справа № 2-2469 /2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09  листопада  2010 року м. Феодосія

Феодосійський  міський   суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого, судді Микитюк О.А.

при секретарі Маричевій С.В.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні цивільну справу за позовом  Державної фінансової  спеціалізованої  установи «Державний  фонд  сприяння   молодіжному  житловому будівництву в АР  Крим»  до  ОСОБА_3   про  розірвання  кредитного  договору,  витребування  квартири  з  чужого  незаконного  володіння  шляхом  виселення та  стягнення матеріальної  шкоди,

                        встановив:

    Позивач  звернувся  до  суду  із  позовом  до  ОСОБА_3 про  розірвання  кредитного  договору  у зв,язку з  невиконанням останньою  договорних  зобов,язань,   про витребування  квартири  з  чужого  незаконного  володіння  шляхом  виселення  сім.Ї  ОСОБА_3  та  стягнення матеріальної  шкоди у вигляді  пені  та  судових  витрат. Позовні  вимоги  мотивовані  тим.  що  на  підставі  свого  рішення  №  52-м   від 07  грудня 2006  року вони  надали  відповідачу  довготерміновий    пільговий кредит  в сумі 224025 грн. на  придбання  квартири АДРЕСА_1  Відповідач  квартиру  отримала,  але  умови  договору, а саме  укладання  договору  іпотеки  та  договору  страхування  зазначеної вище  квартири,  не  виконала,  що  є  підставою  для  розірвання  договору  та витребування  квартири  із  чужого  незаконного володіння. Крім  того  відповідач  має  заборгованість за кредитним  договором, а саме 12000 грн, у зв.язку з  чим  їй  нарахована  пеню в суммі 1632, 35  грн.,  яку   позивач  також  просить  стягнути з  відповідача.

    В  судовому  засіданні  представник  позивача  позовні  вимоги  підтримав повністю  і просив  позов  задовольнити.

Відповідач  та її  представник  позовні  вимоги  не  визнали в повному  обсязі і суду  пояснили,  що  дійсно  відповідач  отримала пільговий  кредит  на  побудову  квартири.  Квартиру  отримала,  зареєструвалася в ній  разом  з неповнолітніми  дітьми,  укласти  договір  іпотеки  не має  змоги,  оскільки  перешкодою  для  його  укладення  є реєстрація  неповнолітніх  дітей в спірній  квартирі.  Вона  на  має  іншого  житла, а тому  не має  змоги  навіть тимчасово зняти  дітей  з  реєстрації  для  укладання  договору  іпотеки, як  це  пропонує  позивач у справі. Крім  того,  згоду  на  укладання  такого  договору  не  надає  орган  опіки  та піклування, у зв.язку  з  чи  нотаріус  такий  договір  не  посвідчує.  Договір  страхування  також  нею  не  укладений,  причин  відсутності  договору не  пояснила. Вважає,  що  квартиру  придбала і володіє  нею  законно,  оскільки  має  свідоцтво  про  право  власності  на нерухоме  майно, зареєстроване у встановленому  законом  порядку в Феодосійському  МБРТІ,  підстав  для  її виселення, або виселення  її  сім,ї  позивач  не має. Щодо  наявності  заборгованості,  вона  утворилась у зв.язку  з тим,  що її  чоловік  втратив    роботу, тому  не  було  чим  сплачувати  кредит.

Представник  третьої  особи -  органу  опіки  та  піклування Феодосійської  міської  ради суду  пояснила,  що  орган  опіки  та  піклування,  захищаючи інтереси  неповнолітніх  дітей не  дозволяє зняття  останніх  з  реєстрації без  надання  іншого  житлового  приміщення,  а також  ніколи  не  надасть  згоди  на  укладання  договору  іпотеки квартири,  де  зареєстровані   неповнолітні  діти. Щодо  квартири  ОСОБА_3,  то,  оскільки в ній  зареєстровано  дві  неповнолітніх  дитини, отже  вони  заперечують  проти надання  згоди  на  укладання  договору  іпотеки.

Суд,  вислухавши  сторони,  їх  представників, третю  особу, вважає  за  необхідне  позов  задовольнити  частково з  наступних  підстав.

Судом  встановлено,  що 21  грудня  2006 року   між регіональним  управлінням   в АРК Державної спеціалізованої  установи «Державний  фонд  сприяння   молодіжному житловому  будівництву» (далі  Фонд) та  ОСОБА_3  укладений  кредитний  договір  №  52,  згідно  якого  остання  отримала  прямий  адресний  кредит в сумі  224 025  грн.  строком  повернення 92  квартали з  дати  укладення  договору для  будівництва житла  загальною  площею 72,2  кв.м., згідно  з  проектом  за  адресою: АДРЕСА_1.

Згідно  з  п. 3.1, 3.3  та  4.2.1.3  вище  зазначеного  договору  ОСОБА_3  взяла  на  себе  зобов,язання протягом  10  днів  з  моменту отримання  витягу з  реєстру  прав  власників  нерухомого  майна та акту  експертної оцінки майна за   власний рахунок укласти  з фондом  договір  про іпотеку збудованого  житла  та  застрахувати у ВАТ  НАСК   «Оранта» це  майно  строком  не  менш  як  на  п.ять років. Крім  того,  відповідач  ОСОБА_3  взяла  на  себе зобов,язання сплачувати  кредит щоквартально в сумі 2000  грн.

13  лютого  2007  року  ОСОБА_3  отримала  свідоцтво  про  право  власності  на нерухоме  майно, а саме  квартиру АДРЕСА_1. Зазначене  свідоцтво  зареєстроване  в Феодосійському  МБРТІ 13.02.2007  року,  що  підтверджується даними  витягу  з  Реєстру  прав  власності на нерухоме  майно( а.с.82).

Згідно  даних особового  рахунку  НОМЕР_1, виданого  КЖЄП «Приморський-1» у спірні  квартирі  зареєстровані:  ОСОБА_3- власник  житла,  та  її  діти:  ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1  та   ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

У  відповідності  до  вимог  ст.  328 та  331   ЦК  України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право  власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо  не  випливає  із  закону  або  незаконність  набуття  права власності не встановлена судом. Право власності на новостворене  нерухоме  майно  (житлові будинки,  будівлі,  споруди  тощо)  виникає  з  моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено  прийняття  нерухомого майна  до  експлуатації,  право  власності  виникає з моменту його  прийняття до експлуатації.     Якщо право власності на нерухоме майно відповідно  до  закону  підлягає  державній реєстрації,  право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У  відповідності  до  вимог  ст. 109   ЖК  України виселення  із  займаного  жилого  приміщення  допускається  з підстав,  установлених законом.  Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.   Перелік  підстав  для  виселення  є  вичерпним.

 Отже  враховуючи  вище  наведене,  судом  встановлено,  що  відповідач у справі  ОСОБА_3 на  законних  підставах  володіє  спірною  квартирою, а тому  не  має  підстав   для  задоволення  позову в частині  витребування  квартири  з  чужого незаконного  володіння.

Суду,  також,  не  наведено   правових  підстав  та не  надано доказів  для  задоволення  позову  про  виселення  сім,ї  ОСОБА_3  з  займаної  квартири, а тому в задоволенні  позову в цій  частині  також  необхідно  відмовити.

Щодо позовних  вимог  про  розірвання кредитного договору, суд  вважає  за  необхідне також в їх задоволенні  відмовити. У  відповідності  до  вимог  п. 6.1, 6.8  Договору   свідоцтво  про  право  власності  на   збудоване  житло  та  інші  документи  видаються  позичальнику  після  укладення ним  договору   про  іпотеку збудованого  житла, а також, вселитися в спірну  квартиру  позивач  мала  право  після  одержання  свідоцтва  про  право  власності  та  укладання  договору  іпотеки.  Відповідач   отримала  свідоцтво  про право  власності та  поселилася  в квартиру, не  укладаючи договір  іпотеки і позивач   проти  цього  не  заперечував.

У  відповідності  до  вимог  п. 7.1  сторони  не  несуть   відповідальність за  невиконання  умов  цього  договору у разі  настання  обставин непереборної сили. Договором  визначений  перелік  обставин   непереборної  сили,  серед  яких  визначені  дії державних  органів, в тому  числі виконавчої  влади,  що  перешкоджають  виконанню  умов   цього договору. У  відповідності  до  вимог ст. 6 ЗУ  «Про  іпотеку»  у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника або уповноваженого органу державної влади  чи  органу   місцевого  самоврядування  така  ж  згода  необхідна  для  передачі цього майна в іпотеку.

Як  встановлено в судовому  засіданні,  орган  опіки  та  піклування з посиланням  на  закон  про  охорону  дитинства,  не  надає  згоду  на  укладання  договору  іпотеки  житлового  приміщення,  де зареєстровані і проживають  неповнолітні  діти.  Отже,  позивач  не  може  нести  відповідальність у зв.язку  з  настанням  обставин  непереборної  сили.

У  відповідності  до  вимог  ст.5. ЗУ  «Про  страхування» страхування може бути добровільним або обов'язковим.      Обов'язкові види  страхування,  які  запроваджуються законами України,  мають  бути  включені  до  цього  Закону.  Забороняється  здійснення  обов'язкових видів страхування,  що не передбачені цим Законом.    Тобто,   перелік видів  обов,язкового  страхування  є  вичерпним , і  до  нього  не  включене  страхування  житла, збудованого за  рахунок кредитних  коштів.  

У  відповідності  до  вимог  ст.  651  ЦК України договір  може  бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у  разі  істотного  порушення  договору  другою  стороною  та в інших випадках,  встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору,  коли  внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.  

Суд  вважає,  що  не  укладення   договору  страхування  не  є істотним  порушення  умов  договору і не  є  підставою  для  розірвання  договору.

Щодо  посилань  позивача на  ту  обставину,  що договір  необхідно  розірвати, оскільки   відповідачем  не  сплачується  за графіком кредитні внески і вона  має  заборгованість 12 000  грн., у зв,язку  з  чим  їй  нараховано  пеню в сумі 1632 грн. 35  коп.   суд  також  не  бере  їх  до  уваги,  оскільки  у  відповідності  до вимог п. 4.3.2  банк  має  право  вимагати  від позичальника сплати   заборгованості  за  кредитним  договором,  нарахованих  за користування  кредитом відсотків,  пені у розмірі  її  нарахування та  завданих  збитків,  тобто у зв,язку  з   порушення позичальником умов даного договору, банк має право достроково стягнути кредит та суму нарахованих відсотків та інших платежів що підлягають сплаті,  але  таких  позовних  вимог,  окрім  стягнення суми  пені  позивачем  не  заявлялося.

 Крім  того, суду  позивачем не  надано доказів,    вони значною мірою позбавлені того, на що розраховували при укладенні договору.  

Отже, суд  вважає  за  необхідне  стягнути  з відповідача  нараховану  пеню в сумі  1632 грн. 35  коп.  

На  підстав  наведеного, керуючись ст. 328,331,651,10 1054  ЦК  України, суд

ВИРІШИВ:

Позов  задовольнити  частково.

Стягнути  з  ОСОБА_3  на  користь Державної фінансової  спеціалізованої  установи «Державний  фонд  сприяння   молодіжному  житловому будівництву в АР  Крим»    пеню в сумі 1632 грн. 35  коп  та  судові  витрати в сумі 81  грн., а всього 1713,35  грн.

В  задоволенні  іншої  частини  позовних  вимог  відмовити.

Скасувати  засоби  забезпечення  позову у вигляді накладення   арешту на  квартиру  АДРЕСА_1, АР  Крим,  застосовані  на  підставі  ухвали  суду  від 11  травня  2010  року.

  Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим  через Феодосійський  міський  суд   шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної  скарги.  У  разі  подання  останньої   рішення,  якщо  його  не  скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий             (підпис)                 О.А.  Микитюк

Копія  вірна:  суддя-                             секретар -