Справа № 22-2013/2010 рік Головуючий суддя 1 інстанції: Бондаренко Н.В.
Суддя-доповідач : Гордійчук С.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 грудня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді : Гордійчук С.О.
суддів : Хилевича С.В., Шеремет А.М.
при секретарі : Колесовій Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Здолбунівського районного суду від 04 листопада 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Здолбунівського районного суду від 04 листопада 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів відмовлено за безпідставністю.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави мито в розмірі 51 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 120 грн. витрат, пов’язаних з розглядом судової справи.
В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вказує на його незаконність, оскільки воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Суд не врахував, що відповідач працює на повну ставку, отримує допомогу в розмірі 703 грн. та отримує кошти з оренди спільно нажитого гаража в сумі 1200 грн. в рік, а позивач перебуває в скрутному матеріальному становищі, отримуваних коштів йому не вистачає на прожиття, він змушений шукати іншу роботу.
Крім того, відповідач погодилась на зменшення розміру аліментів.
Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно до положень ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось з них.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Здолбунівського районного суду від 14 жовтня 2009 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання їх неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частини заробітку щомісячно, починаючи з 29.12.2009 року. В травні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про зменшення розміру аліментів, оскільки не має можливості сплачувати аліменти в розмірі встановленому рішенням суду.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем не доведено того, що у нього або у відповідача змінилися матеріальний чи сімейний стан, погіршилося здоров’я когось з них.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 неспроможний виплачувати аліменти у встановленому судом розмірі не заслуговують на увагу, оскільки будь-яких доказів з цього приводу під час розгляду справи він суду не надав і судом їх не здобуто.
Посилання апеляційної скарги на те, що відповідач погодилась на зменшення розміру аліментів не заслуговує на увагу, оскільки відповідач позов не визнавала, що підтверджується звукозаписом судового засідання від 04.11.2010 року.
Враховуючи, що рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 307, 312-315, ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Здолбунівського районного суду від 04 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.
Головуючий :
Судді :