Справа №2а-
835
2007 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2007 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки
Крим у складі: головуючої Земляної Г.В., при секретареві Копистко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ялта
адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до до
Республіканського комітету з охорони культурної спадщини про визнання
протиправними дій відповідача, щодо відмови у погоджені земельної ділянки, суд
В С Т А Н О В И В:
Представник відповідача Комітету з охорони культурної спадщини Ради
міністрів Автономної Республіки Крим у судовому засідання заперечував проти
заявлених вимог.
Позивач просить суд визнати неправомірними дії Комітету з охорони
культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим (далі
Комітет) по видачі йому листа - висновку № 10413 від 30 жовтня 2006 року
про неможливість відводу земельної ділянки площею 0,06 га, розташованої
за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування індивідуального житлового
будинку господарських будівель та збудов, а також зобов'язати Комітет
виконати дії по узгодженню їй можливості відводу вказаної земельної
ділянки за вказаною адресою для вказаних нею мети. Позовні вимоги
обґрунтовані тим, що негативний висновок Комітету обґрунтований Постановою
Уряду Автономної республіки Крим № 330 від 16 листопада 1995 року, яка на
даний час не відповідає та суперечить положенням Закону України „Про місцеве
самоврядування в Україні”, „Про охорону культурної спадщини”, іншим
нормативним актам, а значить не підлягає застосуванню. До того ж дії
відповідача суперечать висновкам відповідних установ, щодо відведення їй
земельної ділянки.
Представник відповідача Комітету з охорони культурної спадщини заперечує проти
позову так як земельна ділянка входить до зони охоронюваної зони Мисхорського
парку № 16 історико-архитектурного плану та комплексного охоронюваному
зонірованію пам'ятників історії та культури та природи адміністративного району
Великої Ялти. Усі види земельних, ремонтних, проектно землевпорядкуваних робіт
необхідно погоджувати з Комітетом. Нове будівництво заборонено. Оскільки межи
та режим використання охороняємої зони затверджені постановою Уряду Автономної
Республіки Крим від 16 листопада 1995 року №330 «Про затвердження історіко-
архітектурного опорного плану та схем комплексного охоронного зоніровання
пам'ятників історії, культури та природи адміністративного району Великої
Ялти». Питання законності та обґрунтованості постанови Уряду АРК від 16.11.1995
року, наявність матеріалів історіко-архітектурного плану та відповідність
Постанови Закону України «Про охорону культурної спадщини» досліджувались
Верховним судом АРК, рішенням якого від 25 травня 2001 року, що набрало
чинності, встановлено, що вищевказана постанова від 16 листопада 1995 року №330
є обґрунтованою з метою збереження об'єктів культурної спадщини на території
Південного берегу Криму. Згідно Історико-архітектурного опорного плану м. Ялта,
смт. Кореїз містить опис зони охоронюваного ландшафту №16 зона Мисхорського
парку об'єкту Природно заповідного фонду та режим використання території.
Відповідно до встановленого режиму охорони - нове будівництво на даній
території заборонено.
Дослідивши докази, вислухавши сторони у судовому засіданні суд,
вважає, що позовна заява є законною та обґрунтованою та підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод
людини (Рим 4 листопада 1950 року), ратифікованою Верховною радою України
17 липня 1997 року, кожен при вирішенні питань щодо його цивільних
прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь - якого
кримінального обвинувачення, висунутого проти нього , має право на
справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним
і безстороннім судом, встановленим законом.
Складовою частиною справедливого судочинства є доступ до процедури з
усіма атрибутами контролю, тобто право на судовий контроль органів
державної влади. Це означає, що рішення Республіканського комітету з охорони
культурної спадщини Автономної Республіки Крим не може бути остаточним і
підлягає судовому контролю.
Конвенція про захист прав і основних свобод людини являється
складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.
Згідно ст. 55 Конституції України права свободи громадян
захищаються судом.
Це означає, що суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин
України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їхні права і свободи
порушені або порушаються, створено або створюються перешкоди для їх
реалізації , або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Положення Конвенції та Конституції України з цього питання
відтворені в ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України про
завдання адміністративного судочинства.
Рішенням № 1904 35-ї сесії 4-го скликання Кореїзської селищної ради м.
Ялта Автономної республіки Крим від 02 лютого 2005 року ОСОБА_1 дано
дозвіл на розробку проекту відводу земельної ділянки площею 0, 06 га,
розташованою за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування індивідуального
житлового булинку господарських будівель та збудов.
Відповідно до ч. 6 ст. 123 Земельного Кодексу України проект
відведення за земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом
по земельним ресурсам, природоохоронним і санітарно - епідеміологічним
органами, органами архітектури та культурної спадщини .
Комітетом з охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим 30
жовтня 2006 року за № 10413 позивачу видано висновок про неможливість
відведення земельної ділянки площею 0,06 га, розташованої за адресою:
за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування індивідуального житлового
будинку господарських будівель та збудов на підставі Постанови Уряду АР
Крим № 330 від 16 листопада 1995 року „ Про затвердження історико-
архітектурного опорного плану та комплексного охоронного зонування пам'
ятників історії, культури та природи адміністративного району Великої
Ялти”, оскільки земельна ділянка ходить в зону охоронюваного ландшафту
Мисхорського парку (зона №16), режим якої не передбачає нове будівництва.
Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд
вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також
міжнародних договорів, згода на обов'язковість надана Верховною Радою України,
а також нормативно - правових актів, прийнятих органом на підставі, у
межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією та законами
України. У разі невідповідності нормативного акта Конституції України ,
закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого
надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує
правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Постанова Уряду АР Крим № 330 від 16 листопада 1995 року, яка
покладена в основу висновку Комітету з охорони культурної спадщини АРК,
була прийнята на підставі повноважень наданих Уряду АРК частиною 2-ю ст.
29 Закону України „Про охорону і використання пам'ятників історії та
культури”. Однак цей закон втратив силу у зв'язку з прийняттям Закону
України „Про охорону культурної спадщини від 08 червня 2000 року № 1805-
ІІІ .
Постановою Уряду АРК № 330 від 16 листопада 1995 року
затвердженні історико-архітектурний план і комплексне охоронне зонування
пам'ятників історії , культури та природи адміністративного району „Великої
Ялті” відповідно до яких, в ряді цих зон заборонено нове будівництво.
Однак ці положення Постанови суперечать п. 3 ст. 32 Закону України
„Про охорону культурної спадщини”, яка у діючій редакції (зміненої
законом від 16 грудня 2004 року № 2245 - ІV) містить не безумовну
заборону на здійснення місто - будівних ,архітектурних або ландшафтних
перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земельних робіт на
охоронюваних архітектурних перетвореннях, у межах зон охорони пам'яток,
історичних ареалів населених місць, занесених до списку історичних
населених місць України, а лише на здійснення робіт без дозволу органу
охорони культурної спадщини.
Законом України „Про охорону культурної спадщини” і прийнятими в
його виконання нормативними актами введені нові: термінологія, назви
визначення об'єктів предметів охорони, а так само режими охорони, способи
та механізми встановлення охоронних зон. Введені поняття „історичний
населений пункт” та „історичний ареал населеного пункту”, що не передбачалось
ні Постановою Уряду АРК № 330 від 16 листопада 1995 року, ні законодавством
України на підставі якого воно приймалося.
Постановою Кабінету Міністрів України № 878 від 26 червня 2001
року був затверджений „Список історичних населених пунктів”, у який
внесені м. Ялта та Алупка, що входять до складу „Великої Ялти” .
Постановою Кабінету Міністрів України № 318 від 13 березня 2002
року був затверджений „Порядок визначення меж та режимів використання
історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності
на території історичних ареалів населених місць”.
Відповідно до п.п. 10, 12 зазначеної постанови історичний ареал
є спеціально виділеною у населеному пункті територією історико-
культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися
в усіх землевпорядних та містобудівних документах, та розглядатися, як
специфічний об'єкт містобудівного проектування. Визначені науково -
проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним
органом місцевого самоврядування, Мінкультури або уповноваженим ним
органом охорони культурної спадщини та затверджуються Держбудом або
уповноваженим органом охорони культурної спадщини.
Для кожного ареалу визначаються режим використання й конкретні
обмеження господарської діяльності на його території, які встановлюються
правилами охорони й використання історичних ареалів населених пунктів.
Правила охорони й використання повинні враховуватися при
розробці місцевих правил забудови.
Для населених пунктів, віднесених до списку історичних населених
пунктів місцеві правила забудови затверджуються відповідними радами за
узгодженням з Міністерством культури, Держкомбутом або уповноваженим на то
органом охорони культурної спадщини.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні
ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений
робите те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та
органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов'язані діяти
лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Вимоги Постанови Уряду АР Крим № 330 від 16 листопада 1995 року
входять в пряме протиріччя з Конституцією України та законами України „Про
місцеве самоврядування”, „Про основи містобудування”, „Про планування і
забудову територій”, „Про охорону культурної спадщини”, „Про Верховну
раду Автономної Республіки Крим”, а також прийнятим на їх виконання
нормативним актам.
З погляду на це, посилання у висновку Комітету по охороні
культурної спадщини АРК, виданому ОСОБА_1, на положення Постанови
Уряду Автономної Республіки Крим № 330 від 16 листопада 1995 року є
незаконним, оскільки протиречить діючому законодавству України.
Окрім того, всупереч Указу Президента України „Про державну
реєстрацію нормативно - правових актів міністерств та інших органів
державної виконавчої влади” , правова реєстрація Постанови Уряду Верховної
Ради АР Крим № 330 від 16 листопада 1995 року не здійснена. Немає
відомостей і про публікацію повного тексту постанови та затверджених
нею додатків у 12-ти томах.
Суду не надано доказів наявності єдиного „історико-архітектурного
опорного плану адміністративного району „Великої Ялти” (12 томів) у вигляді
належним чином оформленого документу.
За таких обставин установити автентичність історико-архітектурного
плану адміністративного району неможливо.
Відповідачем не надано суду ніяких доказів і на підтвердження
того, що межі охоронних зон, у тому числі і охоронної зони ландшафту
Мисхорського парку (зона №16) були винесені в натури на місцевості, що
існує картографічний матеріал, який позволяє встановити розташування
відповідних меж.
Статтею 1 Закону України „Про охорону культурної спадщини”
встановлено, що зона охоронюваного ландшафту встановлюється навколо пам'
ятників .
Згідно ст. 2, 32 цього ж закону зони охоронюваного ландшафту
визначаються в межах зон пам'ятників. Такі зони повинні бути визначені
топографічне.
В районі земельної ділянки площею 0,06 за адресою: АДРЕСА_1 для
будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку господарських
будівель та збудов, щодо якої позивачем здійснюються заходи по
відведенню, будь-які пам'ятники відсутні, що виключає можливість
наявності там зони охоронюваного ландшафту в районі земельної ділянки.
Крім того, дії відповідача по видачі висновку №10413 від 30
жовтня 2006 року про неможливість відводу земельної ділянки не
узгоджуються з позитивним комісійним актом вибору та обстеження
земельної ділянки площею 0,06 га, розташованої за адресою: за адресою:
АДРЕСА_1
для будівництва та обслуговування індивідуального житлового булинку
господарських будівель та збудов (арк.спр.14). Комісія вважає вибрану земельну
ділянку придатну для будівництва індивідуального житлового будинку,
господарських будівель та споруд - (розширення території домоволодіння), та
такою що підлягає передачі у власність громадянці ОСОБА_1
Позивач отримав позитивні висновки щодо узгодження можливості
відведення земельної ділянки Управління головного архітектора Ялтинської
міської ради № 05\28; висновок Управління екологічної інспекції Південо-
кримського регіону № 0405-90\3 від 20 квітня 2007 року, висновок Ялтинської
міської санітарно-епідеміологічної станції №358 від 11.04. 2006 року.
Згідно довідки Ялтинського міського управління земельних ресурсів
№4863-2/10-25 від 31 травня 2007 року про склад земельних угідь за статичним
звітом Державного комітету України по земельних ресурсах „Облік землі”
(форма 6-зем) земельна ділянка площею 0,06 га, розташованої за
адресою: за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування індивідуального
житлового булинку господарських будівель та збудов значиться по обліку: -
строка 12.3 (шифр 96) „землі не передані у власність не надані в користуванні
в межах населеного пункту ”, по виду земельних угідь - графи 25 „інші
захісні насадженя».
Суд вважає, що дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень, по
видачі ОСОБА_1 висновку № 10413 від 30 жовтня 2006 року про
неможливість відводу земельної ділянки порушують права й охоронювані
законом інтереси позивача в одержані у власність земельної ділянки є
неправомірними.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України; Кодексу
адміністративного судочинства України права та інтереси громадян можуть
бути захищені в тому числі й шляхом визнання протиправними дій суб'єкта
владних повноважень та зобов'язання його вчинити певні дії .
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 17; 160-163 Кодексу
адміністративного судочинства України; ст. ст. 118, 123 Земельного
Кодексу України; ст. ст. 1, 2, 32 Закону України „Про охорону культурної
спадщини”, ст. 16 Цивільного кодексу України ; ст. ст. 19, 55 Конституції
України,
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Республіканського комітету з
охорони культурної спадщини про визнання неправомірними дії - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Комітету з охорони культурної спадщини
Ради міністрів Автономної Республіки Крим, як суб'єкта владних повноважень, по
видачі ОСОБА_1 висновку № 10413 від 30 жовтня 2006 року про
неможливість відводу земельної ділянки площею 0,06 га, розташованої
за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування індивідуального
житлового будинку господарських будівель та збудов.
Зобов'язати Комітет з охорони культурної спадщини Ради міністрів
Автономної Республіки Крим, як суб'єкта владних повноважень, виконати
необхідні дії по узгодженню ОСОБА_1 можливості відводу
земельної ділянки площею 0,06 га, розташованої за адресою: за адресою:
АДРЕСА_1
для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку
господарських будівель та збудов.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку в
Апеляційний суд АРК через Ялтинський міський суд в порядку та строки
передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
Ялтинського міського
суду Г.
В.Земляна