Справа №22-ц-7396/10р.                        Головуюча     по    першій    інстанції  Яворська Ж.М.  

Категорія  27                                   Суддя-доповідач апеляційного  суду   Довжук Т.С.

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

                     16 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

  головуючого       -        Козаченка В.І.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,  

  при секретарі судового засідання   Кулик О.В.,    

без участі сторін,                      

розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

  за апеляційною     скаргою     ОСОБА_3  

 на  рішення Центрального  районного суду  м. Миколаєва  від  17 червня 2010 року   за позовом  

Кредитної спілки «Флагман» (далі – КС «Флагман»)  

до  

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7  

  про стягнення заборгованості  

  за позовом  

  ОСОБА_3, ОСОБА_7  

до  

КС «Флагман»  

  про визнання недійсними договорів поруки,  

  В С Т А Н О В И Л А :  

   18 грудня 2008 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_4 (відповідач 1), ОСОБА_5 (відповідач 2), ОСОБА_6  (відповідач 3),  ОСОБА_3 (відповідач 4), ОСОБА_7 (відповідач 5) в якому зазначав, що  між  КС «Флагман» та відповідачкою ОСОБА_4  17 липня  2008 року було укладено договір про надання кредиту на розвиток бізнесу в сумі 30 000 грн. строком на 24 місяця зі сплатою 48% річних.  Також 17 липня 2008 року між банком і відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 були укладені договори поруки за умовами яких вони, у разі невиконання  обов'язків  боржником, відповідають перед кредитором солідарно з боржником. ОСОБА_4, як боржник,  умови кредитного договору не виконує, і станом на  01 грудня 2008 року заборгованість за кредитним договором  становить:

  - заборгованість за відсотками      8190 грн. 33 коп.;

- заборгованість за  кредитом     30 000 грн. 00 коп., а всього 38 190 грн. 33 коп.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з  відповідачів в солідарному порядку:  

- заборгованість за відсотками   27 252 грн. 03 коп.;

- заборгованість за  кредитом     30 000 грн. 00 коп., а всього 57 252 грн. 03 коп.

Посилаючись на вказане, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів зазначену заборгованість за кредитним договором.  

30 березня 2009 року ОСОБА_7 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до КС «Флагман» про визнання недійсними договорів поруки з підстави їх укладення  внаслідок омани з боку ОСОБА_4

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва  від 17 червня 2010 року первісний  позов задоволено частково. Постановлено стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача  44 237 грн. 49 коп. заборгованості  по кредиту та відсоткам за користування ним, а також в рівних частках по 82 грн. 38 коп. з кожного судових витрат на користь позивача. Також стягнути з кожного відповідача у рівних частках по 12 грн. 09 коп. на користь держави судового збору.  У задоволенні позову ОСОБА_7 та ОСОБА_3 до КС «Флагман» про визнання договорів поруки недійсними відмовлено.  

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить  рішення суду скасувати та справу направити на новий розгляд. На думку апелянта, суд неповно з'ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, а тому рішення суду є незаконним.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам, які були представлені сторонами, і дійшов правильного висновку про те, що відповідач 1 порушив умови договору кредиту та  не виконав зобов'язання, взяті на себе за цим договором, а тому правомірні вимоги позивача щодо стягнення зазначеної заборгованості з відповідача 1 у солідарному порядку з  відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_6,  ОСОБА_3, ОСОБА_7 , які згідно договорів поруки  зобов'язались відповідати перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором в тому же розмірі, що і відповідач 1. Також правильний висновок суду і щодо безпідставності позовних вимог ОСОБА_7 та ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів поруки на підставі ст. 230 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 на вимогу ОСОБА_4 надали необхідні документи для укладення нею кредитного договору та особисто підписували договори поруки. Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що спочатку був підписаний кредитний договір, а потім договори поруки. Він особисто повідомив поручителів про розмір кредиту, з яким вони погодились (а.с. 221-222).

Тобто, наявність обставин, які б перешкоджали вчиненню правочину, суду не доведені.

 Згідно  ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Зокрема, відповідно до пунктів  1.4; 2.1, 3.1; 2.4; 4.1.3; 4.1.4,  4.1.5, 7.3  кредитного договору клієнт щомісячно надає Банку грошові кошти для погашення заборгованості за цим договором, включаючи проценти за користування кредитом та  договір діє до повного виконання зобов'язань сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 17 вересня 2009 року заборгованість за кредитним договором  становить  57 252 грн. 03 коп.  

Відповідно до ст. 3 Закону «Про кредитні спілки» кредитна спілка може укладати від свого імені договори та інші угоди, які не суперечать цьому закону.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовий кредит – кошти, які надаються в позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Частиною 4 ст. 8 Закону «Про кредитні спілки» передбачено, що ліцензуванню в кредитній спілці підлягає діяльність стосовно залучення внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки,  а також інші види діяльності відповідно до закону.

Матеріалами справи підтверджується, що КС «Флагман» має ліцензію на надання фінансових послуг, строк дії якої з 12 квітня 2007 року по 12 квітня 2010 року, та кредит ОСОБА_4 був виданий за рахунок коштів членів кредитної спілки «Флагман» отриманих у вигляді внесків (вкладів) на депозитні рахунки (а.с. 28).  

Таким чином,  КС «Флагман»  правомірно нарахував відповідачу 1  відсотки за несвоєчасне повернення кредиту. Правомірні вимоги позивача і щодо відповідальності відповідачів 2, 3, 4, 5 в зв'язку з невиконанням   відповідачем 1 взятих на себе зобов'язань за  договором  кредиту.

Разом з тим,  вирішуючи питання про стягнення з відповідачів у солідарному порядку загальної заборгованості за вказаним договором, суд залишив поза увагою ту обставину, що  ОСОБА_5, ОСОБА_6,  ОСОБА_3, ОСОБА_7 виступали поручителями за різними договорами поруки.  

Так,  правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, урегульовані ст. 554 ЦК України. Зі змісту цієї норми вбачається можливим встановлення поруки, щодо виконання одного й того самого зобов'язання одночасно з боку декількох осіб. Однак, така порука виникає на підставі її спільного надання, у формі укладення одного договору (ч. 3 ст. 554 ЦК). У такому разі поручителі відповідають перед кредитором солідарно.

З договорів поруки від  17 липня 2008 року вбачається, що  вони були укладанні окремо кожним поручителем (а.с. 12-15), тобто в цьому випадку ч. 3 ст. 554 ЦК України застосована бути не може. Поручителі не несуть у такому разі солідарну відповідальність, оскільки не можна говорити про їхню спільну поруку.  

За таких обставин кредитор має право пред'являти вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору.

Таким чином, ОСОБА_5, ОСОБА_6,  ОСОБА_3, ОСОБА_7    повинні нести відповідальність солідарно з  ОСОБА_4, але  окремо от іншого поручителя.            

На підставі викладеного, рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині.

В іншій частині зазначене рішення є законним й обґрунтованим та підстави для його скасування відсутні.  

Керуючись ст.ст. 301, 309, 313, 316  ЦПК України, судова колегія

    В И Р І Ш И Л А:  

  Апеляційну скаргу   ОСОБА_3      задовольнити частково.   

Рішення Центрального  районного суду  м. Миколаєва  від  17 червня 2010 року   в частині стягнення заборгованості за кредитним договором  скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.  

Стягнути в солідарному порядку з   ОСОБА_4 та  ОСОБА_5,   в солідарному порядку   з   ОСОБА_4 та ОСОБА_6,  в солідарному порядку   з   ОСОБА_4 та ОСОБА_3,  в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_7   заборгованість за кредитним договором  № 22/Б від  17 липня  2008 року  в розмірі   44 237 грн. 49 коп.

В іншій частині зазначене рішення суду   залишити без змін.  

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку  протягом двадцяти днів.  

    Головуючий  

    Судді