Справа №  22ц-7796/10р.                             Головуючий 1  інстанції  Спінчевська Н.А.

Категорія 27                                                  Доповідач  апеляційного суду Довжук Т.С.

  У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

          09 грудня 2010 року  колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

          головуючого            -       Козаченка В.І.,    

суддів:   Мурлигіної О.Я.,   Довжук Т.С.,

          при секретарі судового засідання  Недо К.А.,

за участю  відповідача               ОСОБА_2,                                                                              

розглянула у  відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2    

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від  19 травня 2010 року за позовом  

відкритого акціонерного товариства «Кредобанк»  

(далі – ВАТ «Кредобанк»)  

до  

ОСОБА_2  

про стягнення заборгованості,  

  ВСТАНОВИЛА:  

          30 листопада 2009 року ВАТ «Кредобанк» звернулось до  суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення  283 387 грн. 10 коп. за кредитним договором, яка складається з 210 788 грн. 96 коп. основного боргу, 35 078 грн. 38 коп. заборгованості по відсоткам,  29 432 грн. 98 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 8 086 грн. 78 коп. пені  за несвоєчасне погашення нарахованих відсотків.

Позивач зазначав, що  між ВАТ «Кредобанк»  та ОСОБА_2  14 червня 2007 року було укладено кредитний договір у сумі 225 600 грн.  на строк до 13 червня 2011 року та зі сплатою 17,8 % річних. Цільове призначення кредиту: оплата за договором купівлі-продажу транспортного засобу. Між тим, в порушення  умов договору ,ОСОБА_2 взято на себе зобов’язання не виконує.  

Посилаючись на викладене, позивач просив позов задовольнити.  

В подальшому позивач зменшив суму загальної заборгованості в зв’язку зі сплатою відповідачем 5000 грн. за кредитним договором та просив стягнути з ОСОБА_2 278 387 грн. 10 коп.  

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 травня 2010 року  позов задоволено. Постановлено  стягнути  з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 278 387 грн. 10 коп. та 1700 грн. судового збору і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та справу направити на новий розгляд.  На думку апелянта, рішення суду є незаконним та постановлено з порушенням норм процесуального права.        

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача,  дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно і всебічно дослідив обставини справи, надав їм належну оцінку, перевірив їх доказами, які були представлені сторонами, і на підставі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України прийшов до правильного висновку,  що відповідач ОСОБА_2 не виконав взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.  

Як вбачається з матеріалів справи, 14 червня  2007 року між  ВАТ «Кредобанк»  та  ОСОБА_2 був укладений кредитний договір на суму  225 600 грн. зі  сплатою  17,8 % річних  (а.с. 5-6).

Судом встановлено, що відповідач прострочив сплату кредиту й відсотків по кредиту, що, відповідно до п. 5.1 договору кредиту, надає право позивачу застосувати штрафні санкції у вигляді  пені.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.  

ОСОБА_2 не заперечував в судовому засіданні суду першої інстанції, що кредитний договір та інші документи за цим договором підписані саме ним  та що ВАТ «Кредобанк»  виконав свої зобов’язання за цим договором.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції порушено його право на судовий захист, так як справа була розглянута  у його відсутність, є безпідставними.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 неодноразово викликався до суду (а.с. 25-30) та ним 23 лютого 2010 року були надані суду пояснення по суті позовних вимог (а.с. 22).

Відповідно до п. 1 і п. 2 ч. 1 ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених ст. 157 ЦПК, у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки та першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними.

Також, безпідставні посилання в апеляційній скарзі на необхідність направлення справи на новий розгляд, так як Законом №  2453-VІ від 07 липня 2010 року апеляційний суд позбавлений можливості  направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване  рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому  підстав для його скасування не вбачається.      

Керуючись  ст. ст.  307, 308, 313, 314, 315 ЦПК  України,  колегія суддів

  У Х В А Л И Л А :  

          Апеляційну скаргу   ОСОБА_2    відхилити  , а рішення  Ленінського районного суду м. Миколаєва від  19 травня 2010 року   залишити без змін.  

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів.  

            Головуючий                                                                        Судді