Справа №  22ц-8102/10р.                           Головуюча  у  1  інстанції  Коломієць В.В.

Категорія  44                                              Доповідач апеляційного суду  Довжук Т.С.

  У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

           25 листопада 2010 року   колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

          головуючого           –        Козаченка В.І.,

суддів:  Мурлигіної О.Я.,    Довжук Т.С.,

          при секретарі судового засідання  Шпонарській О.Ю.,

за участю  позивачки                                 ОСОБА_2,

представника позивачки                         ОСОБА_3,

відповідача                                                   ОСОБА_4,

третьої особи                                          ОСОБА_5,

 розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2  

 на рішення  Ленінського районного суду м. Миколаєва  від  20 серпня 2010 року   за позовом  

ОСОБА_2  

до  

ОСОБА_4,  

треття особа:      ОСОБА_5,   

  про визнання особи  такою, що втратила  право користування жилим приміщенням  та зняття її з реєстрації,  

 ВСТАНОВИЛА:

          11 березня 2010 року  ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням  в квартирі АДРЕСА_1.

Позивачка вказувала, що вона є власником вказаної трикімнатної квартири та 03 лютого 2005 року уклала зі своєю донькою ОСОБА_6 договір найму житлового приміщення за умовами якого надала їй у користування строком на 10 місяців частину квартири за плату. На підставі цього договору в спірній квартирі, крім доньки,  зареєструвався також її чоловік ОСОБА_4 Дія договору автоматично продовжувалась, але з середини 2009 року відносини між її донькою та ОСОБА_4 погіршились та у неї також виникли неприязнені стосунки з відповідачем. 11 лютого 2010 року шлюб між дочкою, яка змінила прізвище на ОСОБА_5,  та ОСОБА_4 був розірваний, але в квартирі відповідач не проживає з січня 2010 року. Вважає, що ОСОБА_4 необхідно визнати таким, що втратив право користування жилим приміщенням в її квартири, так як договір найму житлового приміщення припинив свою дію 01 лютого 2010 року. Крім того, він виїхав на постійне місце проживання до своїх родичів.   Спірною квартирою він не користується, з’являється рідко, його речей у квартирі немає і він не виконує обов’язків по утриманню жилого приміщення та оплаті комунальних послуг, а тому втратив право користування жилим приміщенням в квартирі. На прохання знятися з реєстраційного обліку відповідач не реагує.

Посилаючись на вказане,  позивачка просила позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов не  визнав, посилаючись на існування конфліктних відносин з позивачкою та відсутність договору найму.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва  від  20 серпня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.  

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.  На думку апелянта, висновки суду не відповідають обставинам справи та при ухвалення рішення  судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.  

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, представника позивачки та третьої особи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно з’ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам, які були представлені сторонами, дійшов правильного висновку про те, що спірні правовідносини регулюються положенням ч. 2 ст. 405 ЦК України, але підстави для задоволення позову за вказаною нормою матеріального права відсутні, також як і відсутні підстави для застосування ст. 168 ЖК України.   Тому суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.          

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона – власник житла (наймодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. До договору найму житла, крім найму житла, що є об’єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Як  вбачається з матеріалів справи, позивачка є власником спірної квартири  (а.с. 6).        

01 лютого 2005 року між позивачкою та третьою особою ОСОБА_6 було укладено у простий письмовий формі договір найму житлового приміщення спірної квартири строком на 10 місяців (а.с. 7).

Відповідно до ст. 816 ЦК України у договорі найму житла мають бути вказані особи, які проживатимуть разом з наймачем. Ці особи набувають рівних з наймачем прав та обов’язків щодо користування житлом.

З зазначеного договору вбачається, що відповідачем цей договір не підписувався та він не був вказаний в ньому як особа, яка користується житлом разом з наймачем.

Крім того, позивачка не зверталась до суду з позовом про розірвання договору найму житла на підставі ст. 825 ЦК України, як це передбачено законом.

Таким чином, позивачка є власником спірної квартири  та за її згодою  відповідач був зареєстрований в спірній квартирі як член її сім'ї  (а.с. 9).

Шлюб між донькою позивачки  ОСОБА_5 та відповідачем 11 лютого 2010 року  був розірваний (а.с. 11).        

У позовній заяві позивачка фактично зазначає підставою позову вибуття відповідача на інше постійне місце проживання, що передбачено ст. 107 ЖК України.    

Між тим, враховуючи, що позивачка є власником житла, спірні правовідносини повинні регулюватися ст. 405 ЦК України, але саме по собі посилання позивачки на певну норму закону, яка суперечить обставинам, якими вона обґрунтовувала свої вимоги, є підставою для застосування  судом належної норми закону незалежно від згоди на це позивачки.  

Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України  член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не проживає в спірній квартирі з січня 2010 року, а ОСОБА_2 звернулась до суду з  зазначеним позовом 11 березня 2010 року. Тобто строк, встановлений законом для визнання особи такою, що  втратила право на користування житлом, не закінчився, а тому  відсутні підстави, передбачені ст. 405 ЦК України,  для задоволення позову.                  

Тому, посилання в апеляційній скарзі  на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та при ухваленні рішення  судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, є безпідставними та позбавлені правового обґрунтування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, а апеляційна скарга на підставі ст. 308 ЦПК України не підлягає задоволенню.

Керуючись статями 303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

  У Х В А Л И Л А:    

           Апеляційну скаргу   ОСОБА_2   відхилити,  а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва  від  20 серпня 2010 року  залишити без змін.  

         Ухвала  набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України протягом двадцяти днів.

  Головуючий  

    Судді