Справа № 2-662/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

8 грудня 2010 року  Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді:                                         Ябчик Н.М.

при секретарі     :                                         Бондар Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Знам'янка Кіровоградської області цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за  участю третьої особи - Диківської сільської ради Знам»янського району Кіровоградської області, про визнання добросовісним набувачем, визнання договору купівлі-продажу дійсним та про визнання права власності на житловий будинок,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до  ОСОБА_2, за участю третьої особи: Диківської сільської ради Знам»янського району Кіровоградської області, про визнання добросовісним набувачем, визнання договору купівлі-продажу дійсним та про визнання права власності на житловий будинок. Вказала, що з 2001 року проживає у с. Диківка, де і познайомилася з ОСОБА_3, з яким з 2005 року  знаходиться у фактичних шлюбних відносинах. Від даних відносин є діти. Будинок  в якому вона разом зі своєю сім»єю проживала,  визнано  таким, що не підлягає ремонту та проживанню.  В серпні 2009 року дізналася про те, що відповідачка продає будинок  під номером АДРЕСА_1  Власником даного будинку був ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року та який за свого життя знаходився у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем.  20.08.2009 року передала відповідачу 5000 грн., як суму за купівлю будинку, про що  останньою написано розписку. Крім того, відповідач пообіцяла, що  згодом надасть документи на зазначений будинок, для подальшого  нотаріального оформлення. Проте, на даний час відповідач ухиляється від нотаріального оформлення документів. Вважає, що зі свого боку виконала усі істотні умови договору купівлі-продажу. Просить визнати договір купівлі-продажу житлового будинку дійсним та визнати за нею право власності на будинок під номером АДРЕСА_1

У подальшому до суду надала доповнення, в яких йдеться про те, що  вона не знала, що відповідач не  перебувала у родинних відносинах з померлим ОСОБА_4 та не мала права на спадщину  після його смерті, тобто не знала,  що зазначений будинок відчужено особою, яка не мала це право. Вважає себе добросовісним набувачем  будинку. Просить визнати її добросовісним набувачем майна, а саме будинку під номером АДРЕСА_1 визнати договір купівлі-продажу будинку дійсним та визнати за нею право власності на будинок під номером АДРЕСА_1

Позивач та її представник  у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Відповідач у судове засідання, призначене на 06.07.2010 року з»явилася. Позовні вимоги не визнала, пояснивши, що має намір повернути позивачу кошти, сплачені за будинок  та у подальшому проживати у цьому будинку. Крім того, зазначила, що документів у неї на даний будинок не має.

Диківська сільська рада свого представника у судове засідання не направила. Проте, надано до суду заяву, згідно якої позовні вимоги визнає у повному обсязі та просить справу слухати без участі представника Ради.

Заслухавши пояснення  сторін, покази свідків ОСОБА_3,  ОСОБА_5 та  дослідивши матеріали справи, матеріали  погосподарської книги № 11, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є  такими, що не ґрунтуються на законі та  такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач придбала у відповідача за 5000 грн. будинок під номером АДРЕСА_1, в якому разом зі своєю сім»єю почала проживати та проводити поточний ремонт зазначеного будинку.  Зазначений будинок належав померлому ОСОБА_4, з яким відповідач перебувала у фактичних шлюбних відносинах. З метою нотаріального засвідчення правочину, позивач неодноразово зверталася до відповідача, однак остання  від зустрічей та передачі документів  ухиляється.

Відповідно до ст. 330 ЦК України  у разі якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права,  добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 390 цього Кодексу майно не може бути витребуване  у нього.

Добросовісним набувачем є той набувач, який не знав і не мав знати, що набуває майно в особи, яка не має права його відчужувати. Отже, позивача не може бути визнано добросовісним набувачем нерухомого майна, а саме будинку під номером АДРЕСА_1 оскільки остання особисто у своєму позові  та у поясненнях, наданих у судовому засіданні зазначила, що власником зазначеного будинку був ОСОБА_4, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Проте, кошти за будинок передала відповідачу, яка перебувала з власником будинку у фактичних шлюбних відносинах,  не перевіривши при цьому документи на зазначений будинок. Крім того, кошти за будинок було передано відповідачу  протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини, а саме 20.08.2009 року.

Частина 3 статті 334 ЦК України  визначає момент набуття права власності за договором, тобто право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Згідно 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації.

Судом встановлено, що  позивачка просить визнати за нею право власності на будинок під номером АДРЕСА_1 посилаючись на те, що з відповідачкою  фактично уклала договір купівлі-продажу нерухомого майна, на підтвердження чого надала розписку від 20 серпня 2009 року. За умовами якої позивач передала, а відповідач отримала 5000 грн. за спірний будинок. Тобто вважає, що зі свого боку виконала усі істотні умови договору.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку ( квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмові формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Отже, право власності на нерухоме майно виникає у набувача за договором купівлі-продажу лише після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані з його недійсністю.

Оскільки між сторонами  фактично договір купівлі-продажу будинку під номером АДРЕСА_1  було укладено у простій письмовій формі, то позивач права власності на спірний будинок не набула. Отже, з урахуванням викладеного та вимог чинного законодавства, підстав для визнання позивача добросовісним набувачем зазначеного будинку не має. Крім того, право власності позивача на спірний будинок є похідним, отриманим внаслідок укладення правочину, яким є договір купівлі-продажу, то суд приходить до висновку, що заявлений   ОСОБА_1  позов є передчасним, таким, що не містить вимог про захист порушеного права, і суперечить вимогам статей 3 та 4 ЦПК України, які передбачають захист в судовому порядку лише порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів кожної особи у спосіб, визначений законами України.

На підставі викладеного,ст. 216, ст. 220, ст. 330, ст. 334, ст. 657 ЦК України  та керуючись ст. 213-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Диківська сільська рада Знам»янського району Кіровоградської області, про визнання добросовісним набувачем, визнання договору купівлі-продажу дійсним та про визнання права власності на житловий будинок– відмовити.

    Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області шляхом подання апеляційної скарги  протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Знам'янського

міськрайонного суду

Кіровоградської області                                                                                                   Ябчик Н.М