Справа № 2 «а» - 1296/2010
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 року м. Галич
Галицький районний суд Івано – Франківської області в складі:
головуючого судді Мули О.Д.
секретаря Гомерди Г.М.
розглянувши в місті Галичі в порядку письмово провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі про поновлення пропущеного строку для звернення до районного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни , -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом і просить визнати відмову відповідача щодо перерахунку пенсії та її виплати протиправною, стягнути з відповідача 3 302 гривні 60 коп. заборгованості підвищення до пенсії, отриманої за період з січня 2006 року по грудень 2008 року.
Позивач посилається на ті обставини, що є дитиною війни і згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте така доплата не здійснювалася у повному обсязі. Вважає відмову відповідача неправомірною, виходячи із того, що рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Законів України про Державний бюджет на 2007 рік та на 2008 рік щодо зупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідач подав заперечення на позов із змісту якого вбачається, що Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачене тридцяти відсоткове підвищення пенсії особам, що мають статус дітей війни і приводу обмеження у таких виплатах Конституційним Судом України були прийняті відповідні рішення. Проте цим же Законом України передбачено, що фінансування таких виплат здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
Позивач в судове засідання не з’явилася. Згідно поданої заяви, позивач підтримує позовні вимоги з викладених у позовній заяві підстав і просить справу розглянути без її участі.
Відповідач також в судове засідання представника не направив, хоча у встановленому законом порядку був повідомлений про час та місце судового засідання. Як вбачається із поданої заяви, відповідач просить у задоволенні позову відмовити, а також просить розглянути справу без участі представника.
Справа розглядається з урахуванням положень ст. 122 ч.4 КАС України в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Закон України « Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни, визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Судом встановлено, що позивач у відповідності до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1, виданим у 2005 році управлінням Пенсійного фонду України в Галицькому районі.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на тридцять відсотків мінімальної пенсії за віком. Статтею 110 Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» передбачено проведення виплат, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Тобто вказаним Законом України було визначено умови реалізації права на отримання дітьми війни підвищення пенсії на тридцять відсотків мінімальної пенсії за віком. Законом «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено. Також Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій редакції, згідно якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи держаної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Проте рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року по справі №1 – 29/2007 були визнані неконституційними положення ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а отже відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім цього рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року було визнано такими що не відповідають Конституції України положення розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до резолютивних частин вказаних рішень Конституційного Суду України, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними. Також рішення Конституційного Суду України є обов’язковими для виконання на всій території України.
Всупереч вказаним обставинам, управлінням Пенсійного фонду України в Галицькому районі підвищення пенсії позивачу не проводилося і належні йому до виплати суми не нараховувалися та не виплачувалися. Обмеження будь – яких прав чи свобод людини можливе лише у випадках, передбачених Конституцією України і може мати місце в умовах воєнного або надзвичайного стану. Інші випадки зменшення обсягу гарантованих прав та свобод людини не допускається.
Тому такі дії відповідача щодо не проведення підвищення пенсії позивача на тридцять відсотків мінімальної пенсії за віком є неправомірними.
За таких обставин суд вважає, що порушено право позивача на отримання підвищення пенсії в розмірі, визначеному Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом України, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативними актами. Також ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесення змін у чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Тому суд також вважає, що встановлення з 01 січня 2008 року постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якої дітям війни до пенсії виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни є істотним звуженням обсягу прав дітей війни, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно із ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» проведення виплат, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році здійснюється поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку, визначеному Кабінетом міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Тобто вказаним Законом України було визначено умови реалізації права на отримання дітьми війни підвищення пенсії на тридцять відсотків мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим Конституційним Судом України при ухваленні рішень від 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року не вирішувалося питання про неконституційність ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік». У зв’язку з цим вказані рішення Конституційного Суду України щодо стягнення недоплаченої позивачу щомісячної державної доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за 2006 рік преюдиціального значення не мають, а тому позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають
Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Законами України про Державний бюджет на відповідні роки були встановлені розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність і виходячи із вказаних розмірів слід проводити розрахунок недоплаченої щомісячної державної допомоги до пенсії.
Оскільки, як було зазначено вище, рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року щодо даних правовідносин мають преюдиціальне значення, а також враховуючи викладену у рішеннях мотивацію, Конституційний Суд України вважає в цілому такою, що не відповідає ст. ст. 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 92, 95 Конституції України практику зупинення законами України про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій та гарантій, тому відповідач зобов’язаний і в подальшому здійснювати нарахування позивачу доплати до пенсії згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, що діяла до внесення до вказаного Закону України змін підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
А тому з 09 липня 2007 року норми Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та з 22 травня 2008 року норми Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», які визнані рішенням Конституційного Суду України неконституційними втратили чинність.
Таким чином, суд приходить до висновку, що управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківській області неправомірно не нарахував за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 по грудень 2008 року і не виплатив за вказані періоди позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Позивач просить в своєму позові стягнути із відповідача визначену суму недоплаченого підвищення до пенсії, однак суд вважає, що вирішуючи таку позовну вимогу, судом фактично буде проведено нарахування недоплаченого підвищення до пенсії, що стане підміною функцій управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківській області.
Судовий збір не підлягає стягненню з відповідача, оскільки Пенсійний фонд України згідно Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» звільнений від його сплати.
На підставі вищевикладеного, ст. 152 Конституції України, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6 – рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10 – рп/2008, керуючись ст. ст. 2, 3. 6, 8-11, 86, 94, 122 ч.4, 158 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі щодо відмови у підвищенні розміру пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, протиправними.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період із 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням виплачених за вказані періоди сум.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського Апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий: