Справа № 22-ц-8701/10р.                         Головуюча  першої   інстанції  Тихонова Н.С.

Категорія  27                                      Суддя-доповідач  апеляційного  суду Довжук Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         23 грудня 2010 року   колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

         головуючого            -       Козаченка В.І.,

         суддів: Мурлигіної О.Я.,    Довжук Т.С.,

         при секретарі судового засідання  Недо К.А.,

         за участю позивача             ОСОБА_2,

         відповідача                                   ОСОБА_3,

         представника відповідача      ОСОБА_4,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення  Ленінського районного суду м. Миколаєва   від  25 жовтня  2010 року  за позовом

ОСОБА_2

до

ОСОБА_3

про стягнення  боргу за договором  позики,

ВСТАНОВИЛА:

         26 серпня 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом  до  ОСОБА_3  про стягнення  боргу за договором  позики в розмірі  6000 грн. та судових витрат.  

         Рішенням  Ленінського районного суду м. Миколаєва   від  25 жовтня  2010 року в задоволенні позову відмовлено.    

           В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. На думку апелянта,  рішення суду є незаконним та ухваленим з порушенням норм матеріального права.

         Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, відповідача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню  з наступних підстав.

         Суд першої інстанції в межах заявлених вимог, повно з’ясував обставини справи, дав належну правову оцінку доказам, які були представлені сторонами, і дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем факту укладення між ним та ОСОБА_3 договору позики. Тому суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

         Так,  судом встановлено, що в підтвердження наявності факту укладення між сторонами договору позики, позивачем надана розписка від 21 травня 2010 року зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_3 зобов’язався повернути ОСОБА_2 заборгованість в сумі 6000 грн. в строк до 20 липня 2010 року (а.с. 13).

         Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)  або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

         Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

         Проте, зміст розписки не містить факту передання ОСОБА_2  6000 грн. відповідачу та не підтверджує факту одержання ОСОБА_3 від позивача позики.

         Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 посилався на те, що зазначена в розписці від 21 травня 2010 року сума свідчить не про наявність договору позики, а про наявність існування боргу за оренду торгового кіоску, який належав ОСОБА_2

         З договору від 01 липня 2009 року, укладеного між приватним підприємцем ОСОБА_5 та приватним підприємцем ОСОБА_3, вбачається, що  останній отримав в оренду торговий кіоск по АДРЕСА_1 в м. Миколаєві, який належить ОСОБА_2, зі сплатою 1000 грн. орендної плати щомісячно (а.с. 16-18).

         Наявність існуючої заборгованості за договором оренди торгового кіоску підтверджується квитанціями. Так, з квитанції до прибуткового касового ордеру  вбачається, що ОСОБА_3 лише 25 лютого 2010 року сплатив орендну плату за жовтень, листопад 2009 року (а.с. 19). Також квитанціями до прибуткового касового ордеру підтверджується проведення ОСОБА_3 оплати орендної плати для передачі ОСОБА_2 (а.с. 20).

         Крім того, наявність заборгованості по орендній платі підтверджена ухвалою судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2010 року про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення  орендної плати.

         Також  правильний висновок суду, що на підставі  ст. 218 ЦК України заперечення одного із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

         Таким чином, рішення суду  відповідає вимогам  матеріального та процесуального права і є законним та обґрунтованим.

         Доводи апеляційної скарги, що,  рішення суду є незаконним та ухваленим з порушенням норм матеріального права, безпідставні та спростовуються  матеріалами справи.

         Керуючись ст.ст. 303, 308, 313, 315  ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

         Апеляційну скаргу ОСОБА_2   відхилити , а         рішення  Ленінського районного суду м. Миколаєва   від  25 жовтня  2010 року   залишити без змін.

         Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту  проголошення, але може бути оскаржена  до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів.

         Головуючий                                                              Судді