Справа № 22ц –5355/10 Головуючий у 1 інстанції – Савчук М.А.
Категорія: 45 Доповідач - Свистун О.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 грудня 2010 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Шевчук Л.Я.
суддів Свистун О.В., Подолюка В.А.
при секретарі Матюхіній О.Г.
з участю: позивача ОСОБА_1, представника ОСОБА_2,
відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
представника ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача – Ратнівська селищна рада про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зняття їх з реєстрації,
за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ратнівського районного суду від 20 жовтня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 вказує на незаконність рішення суду із-за неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, задовольнивши позовні вимоги повністю.
Рішенням Ратнівського районного суду від 20 жовтня 2010 року в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача – Ратнівська селищна рада про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зняття їх з реєстрації - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги того, що відповідачі не проживають у спірній квартирі з 2008 року, оскільки більше шести місяців не проживають у квартирі, забрали всі свої речі та вибули проживати в с. Здомишель Ратнівського району де проживають по даний час.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали з підстав зазначених у ній.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, представник ОСОБА_6 апеляційну скаргу не визнали, просять її відхилити, а рішення суду залишити без змін, оскільки ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що діти позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5 на даний час продовжують навчатися в Луцькому педагогічному коледжі, а тому не втратили право користуватися жилим приміщенням з якого вибули по поважних причинах. ОСОБА_3 була вселена в квартиру як член сім’ї власника, проживала і не втрачає інтересу до спірної квартири, частково сплачує за надані комунальні послуги, а тому підстав для визнання її такою, що втратила право користування квартирою судом не встановлено.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь в справі, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу ОСОБА_1 надане жиле приміщення (квартира) № АДРЕСА_1. В даному жилому приміщені зареєстровані позивач ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Договори на надання комунальних послуг у спірну квартиру укладені між підприємством, яке надає такі послуги, та ОСОБА_1 і ОСОБА_3.(а.с. 57-59).
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 (дружина), ОСОБА_4 (дочка), ОСОБА_5 (дочка) були вселені в спірну квартиру як члени сім’ї наймача. Починаючи з 2008 року по 22 липня 2010 року члени сім’ї наймача періодично не проживають у жилому приміщенні, оскільки позивач чинить їм перешкоди, що підтверджується неодноразовим зверненням їх в районний відділ міліції із заявами про вчинення дебошів ОСОБА_1.(а.с. 65-78).
Таким чином, судом встановлено, що відповідачі з поважних причин періодично не проживають в спірній квартирі і судом не встановлено, що в них є інше постійне жиле приміщення, квартира. З довідки Здомишельської сільської ради № 904 від 03 вересня 2010 року слідує, що відповідачі за вказаною адресою позивача не проживають та не зареєстровані, житловий будинок належить ОСОБА_7 і разом з нею проживає її син із своєю сім’єю (а.с. 43).
Відповідно до ст.64 ЖК України член сім’ї наймача, який проживає з ним, користується нарівні з наймачем усіма правами і несе усі обов’язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Якщо особи перестали бути членами сім’ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщені, вони мають такі ж права і обов’язки, як наймач та члени його сім’ї.
Згідно із ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. Статтею 71 цього ж Кодексу встановлено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Однак судом встановлено, що відповідачі періодично приходили в квартиру АДРЕСА_1 і це підтверджується наданими доказами, зокрема їхніми зверненнями в Ратнівський районний відділ внутрішніх справ із заявами про сімейні скандали.
В судовому засіданні встановлено, що позивач поміняв ключі від вхідних дверей і відповідачі не мають змоги вільно користуватися жилим приміщенням гуртожитку, чого не заперечив позивач.
Покликання позивача на складені акти щодо не проживання в спірній квартирі відповідачів не заслуговують на увагу, оскільки акти складені не у відповідності до вимог законодавства, не завірені.
Крім того, відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, діти позивача, навчаються в Луцькому педагогічному коледжі (а.с. 54,55).Таким чином, судом не встановлено, що відповідачі більше шести місяців підряд не проживають в спірній квартирі без поважних причин.
Також судом встановлено, що спірне жиле приміщення знаходиться в гуртожитку, який належить на праві власності Ратнівській селищній раді. Однак, власник гуртожитку не ставить питання про виселення відповідачів з жилого приміщення в якому вони зареєстровані.
Доводи позивача, що в спірному жилому приміщені він проживає з іншою дружиною не знайшли свого підтвердження в судових засіданнях і не вбачається цей довід з наданих позивачем доказів.
Доводи позивача в апеляційній скарзі, що відповідачі вибули на інше постійне місце проживання і тому суд першої інстанції повинен був застосувати ст. 107 ЖК України не заслуговують на увагу, оскільки в судових засіданнях суду першої інстанції встановлено, що позивач просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням в зв’язку з не проживанням відповідачів у спірному житлі більше шести місяців. Клопотання про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщеннями в зв’язку із зміною місця проживання позивач та його представник суду першої інстанції не заявляли.
Як роз’яснює Пленум Верховного Суду України в п.11 постанови «Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України» №2 від 12 квітня 1985 року - суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої ст. 71 або ст. 107 ЖК. Змінити підставу позову суд вправі тільки за згодою позивача.
Отже, позивач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень.
Згідно із ст.3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. А відповідно до ст. 60 цього ж Кодексу кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що права позивача не порушені.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315, 317,218 ЦПК України, колегія судді
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ратнівського районного суду від 20 жовтня 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий : Судді: