Справа №22ц-8466/10 Суддя першої інстанції Тихонова Н.С.
Категорія 24 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.,
при секретарі судового засідання Недо К.А.,
за участю: представника позивача Литаш О.А. та відповідача ОСОБА_3,
розглянувши в відкритому судовому засіданні у місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 квітня 2010 р. у справі за позовом Міського комунального підприємства ,,Миколаївводоканал" (далі - МКП ,, Миколаївводоканал") до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,
В С Т А Н О В И Л А:
3 грудня 2009 р. МКП ,, Миколаївводоканал" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті за комунальні послуги.
У позові зазначено, що відповідачі проживають у квартирі АДРЕСА_1 у м. Миколаєві. Протягом 2006 - 2008 років їм надавались послуги з водопостачання та водовідведення, які вони оплачували невчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого за період з 1 червня 1997 р. по 1 грудня 2008 р. у них утворилась заборгованість по оплаті за вказані комунальні послуги. у розмірі
Посилаючись на те, що погашати заборгованість відповідачі відмовились, позивач просив суд стягнути з них на свою користь 3051 грн. 45 коп. такої заборгованості та судові витрати.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 квітня 2010 р. позов задоволено частково. В межах строку позовної давності з відповідачів в солідарному порядку стягнуто на користь позивача 1521 грн. 59 коп. указаної заборгованості, а також з кожного із них стягнуто по 10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та по 17 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3, посилаючись неправильне застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, які пред’явлені до нього.
Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що всі відповідачі проживають в указаній квартирі, отримують зазначені комунальні послуги, але без поважних причин не розраховуються за них.
Між тим, не з усіма висновками місцевого суду можна погодитись.
Так, статтею 13 Закону від 24 червня 2004 р. ,,Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 р. (з наступними змінами) (далі – Закон) послуги з водопостачання та водовідведення віднесені до житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 13 та п. 5 ч. 3 ст. 20 указаного Закону ), ст. 44 Водного кодексу України, ст. 22 Закону України ,,Про питну воду та питне водопостачання" та Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України виконавець житлово-комунальних послуг зобов'язаний надавати їх споживачу відповідно до укладеного договору. А той, у свою чергу, зобов’язаний укласти відповідний договір і своєчасно розраховуватись за отримані послуги.
З матеріалів справи вбачається, що двокімнатна квартира АДРЕСА_1, де в установленому порядку зареєстровані всі відповідачі, належить до державного житлового фонду і перебуває на балансі ЖКП ,,Південь", який уклав з ОСОБА_4 договір житлового найму. З цим же відповідачем позивач уклав договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення і протягом 1997–2008 років надавав мешканцям указаної квартири ці послуги, але не отримав плати за них.
Відповідно до статей 64, 67 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. В тому числі, по платі за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги), яка береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Оскільки відповідачі заявили про застосування позовної давності, то місцевий суд вірно застосував указані норми матеріального права та статті 256 -267 ЦК України і правильно визначив, що стягнення заборгованості по указаних комунальних послугах необхідно проводити лише в межах строку позовної давності, тобто за період з 1 грудня 2005 р. по 1 грудня 2008 р.
Разом з тим, покладаючи солідарну відповідальність на всіх відповідачів, суд першої інстанції не звернув належної уваги на долучені до справи судові рішення.
Так, із рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 листопада 2005 р. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про вселення та з ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 5 травня 2009 р., постановленої за позовом того ж ОСОБА_3 до ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про вселення та зустрічним позовом ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про визнання його таким, що втратив право користуватись указаною вище квартирою, вбачається, що з літа 2005 року і дотепер ОСОБА_3 в спірній квартирі не проживає з поважної причини, оскільки інші відповідачі не допускають цього. Тому суди ухвалювали рішення про його вселення до цього житла. Однак, і після примусового виконання указаних судових рішень він не проживає в цій квартирі, так як інші відповідачі перешкоджають цьому. А відтак цей відповідач не користувався тими комунальними послугами, які надавав позивач мешканцям указаної квартири.
Указані судові рішення набрали законної сили, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, мають преюдиціальне значення, оскільки встановлені ними обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.
Однак, ухвалюючи рішення, місцевий суд не звернув належної уваги на вказані обставини справи, хоча вони мають суттєве значення для правильного вирішення справи, оскільки виключають відповідальність відповідача ОСОБА_3 за несплату комунальних послуг, яких він не отримував.
Посилання представника позивача на те, що відповідач ОСОБА_3 в установленому порядку не подав заяву про звільнення його від сплати комунальних послуг, не спростовує зазначені вище судові рішення, а тому не може бути взяте до уваги.
В той же час не викликають заперечень висновки місцевого суду щодо відповідальності інших відповідачів, які в силу зазначених норм матеріального права зобов’язані сплатити позивачу визначену судом заборгованість.
Проте, оскільки нарахування та розрахунок заборгованості по зазначених комунальних послугах проводився з надання послуг на кількість осіб, які їх отримують, то позовні вимоги до відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 підлягають задоволенню лише в розмірі 1014 грн. 40 коп.
За таких обставин, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, оскаржене рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимого до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та відмову в задоволенні позовних вимог, заявлених до ОСОБА_3.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 квітня 2010 р. скасувати та ухвалити нове рішення.
Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Міського комунального підприємства ,,Миколаївводоканал" 1014 грн. 40 коп. заборгованості по комунальних послугах, та по 15 грн. з кожного - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також - по 25 грн. 50 коп. судового збору в доход держави з кожного.
В задоволенні позовних вимог Міського комунального підприємства ,,Миколаївводоканал" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по комунальних послугах відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: