Справа № 22ц – 8111/10р. Головуюча у 1-й інстанції Богатирчук Г.А.
Категорія 20 Доповідач апеляційного суду Довжук Т.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючої - Довжук Т.С.,
суддів: Самчишиної Н.В., Яворської Ж.М.,
при секретарі судового засідання Шпонарській О.Ю.,
за участю позивачки ОСОБА_2,
представника позивачки ОСОБА_3,
відповідача ОСОБА_4,
представників відповідачки ОСОБА_5 – ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 серпня 2010 року за позовом
ОСОБА_2
до
ОСОБА_4, ОСОБА_5
про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним,
В С Т А Н О В И Л А:
11 лютого 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 27 жовтня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4
Позивачка зазначала, що 17 квітня 2007 року ОСОБА_8 заповів належну йому Ѕ частину вказаної квартири їй. Після його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 року, вона дізналась, що син ОСОБА_8 – ОСОБА_9 належну йому Ѕ частину спірної квартири у встановленому законом порядку продав ОСОБА_5, а з ОСОБА_8 та нею був укладений договір у простий письмовій формі про продаж належної йому Ѕ частини спірної квартири. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі-продажу Ѕ частини спірної квартири, яка належала ОСОБА_8, відмовлено. Рішенням апеляційного суду Миколаївській області від 16 липня 2009 року вказане рішення Ленінського суду скасовано та договір купівлі-продажу Ѕ частині квартири, укладений 22 травня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 у простий письмовій формі, визнано дійсним та також визнано за ОСОБА_5 право власності на цю нерухомість. Але ухвалою Верховного Суду України від 23 грудня 2009 року рішення апеляційного суду в цій частині скасовано та залишено в силі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2009 року. Між тим, при знаходженні справи на розгляді в касаційному порядку, відповідачка ОСОБА_5 27 жовтня 2009 року уклала договір купівлі-продажу спірної квартири з ОСОБА_4, ввівши останню в оману, так як розпорядилася нерухомим майном, право на яке оспарювалося. В зв’язку з зазначеним, вона, як спадкоємиця за заповітом, не може оформити своє право власності на спадкове майно.
Посилаючись на вказане, позивачка просила позов задовольнити.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 серпня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на те, що суд не врахував всі обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, її представника, відповідачки, представників відповідачки ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно з’ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам, які були надані сторонами, і дійшов правильного висновку про те, що право вимагати визнання договору недійсним надано лише стороні договору, яка діяла під впливом обману, але сторони договору купівлі-продажу проти його дійсності не заперечують, а ОСОБА_2 не є стороною цього договору. Тому суд обґрунтовано відмовив позивачки в задоволенні позову.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не врахував обставин, які мають значення для справи, безпідставні.
Так, виходячи зі змісту ст. 230 ЦК України, в якій врегульовано правовідносини сторін договору, укладеного під впливом обману, право вимагати визнання його недійсним має сторона, яка діяла під впливом обману.
Тому, права особи, яка вважає себе власником, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди вчиненою під впливом обману.
Захист прав такою особи можливий шляхом пред’явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені ст. 388 ЦК України.
Посилання в апеляційній скарзі на ненадання судом правової оцінки діям Миколаївського МБТІ, щодо видачі ОСОБА_5 довідки-характеристики на спірну квартиру, також є безпідставними, так як з такими вимогами позивачка до суду не зверталась.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб у межах заявлених ними вимог. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального і процесуального права не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи.
За таких обставин, суд дав належну оцінку зібраним по справі доказам та правильно прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 безпідставні.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга, на підставі ст. 308 ЦПК України, не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізовано суду України протягом двадцяти днів.
Головуюча
Судді