Справа № 22-ц-8617/10р. Головуючий по 1 інстанції Костюченко Г.С.
Категорія 46 Доповідач апеляційного суду Довжук Т.С.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
16 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,
при секретарі судового засідання Кулик О.В.,
за участю позивачки ОСОБА_2,
представника позивачки ОСОБА_3,
відповідача ОСОБА_4,
представника відповідача ОСОБА_5,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 жовтня 2010 року за позовом
ОСОБА_2
до
ОСОБА_4
про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
ВСТАНОВИЛА:
12 липня 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення неустойки у вигляді пені за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, які були присуджені рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва 25 квітня 2005 року.
Позивачка посилалась на те, що відповідач зобов’язаний виплачувати аліменти на її користь на утримання сина в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 11 січня 2005 року, але не менш встановленого законодавством України мінімуму на дитину відповідного віку. Однак матеріальної допомоги на утримання сина відповідач не сплачував та з 11 січня 2005 року по 13 серпня 2008 року утворилась заборгованість із виплати аліментів в розмірі 9 847 грн. 61 коп. Посилаючись на вказане, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь 131 470 грн. 80 коп. неустойки, а також судові витрати.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 жовтня 2010 року в задоволенні позову відмовлено через пропуск строку позовної давності
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову. На думку апелянта, рішення суду є незаконним, необґрунтованим та постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з пропуску позивачкою без поважних причин строку позовної давності.
Між тим, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд неповно з'ясував всі обставини справи та постановив рішення з порушенням норм матеріального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення та постановлення нового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 СК України до вимог, що випливають із аліментних відносин, позовна давність не застосовується (крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 72, ч. 2 ст. 129, ч. 3 ст. 138, ч. 3 ст. 139 цього кодексу), а відтак до правовідносин, які регулюються ст. 196 СК України, не поширюється дія ЦК України, зокрема ст. 258 ЦК.
Згідно ч. 1 ч. 3 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
На зазначені норми закону суд не звернув увагу.
З розрахунку заборгованості по аліментам, зробленому державним виконавцем Ленінського відділу держаної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції вбачається, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась з 11 січня 2005 року по 13 серпня 2008 року (досягнення дитиною повноліття). Між тим, довідкою ТОВ «ТЕД - майстер» в якому працював відповідач підтверджується, що в червні 2005 року зазначеним товариством було отримано виконавчий лист на стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_6 в розмірі ј частини всіх видів заробітку та зазначене стягнення проводилось з січня 2005 року по червень 2006 року (а.с. 14). Виконавчий лист було повернуто з ТОВ «ТЕД - майстер» до виконавчої служби 13 листопада 2006 року в зв’язку зі звільненням ОСОБА_4 (а.с. 45-46).
Таким чином, колегія суддів вважає, що заборгованість по сплаті аліментів виникла саме з липня 2006 року та з цього часу ОСОБА_4 було відомо про існування цієї заборгованості, а тому позовні вимоги позивачки є обґрунтованими.
Крім того, заборгованість по аліментам існує також ї на теперішній час, що підтверджується рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2010 року про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по аліментам. В задоволенні позову їй відмовлено з тієї підстави, що виконавче провадження про стягнення з відповідача аліментів не закрито та знаходиться на виконанні у ДВС. Вказане рішення суду не оскаржувалося та набрало законної сили.
Між тим, враховуючи, що відповідачем з січня 2005 року по червень 2006 року сплачувались аліменти, що він знаходиться у другому шлюбі, від якого має на утримання малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 18), а також непрацюючу вагітну дружину (а.с. 13, 36) та незадоволений стан здоров’я ОСОБА_4 (а.с. 19-21, 31-34, 44), колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір неустойки до 3000 грн.
Враховуючи викладене, рішення суду на підставі ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись статтями 303, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 жовтня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Миколаєва, на користь ОСОБА_2 неустойку за прострочення сплати аліментів у розмірі 3000 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді