соціальну допомогу, а відтак порушень законодавства України в сфері пенсійного забезпечення та соціального захисту громадян в діях Управління Пенсійного Фонду України в Новомиколоаївському районі Запорізької області  не має.      

Ретельно вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.  

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років. Як вбачається з матеріалів справи позивачка є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Цей факт відповідачем не заперечується.        

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ( в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Як убачається із матеріалів справи позивачка з 1 червня по 1 грудня 2010 року доплату до пенсій передбачену ст. 6  Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком  не отримувала.        

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати непрацездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону є дітьми війни. На думку суду, щомісячна надбавка до пенсії є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те,  що не передбачено законодавством. Орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За преамбулою Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» цей закон розроблений відповідно до Конституції України та основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат  застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.  

Статтею 58 зазначеного  закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсій та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов’язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління накопичувальним фондом та інші функції, передбачені законом та статутом Пенсійного фонду.

Відповідно до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України» Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління.

Надання дітям війни соціальної підтримки  є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст.87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст..21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми підтримки дітям війни та відповідно до ч.4 ст.22 Бюджетного кодексу розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно правовими актами, виходячи з необхідності досягнень конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.

Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачкі, передбаченої ст..6 Закону України №2195-ІV від 18 листопада 2004 року покладені на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивачки.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає за необхідне позов задовольнити повністю.

  Керуючись ст.ст. 11, 71,159,1832 КАС України,    

П О С Т А Н О В И В:  

Позов задовольнити повністю.  

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Новомиколаївському районі Запорізької області в частині непризначення та невиплати ОСОБА_1 надбавки до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 1 червня по 1 грудня 2010 року.              

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Новомиколаївському районі Запорізької області призначити та виплатити ОСОБА_1  надбавку до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01 червня по 1 грудня 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат.            

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Новомиколаївський районний суд Запорізької області протягом десяти  днів з дня отримання її копії.

  СУДДЯ                                                                            А.Г. РИЖЕНКО