Справа №22ц-3135-2010 р. оскаржуване рішення ухвалено
Категорія: 41 під головуванням Сєчко В.Л.
Доповідач Гуцол П.П.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 серпня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: судді Гуцола П.П.
Суддів: Луценка В.В., Денишенко Т.О.
При секретарі: Зозулі Н.Р.
за участю: прокурора Станіславчука Н.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 19 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про обовязок повнолітніх дітей утримувати батьків, -
В с т а н о в и л а :
У лютому 2010 року до суду з позовом звернувся позивач до відповідачів про обовязок сина ОСОБА_3 і дочки ОСОБА_4 утримувати його, а також вселити в будинок АДРЕСА_1, та не чинити йому перешкод в користуванні зазначеним будинком. Посилаючись на те, що в 1996 році його син ОСОБА_3, з яким він проживав однією сімєю, вимусив його подарувати йому будинок, думаючи, що це є договір довічного утримання, сподіваючись, що буде мати право проживати в даному будинку. В даний час він проживає де прийдеться, на вокзалах, в знайомих, немає постійного місця проживання, тому просив задовольнити його позовні вимоги.
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 19 квітня 2010 року в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про вселення в будинок АДРЕСА_1 та не чинити перешкоди в користуванні даним будинком відмовлено, т.я. ОСОБА_2 подарував свій будинок своєму сину ОСОБА_3 після чого проживав з співмешканкою в м. Переяслав-Хмільницькому і права на житло немає у вказаному будинку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Козятинського міськрайонного суду від 19 квітня 2010 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, оскільки йому ніде жити, а син ОСОБА_3 вигнав його з будинку, який він будував, донька ОСОБА_4 також нічим йому не допомагає, хоча знає, що він не має житла, а в 20 градусний мороз взимку їздив на Київський вокзал м. Києва, де ночує, т.я. вокзал опалюється.
Відповідачі виявили неповагу до нього, не надають будь-якої допомоги йому, погіршили стан його існування, тому просить задовольнити його позовні вимоги як ветерану Великої Вітчизняної війни.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, розглянувши справу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ст. 172 СК України зазначено, що дитина, повнолітні дочка, син зобовязані піклуватися про батьків, проявляти до них турботу та надавати їм допомогу.
Як встановлено судом, що ОСОБА_2 у вересні 1996 році подарував свій будинок АДРЕСА_1 своєму сину ОСОБА_3 Однак як встановлено з показань позивача, що при укладені вказаного договору він думав, що він укладає договір довічного утримання, сам текст договору він не читав, коли ж син ОСОБА_3 став власником будинку, то батька ОСОБА_2 позбавив права на житло в даному будинку.
В звязку з цим ОСОБА_2 проживав у своїх знайомих, родичів, в гаражі в АДРЕСА_2, про що складено акт обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_2 виконкомом Козятинської сільської ради (а.с. 16). До виселення з зазначеного будинку ОСОБА_2, т.я. існував договір дарування, ОСОБА_2 був членом сімї сина ОСОБА_3, тому згідно до ст. 163 ЖК України у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сімї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків установлених частиною першою, п.п. 1 і 5 частини третьої і частини четвертої статті 71 ЖК України.
Як видно з посвідчення (а.с. 12), що ОСОБА_2 є інвалідом першої групи Великої Вітчизняної війни і тривалий час не проживав у будинку, АДРЕСА_1 з-за того, що між ним та його сином ОСОБА_3 виникали сварки. За наведених обставин за ОСОБА_2 зберігається жиле приміщення понад шість місяців.
Крім того, із ст. 172 СК України повнолітні дочка, син зобовязані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
З огляду на це позов ОСОБА_2 про його вселення в буд. АДРЕСА_1 є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 309, 313, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
В и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 19 квітня 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити.
Вселити ОСОБА_2 в будинок АДРЕСА_1 Вінницької області, зобовязавши ОСОБА_3 не чинити перешкоди в користуванні ОСОБА_2 будинком №АДРЕСА_1.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.
Головуючий:
Судді:
З оригіналом вірно: