АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ
Справа №22-9061\2010 Головуючий у 1 інстанції:
Гнатик Г.Є.
Доповідач: Кримська О.М.
Рішення
Іменем України
23 грудня 2010 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бєлки В.Ю.,
суддів: Кримської О.М.,
Глазкової О.Г.,
при секретарі: Петровій О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління юстиції у Запорізькій області та Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2010 року по справі за позовом прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління юстиції у Запорізькій області та Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області до ОСОБА_3 про стягнення шкоди завданої незаконним звільненням,
ВСТАНОВИЛА:
Прокуратура Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління юстиції у Запорізькій області та Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення шкоди завданої незаконним звільненням.
У позові вказували, що наказом начальника Запорізького обласного управління юстиції ОСОБА_3 № 1/ 207 від 29.09.2002 року було звільнено з посади заступника начальника Заводського РУЮ - начальника відділу ДВС Заводського РУЮ м. Запоріжжя ОСОБА_4 на підставі п.6 ч.1 ст. 40 КЗпП України.
Рішенням Комунарського райсуду м. Запоріжжя 25.03.2003 року ОСОБА_4 у позові про поновлення на роботі було відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області 08.07.2003 року вказане рішення було скасовано , а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
10.06.2004 року рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_4 у позові про поновлення на роботі було відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 22.12.2004 року вищевказане рішення Комунарського райсуду м. Запоріжжя було скасовано, постановлено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 були задоволені частково - визнано неправильним звільнення та стягнуто з Запорізького обласного управління юстиції на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.02.2002 року по 25.08.2003 року у сумі 4 138 грн. 75 коп. та моральну шкоду у розмірі 1000 грн.
16.12.2005 року Запорізьким обласним управлінням юстиції на виконання вказаного рішення ОСОБА_4 було перераховано 4138 грн. 75 коп. і 1000 грн. моральної шкоди.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 06.07.2007 року за касаційною скаргою ОСОБА_4, рішення апеляційного суду Запорізької області від 22.12.2004 року скасовано, справу направлено на новий розгляд.
Ухвалою апеляційного суду від 30.10.2007 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.06.2004 року залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 28.05.2008 року ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 30.10.2007 року скасовано, справу направлено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду для розгляду у порядку КАС України.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2009 року рішення Комунарського райсуду м. Запоріжжя від 10.06.2004 року скасовано, позов ОСОБА_4 задоволено частково, визнано незаконним звільнення, змінено підстави та час звільнення, покладено зобов’язання на Головне управління юстиції в Запорізькій області зробити відповідний запис у трудовій книжці ОСОБА_4, стягнуто за користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 1263 грн. 95 коп., в іншій частині позові відмовлено.
На виконання рішення апеляційного суду Запорізької області від 22.12.2004 року та постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2009 року Головним управлінням юстиції у Запорізькій області відшкодовано ОСОБА_4 5 402 грн. 70 коп. суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральну шкоджу 1000 грн., а всього 6 402 грн. 70 коп.
Позивач вважав, що відповідно до ст. 237 КЗпП України, вказана сума повинна бути стягнута з особи, винної у незаконному звільненні, а саме з начальника управління ОСОБА_3, тому просив суд стягнути з відповідача 6 402 грн. 70 коп.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2010 року позовні вимоги прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління юстиції у Запорізькій області та Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області до ОСОБА_3 про стягнення шкоди завданої незаконним звільненням – залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду, прокуратура Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління юстиції у Запорізькій області та Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог сторін, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення виплачених за судовими рішеннями грошових коштів на користь ОСОБА_4
Із матеріалів справи вбачається, що наказом Запорізького обласного управління юстиції № 1/207 від 23.09.2002 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_5» та «Про звільнення ОСОБА_4 було поновлено на роботі ОСОБА_5 з 25.09.20002року , а ОСОБА_4 було звільнено за п.6 ч.1 ст. 49 КЗпП України з 24.09.2002 року з посади у зв’язку з поновленням на цій посаді ОСОБА_5
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2004 року ОСОБА_4В у поновлені на роботі відмовлено
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2009 року вищеназване рішення суду скасовано та ухвалено постанову, якою позов задоволено частково: визнано звільнення незаконним , змінено підстави та час звільнення , зобов’язано зробити в трудовій книжці відповідний запис, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Згідно приписів п.8 ст. 134 КЗпП України слідує, що службова особа, яка є винною у незаконному звільненні працівника з роботи несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з її вини підприємству , установі чи організації.
Відповідно до ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 жовтня 2010 року Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2009 року скасовано , а рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2004 року залишено в силі.
Названою постановою, яка набрала законної сили, встановлено, що звільнення ОСОБА_4 проведено у відповідності з вимогами трудового законодавства.
Враховуючи фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з мотивів безпідставності позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 , 317 ЦПК України, колегія суддів
Вирішила:
Апеляційну скаргу прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління юстиції у Запорізькій області та Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області – задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2010 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення , яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рішення набирає законної сили негайно, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: